Справа № 161/13090/21
Провадження № 2/161/3470/21
18 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого-судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Самсонюк Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчук Сергій Володимирович, про визнання права власності на спадкове майно,-
22.07.2021 позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання права власності спадкове майно.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі вони взяли участь у будівництві кооперативної квартири АДРЕСА_1 (кооператив №38). 33.03.1984 виконавчим комітетом Луцької міської ради народних депутатів видано ордер №27 на вказане житлове приміщення на ім'я чоловіка позивача. Вартість квартири подружжям виплачено рівними частинами до 1991 року. На момент звернення до суду заборгованість перед кооперативом відсутня.
Вказує, що на момент смерті чоловіка вони як подружжя буди зареєстровані та проживали в даній квартирі, після його смерті позивач також продовжує проживати за вказаною адресою.
Вказує, що після смерті чоловіка звернулась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про справо на спадщину на вищевказану квартиру, однак 27.01.2021 їй було відмовлено у вчиненні даної нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Таким чином позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
На підставі наведеного позивач просить визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 20.08.2021 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі.
На запит суду від приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Веремчука В.В. надійшла копія спадкової справи №30/2020 заведеної 05.10.2021 після смерті ОСОБА_2 . Окрім того, від приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, в якій останній просив також винести рішення у відповідності до чинного законодавства.
Також на запит суду з КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» надійшли матеріали інвентаризаційної справи на багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 .
19.09.2021 до суду також надійшла заява відповідача Луцької міської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника за наявними матеріалами справи, при вирішення справи покладаються на розсуд суду.
Представник позивача ОСОБА_4 також попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами, позов підтримав, просив задовольнити.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов'язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Положення ст.328 Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.
За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.
В п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру.
З п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вбачається, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.
Суд встановив, що ОСОБА_2 (з сім'єю у складі якої є зокрема ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - дочка) за ордером на житлове приміщення №27 від 22.03.1984 має право на заняття житлового приміщення площею 28,74 грн., що складається з двох кімнат за адресою по АДРЕСА_4 . Ордер видано на підставі рішення виконкому міської Ради народних депутатів від 27.01.1984 №33 (а.с.10).
згідно копії Довідки №4 від 12.07.2021 ОСОБА_2 член кооперативу №38, власник квартири АДРЕСА_5 квартирний, панельний, зданий в експлуатацію в 1984 році. В 1984 році виписаний ордер №27 на ОСОБА_2 . Двох кімнатна квартира знаходиться в 1 під'їзді на 1 поверсі. Квартира балансовою вартістю станом на 01.10.2020 в сумі 163 235 грн., перший внесок складає 72 283 грн., внесений в 1984 році, залишок погашався рівними частинами до 1991 року. Державний кредит погашений повністю. Станом на 01.01.2021 ОСОБА_2 заборгованості перед кооперативом немає (а.с. 11).
Таким чином ОСОБА_2 вартість кооперативної квартири була повністю погашена до 1991 року.
Водночас, суд звертає увагу, що лише на підставі «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.
Враховуючи перелічені норми суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_2 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов'язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.9).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишив, а тому, в цьому випадку, спадкування здійснюється за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Суд встановив, що до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 входить зокрема квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , та дочка ОСОБА_5 (а.с.2).
Статтями 1268 та 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до копії відомостей Луцького міського відділу Управління державної міграційної служби України у Волинській області №309/01-16 від 23.10.2020, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 03.08.1997 по 10.08.2006, знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю. Станом на 03.08.2006 за вказаною адресою також була зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.59) Дана обставина також стверджується копією паспорта громадянина України позивача (а.с.7).
Окрім того 09.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Веремчука В.В. із заявою про відкриття спадкової справи та реєстрації її в Спадковому реєстрі, а також просила роз'яснити чи має вона право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с.45).
В матеріалах справи наявне повідомлення приватного нотаріуса №30/02-14 від 27.01.2021 відповідно до змісту якого, підстави для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 відсутні, у зв'язку із тим, що остання не пред'явила правовстановлюючий документ на нерухоме майно, який би засвідчував право власності спадкодавця ОСОБА_2 на вказане майно.
Таким чином, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в зв'язку з тим, що в неї немає правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, враховуючи, що позивач є єдиними спадкоємцем за законом, яка належно прийнята спадщину шляхом постійно проживання спадкодавцем, бажає отримати спадщину, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на таке майно, то суд дійшов висновку, що позов, в межах заявлених вимог, підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76 78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. 1261, 1225, 1226, 1261, 1270, ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 29.11.2021.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк