Справа № 159/6451/21
Провадження № 1-кп/159/537/21
про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою
03 грудня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030550000716 від 09.08.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 23.01.2018 за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Шевченківського суду м.Львова від 24.10.2016, до 3 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15 - ч.3 ст.186, ч.3 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в період з 07 до 12 серпня 2021 року повторно трьох епізодів злочинів проти власності поєднаних в проникненням у житло.
08 жовтня 2021 року ОСОБА_4 затримано в м.Ковелі в порядку ст.208 КПК України.
Того ж дня ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06 грудня 2021 року включно з правом внесення застави в розмірі 90 800 гривень.
Завершити судовий розгляд у визначений строк не виявилось можливим.
Відповідно до ст.331 КПК України та ч.4 ст.199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу.
При цьому суд повинен з'ясувати чи зменшились раніше визначені ризики та чи не з'явились нові.
Прокурор ОСОБА_3 просив суд продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, мотивуючи тим, що в іншій спосіб неможливо виключити ризик втечі та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 раніше судимий за злочини проти власності, після реального відбування покарання на шлях виправлення не встав, після повідомлення підозри був оголошений в розшук, не має постійного місця проживання, не має утриманців та інших міцних соціальних зв'язків, не займається суспільно корисною працею, не має джерела доходу, що у сукупності доводить існування визначених ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 клопотали про зміну запобіжного заходу на більш м'який у виді домашнього арешту за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Крім того ОСОБА_4 заперечив доводи прокурора та просив суд врахувати те, що він має постійне місце проживання, адже є співвласником квартири в якій зареєстрований у м.Львові, має постійні доходи, зокрема до взяття під варту працював в м.Києві, підтримує відносини із жінкою, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, ніколи не ухилявся від слідства, а розшук оголошено безпідставно лише з метою необґрунтованого затримання, на даний час він потребує додаткового лікування за програмою, яка діє лише у м.Львові, про що зазначено у медичній документації.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали провадження, суд вважає клопотання прокурора таким, що підлягає до задоволення з огляду на таке.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують, а також повинен з'ясувати чи зменшились раніше визначені ризики та чи не з'явились нові.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення доведених ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказуючи на ризик можливого вчинення інших кримінальних правопорушень ( п.5 ч.1 ст.177 КПК) прокурор покликається на попередні судимості особи та зміст обвинувачення, яке перебуває на розгляді в суді, в обох випадках злочини проти власності вчинені на дачних масивах, що на думку прокурора доводить відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання та доходів.
Проте, з огляду на презумпцію невинуватості не можуть використовуватись для характеристики особи обставини, які лише перебувають на розгляді в суді, а покарання за попереднім вирок обвинувачений вже відбув, тому зазначений ризик грунтуться лише на припущеннях і є недоведеним.
Що стосується ризику втечі, то суд при його оцінці враховує позицію ЄСПЛ, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43), він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Враховуючи зміст обвинувачення, суворість покарання, відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, які б утримували його за єдиним відомим суду місцем реєстрації, а також з огляду на місце затримання особи в порядку ст.208 КПК України (м.Ковель), що є достатньо віддаленим від місця фактичного проживання (м.Львів), ризик втечі є досить високим.
Запобігти даному ризику можливо лише утримуючи особу під вартою.
Будь-який інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить досягнення мети кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про дієвість запобіжного заходу у виді домашнього арешту є непереконливими, оскільки всупереч вимог ст.22 КПК України сторона захисту не надала суду доказів того, обвинувачений має реальне право та можливість проживати в квартирі за місцем реєстрації, має для цього достатні доходи, а інші співвласники чи близькі особи згідні на додаткові обтяження, пов'язані з застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу.
Таким чином, на даний час подальше утримання обвинуваченого під вартою є виправданим.
Строк тримання під вартою слід продовжити на 60 днів із збереженням раніше визначеного розміру застави на рівні 90 800 гривень.
Керуючись статтями 177-183,197-199, 331 КПК України, суд
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 днів - до 31 січня 2022 року включно із правом внесення застави в розмірі 90800,00 гривень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 06.12.2021.
ГоловуючийОСОБА_1