06 грудня 2021 року № 320/5412/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 01.01.2019 по 20.11.2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.14 вказаної постанови.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 : за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5690,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 1460,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01.01.2019 року по 20.11.2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 6220,00 грн. на місяць та окладу за військовим званням 1600,00 грн. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01.01.2019 року по 20.11.2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів мого посадового окладу в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 5690,00 грн. на місяць, з 01.01.2020 року по 20.11.2020 року 6220,00 грн. на місяць, та розміру окладу за військове звання з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року 1460,00 грн. на місяць, з 01.01.2020 року по 20.11.2020 року 1600,00 грн. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року № 2629-УІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» на 01.01.2019 року, та встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 6220,00 грн. та розміру окладу за військове звання 1600.00 грн., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 статті 15 закону № 2011-XII у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день мого звільнення, обчисленого із розміру посадовою окладу 6220,00 грн. та розміру окладу за військове звання 1600,00 грн., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обгрунтування таких вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 або відповідач) на посаді начальника циклової комісії зенітного ракетного озброєння. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2020 року № 256 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 20.11.2020 року.
Позивач вважає, що при цьому під час проходження військової служби в період з 01.01.2019 року по день звільнення відповідач невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
В березні 2021 року позивач звернувся письмово до в/ч НОМЕР_1 із заявою здійснити перерахунок та доплату належного йому за 2019 - 2020 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Проте у відповідь листом від 20.04.2021 року № 1/1/60/209 отримав відмову, а доплату грошового забезпечення відповідач не здійснив.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо встановлення посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншими ніж розміри, встановлені законодавством, є протиправними, тому звернувся за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 02 червня 2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строки для подання заяв по суті справи.
16 липня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ №704) (в редакції, що була чинною до 24.02.2018) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 (в редакції від 24.02.2018), установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
У вказаних примітках зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, примітки до Додатків 1 та 14 до Постанови КМУ №704 не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII. Отже, вони не можуть бути застосовані для перерахунку отриманого позивачем грошового забезпечення.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на дію в часі норм законодавства. За загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Відтак, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в цьому випадку пункт 4 Постанови КМУ №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Таким чином, на думку відповідача, примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень, а відтак застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови КМУ №704, а саме пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці Збройних Сил України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до, цього Закону.
Частинами 1, 2 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі, та на виконання Конституції законів України, актів Президента України, постанов верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Суд вертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 рокує підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Як вбачається зі структури Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).
В пункті 4 постановляючої частини Постанови Кабінету Міністрів України №704, від 30.08.2017 р. містяться нормативні положення, зокрема наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Відповідно до норми пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14.
Додатки 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Слід звернути увагу на правові висновки, сформовані у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суд від 11 листопада 2020 року за справою №240/7645/20 в яких суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 р. внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Рішенням Міністра оборони України є наказ про внесення змін до наказу Міністерства оборони України «Про бюджетну політику на відповідний рік.
Відповідно до оскаржуваних позивачем років відповідач додає наказ №30 від 25.01.2019 року «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік, та наказ №84 від 04.03.2020 року «Про внесення змін до наказу №45 від 18.02.2020 року, що регулював виплату матеріальної допомоги на 2020 рік.
Безспірно, в первинній редакції постанови N 704 приписи пункту четвертого та п. 1 Примітки Додатку 1 і Примітки Додатку до неї передбачали, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Разом з тим, позивач не врахував, що вказаний пункт 4 постанови N 704 був змінений і викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. N 103, що набрав чинності з 01.03.2018 року. Внесеними змінами була виключена вимога що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Не відображення таких змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. N 103, в п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови N 704 є виключно технічним недоліком і не може впливати на визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Більш того, такі технічні недоліки усунено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. N 1038.
Аналогічну правову позицію підтримав Житомирський окружний адміністративний суд при винесенні рішення від 16 січня 2021 року по справі № 240/21617/20, Київський окружний адміністративний суд при винесенні рішення від 27 квітня 2021 року по справі 320/14333/20 та інші.
Суд звертає увагу, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-УІІІ, який набрав чинності 01.01.2017 р., установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Аналогічного правового висновку дійшов Житомирський окружний адміністративний суд у рішенні від 25 вересня 2020 року за справою № 240/12309/20.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р.) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-УІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Аналогічні вимоги щодо визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу містяться в Інструкції “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ”, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, яка була чинною у 2018 році, на момент виникнення спірних правовідносин.
Постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р. (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р.) є чинною, а отже підлягає до застосування.
Твердження позивача щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обгрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 р., є помилковими, оскільки ці примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно, застосовуючи, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб щодо визначення суми грошового забезпечення позивачу, визначений: Законом України “Про державний бюджет України на 2018 рік” від 07.12.2017 року №2246-УІІІ- на 01.01.2018, Законом України “Про державний бюджет України на 2019 рік” від 23.11.2018 №2629- VIII- на 01.01.2019, Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року №294-ІХ - на 01.01.2020.
За таких обставин відсутні правові підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні позивачу суми виплат грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 20.11.2020 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Положення “Про Міністерство оборони України” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, Міноборони з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Згідно пунктів 1-4 телеграми Міністра оборони України від 26.03.2018 року №248/1479 (зі змінами), грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачувати відповідно до умов, визначених Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260.
З 1 березня 2018 року встановити розміри посадових окладів, окладів за військове звання, надбавку за вислугу років, інші додаткові види грошового забезпечення відповідно до вимог цієї телеграми.
Посадові оклади перерахувати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 1 січня 2018 (1762,0 грн.) на тарифний коефіцієнт згідно з тарифним розпорядником, установленим у штаті військової частини за відповідною посадою.
Оклади за військовим званнями перерахувати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 1 січня 2018 (1762,0 грн.) на тарифний коефіцієнт за відповідним військовим званням.
Згідно вимог телеграми Міністра оборони України від 28.12.2018 №248/9240 з 1 січня 2019 та відповідно до телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 року №248/291 з 1 січня 2020 оклади за військовими званнями, посадові оклади, надбавку за вислугу років, інші щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення відповідного виплачувати до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення матеріально-побутових питань визначається у відповідності до п.7 Розділу XXIV наказу МОУ 07.06.2018 № 260, а саме, за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги, що передбачено п. 6 Розділу XXIII наказу МОУ 07.06.2018 № 260.
Відповідно до п. 5 Розділу XXXII наказу МОУ 07.06.2018 № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення.
Отже, враховуючи зазначені вище фактичні обставини, а саме, усунення постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. N 1038 вищезазначених технічних недоліків в п.4 постанови №704, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення всіх позовних вимог, а саме, проведення перерахунку та доплатити належних з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також виплати одноразової грошової допомоги. Адже задоволення цих вимог залежить від задоволення основної вимоги - визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні позивачу в період з 01.03.2018 року по 28.05.2020 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Аналогічного правового висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03 листопада 2020 року за справою № 420/4693/20, а також Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06 липня 2020 року за справою №580/368/20.
Враховуючи наведене, суд вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не застосовано п. 1 Приміток Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача, оскільки такі примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII.
За змістом статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.