06 грудня 2021 року 320/4895/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Управління поліції охорони в м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 34050,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою звернення до суду стала невиплата відповідачем шкоди завданої останнім з необережності, а саме пошкодження службового автомобіля, що обумовило обов'язок відшкодування ОСОБА_1 витрат на його ремонт, розмір яких складає 48105,00 грн., однак стягненню з останнього підлягає 34050,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію даної ухвали було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".
Отже, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не подав. Доказів на підтвердження сплати боргу також відповідачем суду надано не було.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 зупинено провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Наказом Управління поліції охорони в м. Києві від 14.06.2018 №213 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду поліцейського взводу №3 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Подільського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві.
Наказом від 24.12.2019 №214 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду поліцейського-водія взводу №2 роти реагування Шевченківського міжрайонного відділу УПО.
З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2021 близько 08:20 год. ОСОБА_1 , керуючи службовим транспортним засобом марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на дерево. У зв'язку з чим, вказаний автомобіль, що належить позивачу, зазнав технічних пошкоджень .
Наказом від 21.01.2021 №26 було призначено службове розслідування, за наслідками якого 19.03.2021 прийнято висновок службового розслідування за фактом ДТП за участі поліцейського-водія сержанта поліції ОСОБА_1 ..
Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, який виразився в порушенні п.п. 2.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження службового автомобіля марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 .
Так, відповідно до вказаного висновку вирішено, що за нанесення шкоди Управлінню внаслідок пошкодження службового автомобіля, у вигляді понесення витрат на його відновлення у сумі 48105,00 грн., ОСОБА_1 підлягає притягненню до обмеженої матеріальної відповідальності згідно ст. 5 Закону України від 03.10.2019 №160-ХІ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", однак враховуючи, що останнього звільнено з поліції, відшкодування шкоди необхідно здійснити у судовому порядку.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.01.2021 останній свою провину у вчиненні згаданого ДТП визнав повністю.
Наказом від 18.03.2021 №44 о/с ОСОБА_1 було звільнено з Національної поліції за ст. 77 п. 6 ч. 1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Судом встановлено, що для проведення ремонтних робіт транспортного засобу марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , між позивачем та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 05.03.2021 було укладено договір №185/29/8-Гсп/2021 на ремонт транспортного засобу на загальну суму 48105,00 грн. та 09.03.2021 перераховано вказану суму коштів на виконання договору.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію від 25.03.2021 №900/43/29/5/01-2021 з вимогою вжити невідкладних заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
В той же час ОСОБА_1 у добровільному порядку не відшкодував витрати позивача на ремонт службового автомобіля марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно ст. 8 Закону №160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
З аналізу встановлених службовим розслідуванням обставин вбачається наявність усіх елементів для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, а саме заподіяння прямої дійсної шкоди у вигляді пошкодження майна автомобіля марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем завдано позивачу матеріальні збитки за пошкодження майна автомобіля марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 .
Вказана обставина також підтверджується пояснення відповідача від 27.01.2021, в яких останній в свою провину у вчиненні згаданого ДТП визнав повністю.
При цьому, судом встановлено, що для проведення ремонтних робіт транспортного засобу марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , між позивачем та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 05.03.2021 було укладено договір №185/29/8-Гсп/2021 на ремонт транспортного засобу на загальну суму 48105,00 грн. та 09.03.2021 перераховано вказану суму коштів на виконання договору.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 , які виразились у пошкодженні транспортного засобу марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, заподіяв матеріальної шкоди в розмірі 48105,00 грн.
Відповідно до ст. 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
В той же час, розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Так, станом на березень 2021 року розмір прожиткового мінімуму складав 2270,00 грн.
Отже, максимальна матеріальна відповідальність відповідача за завдану позивачу шкоду з необережності складає 34050,00 грн. (2270,00 грн. х 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб = 34050,00 грн.).
Вказане зумовлює відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з ремонтом транспортного засобу марки "Peugeot-301", державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу.
Доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов'язаних з пошкодженнями транспортного засобу, як і доказів оскарження суми витрат, що підлягає відшкодуванню, відповідач суду не надав.
З огляду на встановлений факт завдання відповідачем шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу та доведеними обставинами наявності у відповідача матеріальної відповідальності за його пошкодження, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з ремонтом транспортного засобу, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147) шкоду, завдану з необережності, у сумі 34050 (тридцять чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.