ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" грудня 2021 р. справа № 300/4510/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №289-к від 22.07.2021, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування наказу №289-к від 22.07.2021, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2021 ОСОБА_1 отримала попередження, яким її було повідомлено про скорочення її посади на підставі наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 №73-ок та наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.06.2021 № 120. В подальшому, Наказом від 22.07.2021 №289 позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із скорочення посади державної служби. Разом з тим, із змістом наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 №73-ок та наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.06.2021 №120 ОСОБА_1 ознайомлена не була. Крім того, у попередженні про вивільнення від 22.06.2021 зазначено, що скорочується посада провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі, однак після загаданого попередження про ліквідацію посади, після звільнення позивача її обіймає ОСОБА_2 . Також, в наказі від 22.07.2021 №289-к підставою для звільнення є не скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного орган, а попередження про вивільнення. Відтак, вищенаведене свідчить про те, що посада провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі не скорочено, а тому звільнення ОСОБА_1 відбулося незаконно та з невідомих їй причин. Крім того, позивач звертає увагу суду, що має безперервний стаж роботи у відповідача, вищу освіту за спеціальністю "Геоінформаційні системи і технології" та здобула кваліфікацію спеціаліста-системотехніка, має Кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника виданий Державним агентством земельних ресурсів 13.03.2013, з 12.12.2016 по 27.12.2016 навчалася на курсах підвищення кваліфікації Навчально-наукового Інституту магістерської підготовки та післядипломної освіти за програмою "Інженер землевпорядник". З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.09.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що внаслідок зміни штатного розпису на 2021 рік, затвердженого в. о. Голови Держгеокадастру С. Завадським від 14.06.2021 наказ Головного управління від 15.06.202 № 120 "Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управлінні Держгеокадастру в Івано-Франківській області" визначено кількість штатних посад провідного спеціаліста Відділу у м. Снятин, який увійшов в склад Управління Коломийському районі в кількості 2-ох одиниць. Відповідно до наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок та наказу Головного управління від 15.06.2021 № 120 провідних спеціалістів Відділу у Снятинському районі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 "Про державну службу" та запропоновано ОСОБА_1 працевлаштування на посаді провідного спеціаліста відділу у м. Снятин Управління у Коломийському районі до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_3 на роботу. Однак, 22.08.2021 від запропонованої посади позивач особисто відмовилась. Таким чином, відповідачем повністю дотримано процедуру звільнення позивача передбачену статтею 87 ЗУ "Про державну службу", а вказані позивачем порушення його трудових прав не відповідають дійсним обставинам справи. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.30-32).
23.09.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 21.09.2021, в якій зазначено, що на момент звільнення ОСОБА_1 із державної служби і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мали однаковий 9 ранг державного службовця, а про 8 ранг державного службовця ОСОБА_2 згадується у п. 2 наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.07.2021 №228-к. Проте, цей наказ прийнято за 10 днів, до моменту звільнення ОСОБА_1 і на момент складання інформаційних довідок та висновків-характеристик усі особи, які перебували на посаді провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі мали 9 ранг державного службовця. Окремо слід відмітити, що доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 8 ранг державного службовця присвоєно до початку процедури скорочення штату матеріали справи не містять. Відтак, з урахуванням наведеного, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.68-70).
Представником відповідача подано 27.09.2021 на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що Наказом Головного управління від 05.05.2020 № 88-к "Про присвоєння чергового у державного службовця" ОСОБА_2 присвоєно 8 ранг державного службовця з 05.05.2020 року. Враховуючи присвоєний позивачу найнижчий ранг державного службовця, твердження про наявність в неї переваг перед державним службовцем ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, наявність чи відсутність кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ніяким чином не впливає на обсяг посадових обов'язків провідного спеціаліста згідно посадової інструкції. Відтак, твердження позивача у відповіді на відзив є хибними і такими що не відповідають дійсності (а.с.77-79).
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 26.01.2017 по 22.07.2021 працювала посаді провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зі збереженням 9 рангу державного службовця, категорії «Б»(а.с.8-12).
Вищенаведене, також підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 26.01.2017 №115-к про призначення ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с.33).
Згідно наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру" керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві забезпечити розроблення та подання на затвердження Голові Держгеокадастру структур та штатних розписів територіальних органів Держгеокадастру відповідно до доведеної чисельності до 30.04.2021 (а.с.34).
Внаслідок зміни штатного розпису на 2021 рік, наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.06.202 № 120 "Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управлінні Держгеокадастру в Івано-Франківській області на 2021" визначено кількість штатних посад провідного спеціаліста Відділу у м. Снятин, який увійшов в склад Управління Коломийському районі в кількості 2-ох одиниць (а.с.35-41).
На підставі наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок та наказу Головного управління від 15.06.2021 № 120, провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі ОСОБА_1 22.06.2021 попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 "Про державну службу" та запропоновано працевлаштування на посаді провідного спеціаліста відділу у м. Снятин Управління у Коломийському районі до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_3 на роботу, однак позивач 22.06.2021 від запропонованої посади особисто відмовилась (а.с.4).
Наказом від 22.07.2021 №289 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі Головного управління на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із скорочення посади державної служби (а.с.5).
Вважаючи наказ про своє звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 38 Конституції України, громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, №889-VIII (далі по тексту - Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частини першої - третьої статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно з пунктами 1 та 1-1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII, чинній на момент повідомлення про наступне вивільнення, визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу.
Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII cуб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Суд звертає увагу, що 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.
Зокрема, відповідно до частини 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, законодавчими змінами встановлено нові правила звільнення працівників, що застосовуються в разі ліквідації державного органу (пункт 1-1 статті 87 Закону України Про державну службу ), скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 статті 87 Закону України Про державну службу ), а саме:
- про майбутнє вивільнення працівник попереджається за тридцять днів до такого вивільнення;
- норми щодо необхідності врахування переважного права працівника щодо залишення на роботі до даних правовідносин не застосовуються;
- скасовано вимогу, що звільнення може бути здійснене лише в разі неможливості перевести працівника на іншу посаду (роботу);
- відсутній обов'язок власника або уповноваженого ним органу пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців, роботодавець наділяється лише правом,
- скасовується обов'язок роботодавця отримувати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Про вказані вище зміни зазначено також роз'ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 р/з Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу") , а саме, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.
Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Водночас, суд ще раз наголошує на тому, що положеннями частини 3 статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу" на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скорочення посади державної служби, то суд приходить висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, а не загального.
Так, судом встановлено, що позивач перед звільненням займав посаду провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
На підставі наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок та наказу Головного управління від 15.06.2021 № 120 провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення 22.06.2021, а згідно наказу №289 звільнено 22.07.2021, тобто, через 30 календарних днів після попереджає, що узгоджується з приписами пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Відтак, позивач було належно попередженою про наступне вивільнення, однак не належне ознайомлення із змістом наказів Держгеокадастру від 27.04.2021 №73-ок та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.06.2021 №120 ОСОБА_1 не може слугувати єдиною підставою до поновлення на роботі, оскільки такі не є наказами про внесення змін в організацію виробництва і праці, а свідчать про зміну чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру.
Крім того, згідно попередження про вивільнення, ОСОБА_1 запропоновано працевлаштування на посаді провідного спеціаліста відділу у м. Снятин Управління у Коломийському районі до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_3 на роботу, однак 22.08.2021 від запропонованої посади особисто відмовилась (а.с.4).
З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що відповідачем повністю дотримано процедуру звільнення позивача передбачену статтею 87 Закону України "Про державну службу", а вказані ОСОБА_1 порушення її трудових прав не відповідають дійсним обставинам справи.
Стосовно тверджень позивача, що будь-яких змін в структурі відповідача не відбулося, в тому числі і не відбулося скорочення посади провідного спеціаліста у Снятинському районі, суд зазначає наступне.
У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Суд зазначає, що Відділ у Снятинському районі відповідно до штатного розпису на 2021 рік, затвердженого Заступником Голови Держгеокадастру Є. Бодровим від 27.01.2021 був окремим структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та налічував в своєму складі 4 штатні посади провідного спеціаліста, що штатним розписом на 2021 рік від січня 2021 (а.с.36-38).
Згідно наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру" керівникам головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві забезпечити розроблення та подання на затвердження Голові Держгеокадастру структур та штатних розписів територіальних органів Держгеокадастру відповідно до доведеної чисельності до 30.04.2021 (а.с.34).
На підставі наказу Держгеокадастру від 27.04.2021 № 73-ок "Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру" та наказу Головного управління від 15.06.2021 № 120 "Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області", змінено структуру та штатну чисельність Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Зокрема створено Відділ у м. Снятин в складі Управління у Коломийському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та визначено штатні посади провідного спеціаліста в кількості 2-ох одиниць (а.с.35, 39-41).
В зв'язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що будь-яких змін в структурі відповідача не відбулося, в тому числі і не відбулося скорочення посади провідного спеціаліста у Снятинському районі, є помилковими та безпідставними.
Щодо посилань позивача на те, що на момент звільнення ОСОБА_1 із державної служби і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мали однаковий 9 ранг державного службовця, а тому у ОСОБА_2 відсутні переваги перед нею, суд зазначає наступне.
На час повідомлення працівників про звільнення (вивільнення) - 22.06.2021 посади провідного спеціаліста обіймали: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.51-53).
Суд зазначає, що керівником Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області при наданні пропозицій щодо переведення вищевказаних працівників на рівнозначні посади було враховано, їхню кваліфікацію, продуктивність праці, наявні в них гарантії та переваги перед іншими працівниками. Порівняльний аналіз проводився згідно інформації зібраної та записаної в особовій справі, а саме: освіти, стажу державної служби, посади, рангів, сертифікатів та інших документів, які посвідчують підвищення рівня кваліфікації працівників, нагороди за сумлінну працю, догани, висновки-характеристики безпосередніх керівників, інформаційні довідки кадрової служби (а.с.45-51,54-64).
Крім того, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 05.05.2020 № 88-к "Про присвоєння чергового у державного службовця" ОСОБА_2 присвоєно 8 ранг державного службовця з 05.05.2020.
Згідно з частинами 1, 2 та 6 статті 39 Закону №889-VIII, ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.
Відповідно до статті 38 Закону №889-VIII прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.
Отже, присвоєння державному службовцю чергового рангу є однією з трудових гарантій, закріплених на законодавчому рівні, а недотримання порядку присвоєння чергового рангу є порушенням прав державних службовців щодо просування по службі.
При цьому черговий ранг у межах відповідної категорії посад за загальним правилом присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.
Відтак, твердження позивача про наявність в неї переваг перед державним службовцем ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачу на час звільнення було присвоєно 9 ранг державного службовця.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ №289-к від 22.07.2021 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до Конституції України та законів України, а відтак правові підстави для скасування цього наказу відсутні.
З урахуванням того, що судом не встановлено, а позивачем не доведено протиправності оскаржуваного наказу, у суду відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог в частині зобов'язання поновити з 22.07.2021 ОСОБА_1 на посаді на посаді провідного спеціаліста відділу у Снятинському районі Головного управління Держеокадастру в Івано-Франківській області, та, як наслідок, відсутні правові підстави для стягнення з Головного управління Держеокадастру в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, на думку суду, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного наказу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, остання звільнена від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 78018).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.