ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"06" грудня 2021 р. Справа № 300/7742/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,-
29.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення;
- стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2019 по 25.10.2021 у розмірі 395 310 грн.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктами 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
При цьому, частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані в період з 2017 по 2019 роки календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Так, у позовній заяві позивач просить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зокрема, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
При цьому, відповідно до змісту позовної заяви та виписки з карткового рахунку позивача, судом встановлено, що йому нараховано належні суми індексації грошового забезпечення згідно платежа від 26.10.2021 року в розмірі 39 373,76 грн. Тобто повний розрахунок з позивачем в частині виплати йому належних сум індексації Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено 26.10.2021.
Разом з тим, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 17 838,33 грн., була зарахована на картковий рахунок позивача ще 26.08.2021, що не заперечується самим позивачем. Таким чином, повний розрахунок з позивачем в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій проведено 26.08.2021.
При цьому, з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку, при розрахунку якого позивач включає також і виплачену 26.08.2021 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки в розмірі 17 838,33 грн., ОСОБА_1 звернувся лише 24.11.2021.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на наступне.
Обов'язок роботодавця (органу призначення) щодо повного розрахунку/виплати із працівником всіх сум, які належать йому в день звільнення, та відповідний обов'язок роботодавця виплати середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за весь період такої несвоєчасної виплати, передбачено статями 116, 117 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України).
При цьому, положення статей КЗпП України, не визначають строків звернення до суду у цій категорій спірних правовідносин.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 94 КЗпП України, частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці»).
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (надалі також - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за №5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні це інші виплати, що не належать до фонду оплати праці (пункт 3.9 Інструкції).
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати допомоги/компенсації/індексації) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.
Відповідне відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоч і розраховується, виходячи із середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц та від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц.
Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 22.02.2012 року у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Проте, відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у частині 1 статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Суд звертає увагу, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
За правилами частини 1 статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 цього Кодексу).
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 у справі №815/2681/17, від 11 лютого 2021 у справі №240/532/20, від 17 березня 2021 у справі №460/4872/20, від 10.06.2021 у справі №300/2781/20.
З врахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні врегульовано спеціальною нормою Кодексу адміністративного судочинства України (ч.5 ст.122 КАС України) (один місяць).
Таким чином, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду 24.11.2021, після спливу майже трьох місяців після зарахування 26.08.2021 на його рахунок належних при звільненні коштів (грошової компенсації за невикористані в період з 2017 по 2019 роки календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій).
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку, в частині включення при розрахунку такого заробітку виплаченої 26.08.2021 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки в розмірі 17 838,33 грн., з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.
При цьому, заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, позивачем до суду не подано.
Беручи до уваги вищезазначене, позовну заяву подано без додержання вимог частини 5 статті 122 КАС України та частини 6 статті 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене та з огляду на приписи статті 123, частини 6 статті 161 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані в період з 2017 по 2019 роки календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та доказів поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122,123, частиною 6 статті 161, частинами 1, 2 статті 169, статями 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - залишити без руху.
Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані в період з 2017 по 2019 роки календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, разом з доказами поважності причин такого пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк, позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.