06 грудня 2021 року Справа № 280/8865/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Цедіка Антона, буд.16; код ЄДРПОУ 37536031)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007» (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чубаря, буд.3; код ЄДРПОУ 35105863)
про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами
Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007» (далі -ТОВ «Будівельник-2007», відповідач), в якому просить суд припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5124 від 28.01.2010, наданого відповідачу.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 20 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 20.10.2021 підготовче засідання по справі відкладено на 11 листопада 2021 року.
Відповідач позов не визнав, 20 жовтня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. № 59996), в якому щодо строку звернення позивачем до суду зазначає, що 02.06.2021 на адресу позивача надійшов лист відповідача №01/05 від 31.05.2021, про те що останній заперечує проти припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5124 від 28.01.2010, а тому відповідно до норм ч. 3, 5, 7 ст. 118, ч. 2 ст. 122 КАС України останній день звернення позивача з відповідним позовом є 03.09.2021. Таким чином, на думку відповідача, звертаючись з позовом 08.09.2021, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не подав заяву про поновлення строку звернення.
Ухвалою суду від 11.11.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали шляхом надання позивачем суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.
30 листопада 2021 року на виконання ухвали суду від представника позивача надійшла (вх. №70380) заява від 25.11.2021 №21086/03-3/03-21 про поновлення строку звернення до суду за захистом прав.
На обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідно до положення про Департамент правового забезпечення Держгеонадр, основним завданням Управління є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, представлення інтересів Державної служби геології та надр України в судах. Пояснює, що відділ представництва інтересів Держгеонадр в судових органах, крім представництва інтересів Служби в судових органах, відповідно до покладених завдань, веде переписку з судовими, правоохоронними органами, координує роботу підприємств у сфері претензійно-позовної роботи, які належать до сфери управління Держгеонадр, та виконує інші завдання відповідно до положення про Відділ. Окрім цього, працівники відділу представництва інтересів Держгеонадр в судових органах здійснюють представництво інтересів Держави на всій території України, тобто регулярно направляються у службові відрядження, більшість з яких здійснюється по всій території України (у зв'язку з місцезнаходженням надрокористувачів). Звертає увагу, що на сьогодні кількість судових справ у роботі відділу становить близько 2500, при цьому, станом на сьогодні в даному відділі, з 5 передбачених штатним розписом посад (одна з яких начальник відділу), одна посада є вакантною, що об'єктивно ускладнює можливість забезпечення явки представників у судові засідання та вчинення всіх необхідних процесуальних дій в передбачені законодавством або встановлені судом строки. Зауважує, що у зв'язку з відсутністю у працівників Відділу документообігу та контролю юридичної освіти, позовна заява була зареєстрована в базі документообігу та направлена до суду засобами поштового зв'язку з пропуском тільки 08.09.2021 (5 днів). Таким чином, у зв'язку з великим навантаженням Відділу представництва інтересів Держгеонадр в судових органах, позивачем направлено позовну заяву з пропуском строку. Разом із цим, вважає, що існує необхідність у розгляді даної справи, що є гарантією дотримання права на судовий захист, встановленого Конституцією та чинними нормативно-правовими актами, оскільки дана справа є дуже важливою для позивача, так як стосується питання права користування надрами, а відповідно до статті 13 Конституції України та статті 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу.
Розглянувши подану заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що предметом позову у вказаній справі є вимоги Державної служби геології та надр України щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5124 від 28.01.2010, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007».
Частиною 2 статті 26 Кодексу про надра України передбачено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
Відтак, право на звернення до суду у органу, який надав надра у користування, виникає за умови дотримання вимог частини 2 статті 26 Кодексу про надра України, тобто після доведення до відома надрокористувача про наявність підстав для припинення права користування надрами та надання останнім згоди на це чи не надання згоди.
Із наведеного слідує, що позивач має право заявити до суду вимогу про припинення права користування надрам шляхом анулювання дії спеціального дозволу на користування надрами лише у разі незгоди користувача надрами на припинення такого права.
Як встановлено судом з позовної заяви та доданих до неї документів, 02.06.2021 на адресу позивача надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007» від 31.05.2021 № 6989/01/07-20 (вх. №9432/02/07-21) про те, що останній заперечує проти припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надр №5124 від 28.01.2010.
Таким чином, починаючи з 02.06.2021 у позивача - суб'єкта владних повноважень виникли підстави, що дають йому право на пред'явлення визначених частиною 2 статті 26 Кодексу про надра України вимог.
До суду із даним позовом Державна служба геології та надр України звернулася 08.09.2021 засобами поштового зв'язку (дата подання позову до відділення поштового зв'язку), тобто поза межах строку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує таке.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В даному ж випадку, позивач зазначає, що Державною службою геології та надр України направлено позовну заяву з пропуском строку у зв'язку з великим навантаженням Відділу представництва інтересів Держгеонадр в судових органах, великою кількість судових справ у роботі відділу (близько 2500), наявністю вакантних посад працівників віддлу, що об'єктивно ускладнює можливість забезпечення явки представників у судові засідання та вчинення всіх необхідних процесуальних дій в передбачені законодавством або встановлені судом строки.
Разом із цим, суд не приймає доводів позивача в частині надмірної завантаженості в якості поважної підстави пропуску строку звернення із позовом до суду та зазначає, що встановлені внутрішні процеси, процедури, поточне робоче навантаження не можуть слугувати правовими підставами для уникнення суб'єктом владних повноважень виконання своїх обов'язків.
Крім того, суд наголошує, що частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Однак, в порушення вказаних вимог процесуального законодавства позивачем жодних доказів суду надано не було.
Тобто жодних об'єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в тримісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України, судом не встановлено, позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об'єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.
При цьому, позивачем не наведено будь-яких інших об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які позбавили його можливості звернутися до суду у визначені законом строк з відповідним позовом, якщо останній вважав, що з боку відповідача наявні порушення законодавство про надра.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").
Отже, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову Державної служби геології та надр України без розгляду.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. 122, 123, 171, 183, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 241-243, 248 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та залишити без розгляду позовну заяву Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрам.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В.Батрак