06 грудня 2021 року Справа № 280/9335/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (70002, Запорізька область. м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.02.2019 ВП № 58279013 про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 572,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що державний виконавець в рамках ВП № 58279013 не проводив виконавчих дій та жодних сум не стягнув. Вважає, що стягнення виконавчого збору за відсутності ознак виконання рішення суду є протиправним. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9335/21 та призначено судове засідання на 18.10.2021; витребувано від Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) докази, а саме засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 58279013.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 18.10.2021 №59128), в якому зазначив, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого щбору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З урахуванням викладеного вважає спірну постанову правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.
18.10.2021 від представника позивача надійшла заява (вх. №59424) про розгляд справи у порядку письмового провадження.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
05.02.2019 головним державним виконавцем Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Біченко Людмилою Павлівною відкрито виконавче провадження №58279013 з примусового виконання виконавчого листа №336/4213/15-ц, виданого 23.07.2018 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом 33 081,73 доларів США, заборгованості за відсотками 3 848,72 доларів США, заборгованості з пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків 129 913,44 грн., а також судових витрат в сумі 3 654,00 грн. У пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 116 572,15 грн.
Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 572,15 грн.
18.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, вжитими заходами встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 05.02.2019 №58279013, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою з вимогою про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі - у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
За визначенням частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Також, окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення.
При цьому, винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) є обов'язком державного виконавця, а отже вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення не є обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору.
Слід зазначити, що за правилами, встановленими частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, посилання позивача на те, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору.
Відтак, визначення державним виконавцем виконавчого збору з суми, що підлягала до примусового стягнення, є законним, таким, що узгоджується з положеннями норм Закону № 1404-VIII.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 при розгляді справи №9 520/9144/18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Слід зазначити, що суд відхиляє посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, оскільки у даній справі суд досліджував питання стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній до 28.08.2018); тобто, у зв'язку із зміною правового регулювання, висновки, викладені Верховним Судом у вищевказаній постанові, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанови головного державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Біченко Людмилою Павлівною від 05.02.2019 ВП № 58279013 про стягнення виконавчого збору у розмірі 116 572,15 грн., та про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (70002, Запорізька область. м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4; код ЄДРПОУ 35045946) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення складено та підписано 06.12.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко