03 грудня 2021 року Справа № 280/6437/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., представника позивача: адвоката Усенка Ю.Д., представника відповідача: Усатенка Д.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29-А; код ЄДРПОУ 02909973)
про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (далі - також відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними та скасувати накази прокурора Запорізької області від 04.03.2019 за №360к та від 22.06.2021 №862к про звільнення позивача з посади в органах прокуратури;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по заяві позивача від 04.06.2021 про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021;
3) зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача відомості про зміну підстави звільнення відповідно до поданої заяви про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури, згідно наказу прокурора Запорізької області №929 від 26.05.2020 перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6 років до 19.06.2021. 04.06.2021 позивач звернувся до Запорізького обласного прокурора із заявою про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем відповідний наказ не видано та листом від 11.06.2021 №07-34-21 повідомлено, що наказом від 04.03.2019 №360к ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною. 04.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про вжиття заходів до поновлення його трудових прав у зв'язку із закінченням передбаченого статтею 49 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) річного строку застосування дисциплінарного стягнення та прийняття рішення про визнання таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак від відповідача жодної відповіді не отримав. Позивач вважає наказ від 04.03.2019 №360к про звільнення таким, що обмежує право на звільнення за власним бажанням незалежно від мотивів. Зазначає, що даним наказом фактично реалізовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача. За нормами Закону №1697-VII прокурор вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності впродовж одного року, у зв'язку з чим з 04.03.2020 позивач вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Таким чином наказ про звільнення позивача мав бути скасований відповідачем, а позивач підлягав звільненню на підставі його заяви за власним бажанням. Крім того, листом Запорізької обласної прокуратури №07-911вих-25 від 22.06.2021 позивача повідомлено про винесення наказу №862 від 22.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. Вказаний лист відповідача за своїм змістом суперечить листу від 11.06.2021 №07-34-21, згідно якого позивача звільнено з посади в органах прокуратури наказом від 04.03.2019 №360к. Такі дії відповідача суперечать положенням Конституції України, за якими неможливо бути двічі притягнутим до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки оскаржувані накази на думку позивача є протиправними, він вважає, що наявні підстави для внесення змін до його трудової книжки щодо підстави звільнення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.09.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині оскарження наказу прокурора Запорізької області №360к від 04.03.2019, та поновлено такий строк; відкрито загальне позовне провадження у справі; призначено підготовче засідання на 20.10.2021.
13.10.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів 20.12.2019 прийнято рішення №59дп-19 про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Позивач оскаржував зазначене рішення до Вищої ради правосуддя та в судовому порядку, однак не досяг позитивного результату. На виконання рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 видано спірний наказ від 04.03.2019 №360к про звільнення прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною, оскільки на час видання оскаржуваного наказу від 04.03.2019 №360к ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років. 22.06.2021 на реалізацію наказу від 04.03.2019 №360к керівником Запорізької обласної прокуратури видано наказ №862к про звільнення ОСОБА_1 з посади з 22.06.2021 тобто в перший робочий день після виходу позивача з відпустки для догляду за дитиною. Щодо звільнення позивача з посади за власним бажанням вказує, що на момент звернення позивача із заявою від 04.06.2021 його вже було звільнено з посади в органах прокуратури, отже повторне звільнення його з посади з інших підстав є неможливим та не передбачено чинним законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 20.10.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021.
У судовому засіданні 10.11.2021 суд заслухав вступне слово та пояснення представників сторін, які підтримали свої доводи та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, у судовому засіданні оголошено перерву до 18.11.2021.
18.11.2021 представник позивача подав клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 18.11.2021, в порядку письмового провадження.
18.11.2021 представник відповідача подав клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, просив в задоволенні позову відмовити.
З урахуванням положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подальший розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово та пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 працював в органах Запорізької обласної прокуратури з квітня 2005 року.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII (одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), вирішено притягнути прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
13.08.2019 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №2110/0/15-19, яким залишено без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2019 №2110/0/15-19, позивач звернувся до Верховного Суду з відповідним позовом.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі №9901/501/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2021, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Поряд з вищенаведеним, наказом прокурора Запорізької області від 04.03.2019 №360к звільнено прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною. Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19.
Як слідує з довідки Запорізької обласної прокуратури від 28.05.2021 №07-49 вих.-21 позивач з 10.10.2017 по 19.06.2018 включно перебував у відпустці для догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку; з 20.06.2018 по 01.06.2019 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років; з 02.06.2019 по 01.06.2020 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років; з 02.06.2020 по 19.06.2021 включно перебував у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною віком до 6-ти років.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.06.2021, у якій просив звільнити його з посади прокурора Бердянської міської прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021.
Листом від 11.06.2021 №07-34-21 Запорізька обласна прокуратура повідомила позивача, що на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 прокурором Запорізької області винесено наказ від 04.03.2019 №360к про звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
Наказом Керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.06.2021 №862к наказано вважати ОСОБА_1 звільненим з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури, за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (на підставі пункту 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) з 22.06.2021.
Листом від 22.06.2021 №07-911вих-21 відповідач повідомив позивача про прийняття вищевказаного наказу та запропонував з'явитись до відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури для отримання трудової книжки.
Не погодившись з наказами від 04.03.2019 №360к та від 22.06.2021 №862к, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом №1697-VII
Статтею 16 Закону №1697-VII (тут й надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено гарантії незалежності прокурора, однією з яких є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною 3 статті 16 Закону №1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Відповідно до статті 44 та частини 1 статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Згідно з частиною 4 статті 48 Закону №1697-VII рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Частиною 1 статті 49 зазначеного Закону обумовлено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
3) звільнення з посади в органах прокуратури.
За правилами пунктів 4, 5 частини 1 статті 77 Закону №1697-VII кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження, за результатами якого за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Із викладеного слідує, що органом, який в силу закону наділений повноваженнями щодо здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора та притягнення його до дисциплінарної відповідності, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, є, з-поміж іншого, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. При цьому, за загальним правилом забороняється звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Як встановлено судом, рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення», за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII (одноразове грубе порушення правил прокурорської етики), вирішено притягнути прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
На підставі вказаного рішення наказом прокурора Запорізької області від 04.03.2019 №360к прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури Запорізької області за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 6 частини 1 статті 43 Закону №1697-VII) у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
Отже, з метою недопущення порушення гарантії, визначеної у частини 3 статті 40 КЗпП України, відповідач у наказі від 04.03.2019 №360к зазначив, що ОСОБА_1 звільняється у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною. Тобто, фактична реалізація наказу про звільнення ОСОБА_1 мала відбутися по закінченню його відпустки.
У цьому контексті слід зазначити, що сформована на даний час судова практика Верховного Суду також указує на відсутність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності в разі самостійного виправлення ним такого порушення (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №820/11034/15, від 09 жовтня 2019 року у справі №812/749/18, від 18 березня 2020 року у справі №823/1455/17, від 29 травня 2020 року у справі №802/315/15-а).
У даному випадку відповідач самостійно забезпечив дотримання вимог статті 40 КЗпП України з метою недопущення порушення трудових прав позивача щодо його звільнення у період перебування у відпустці.
Отже, судом не встановлено порушення відповідачем положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, при прийнятті наказу від 04.03.2019 №360к.
Такі висновку суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2021 у справі №818/1715/18.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, крім іншого, посилається на те, що за нормами частини 2 статті 49 Закону №1697-VII прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з чим, вважає, що після спливу річного строку від дня прийняття наказу від 04.03.2019 №360к, ОСОБА_1 вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
З даного приводу суд зазначає, що у постанові від 16.04.2020 у справі №160/3602/19 Верховним Судом викладено правовий висновок, згідно якого настання дисциплінарної відповідальності прокурора відбувається саме після реалізації рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів шляхом видачі відповідним керівником прокуратури наказу про звільнення такого прокурора.
Суд зазначає, що 04.03.2019 відповідачем реалізовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 20.02.2019 №59дп-19 «Про накладення на прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» шляхом винесення наказу №360к про звільнення прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури Запорізької області.
При цьому, як зазначалось вище, з метою недопущення порушення трудових прав позивача щодо його звільнення у період перебування у відпустці, фактична реалізація наказу про звільнення ОСОБА_1 мала відбутися по закінченню його відпустки.
Так, як встановлено судом, після закінчення відпустки по догляду за дитиною, наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.06.2021 №862к наказано вважати ОСОБА_1 звільненим з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури, за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, з 22.06.2021.
Отже, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 20.02.2019 №59дп-19 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури фактично реалізоване 04.03.2019, а тому посилання відповідача на частину 2 статті 49 Закону №1697-VII суд відхиляє.
Крім того, безпідставними є доводи позивача про те, що його двічі притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки наказ від 22.06.2021 №862к прийнятий на реалізацію наказу від 04.03.2019 №360к лише в частині дати звільнення, що у сукупності має наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 20.02.2019 №59дп-19 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Підсумовуючи вищенаведене суд доходить до висновку, що оскаржувані накази від 04.03.2019 №360к та від 22.06.2021 №862к є правомірними, підставі для їх скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою позивача від 04.06.2021 про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021, суд зазначає, що за наявності правомірного наказу від 04.03.2019 №360к про звільнення позивача з посади в органах прокуратури Запорізької області у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною, у Запорізькій обласній прокуратурі були відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 04.06.2021 про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим такі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести до трудової книжки позивача відомості про зміну підстави звільнення відповідно до поданої заяви про звільнення з посади в органах прокуратури за власним бажанням з 18.06.2021, є похідними від попередніх позовних вимог, яким суд вище надав правову оцінку та не знайшов підстав для їх задоволення, то позов у цій частині також не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29-А; код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03.12.2021.
Суддя М.О. Семененко