06 грудня 2021 року Справа № 280/9119/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку розміру пенсії позивачу, шляхом зарахування періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 04.08.1982 по 28.02.1992 в полуторному розмірі;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 04.08.1982 по 28.02.1992 в полуторному розмірі.
- зобов'язати відповідача виплатити перераховану пенсію позивачу, з урахуванням періоду роботи з 04.08.1982 по 28.02.1992 в районі Крайньої Півночі, з 21.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 03.04.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу у розмірі 34 роки 11 місяців 09 днів. Вказує на те, що 21.07.2021 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів, зокрема, довідки про заробітну плату та стаж від 30.04.2021 №04-16/П-224, що видана МКУ «АХС, ЕДДС, архів ГО Егвекинов» за період роботи з 04.08.1982 по 28.02.1992. Проте, рішенням від 29.07.2021 йому було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки у наданій довідці відсутні будь-які підстави її видачі, довідка не підтверджена первинними документами, акт перевірки довідки про заробіток відсутній, а тому прийняти її до розрахунку неможливо. Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання. Витребувано від відповідача належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 25.10.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№61435), в якому зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користуються пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Відповідно до поданої позивачем до заяви про перерахунок пенсії архівної довідки, виданої МКУ «Адміністративно-господарської служби, Єдина чергова - диспетчерська служба, архів міського округу Єгвекінот» від 30.04.2021 №04-16/П-224 зазначено, що відомості про укладання трудового договору в документах відсутні, а також відсутня інформація про користування пільгами. Отже, період роботи з 04.08.1982 по 28.02.1992 зараховано до страхового стажу позивача рік за рік, відповідно до записів трудової книжки, оскільки цей період не підтверджено трудовими договорами. З наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , з 03.04.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу у розмірі 34 роки 11 місяців 09 днів.
В подальшому, страховий стаж позивача був перерахований у зв'язку з наданням додаткових довідок про навчання та військову службу.
21.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з наданням додаткових документів, а саме довідки про заробітну плату та стаж від 30.04.2021 №04-16/П-224, яка видана МКУ «АХС, ЕДДС, архів ГО Егвекинот» за період роботи з 04.08.1982 (наказ №9 від 04.08.1982) по 28.02.1992 (наказ №25 від 28.02.1992).
Рішенням Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №240 від 29.07.2021 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки у наданій довідці відсутні будь-які підстави її видачі, довідка не підтверджена первинними документами, акт перевірки довідки про заробіток відсутній, а тому прийняти її до розрахунку неможливо.
Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Відповідно до підпункту «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Отже, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 зараховується до стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Крім того, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з відомостями з трудової книжки позивача, останній:
- 04.08.1982 прийнятий водієм 3 класу на автомобіль БелАЗ-540 до Полярнинської автобази управління автомобільного транспорту об'єднання «Північьсхідзолото»;
- 01.01.1984 у зв'язку з передачею автомобілей БелАЗ-540 переведений для подальшої праці в Полярнинський гірничозбагачувальний комбінат;
- 01.01.1984 прийнятий водієм БелАЗ-540 в Полярнинський гірничозбагачувальний комбінат Північно-східного виробничого золотодобувного об'єднання «Союззолото» МЦМ СРСР;
- 01.10.1984 переведений водієм БелАЗ-540 на кар'єр «Полярний»;
- 21.05.1988 переведений водієм автомобіля ЗІЛ-157 тимчасово на кар'єр «Полярний»;
- 13.10.1988 переведений водієм автомобіля БелАЗ-540 на кар'єр «Полярний»;
- 29.02.1992 звільнений за власним бажанням.
Відповідно до архівної довідки від 30.04.2021 №04-16/П-224, виданою (мовою оригіналу) Муниципальним казенним учереждением «Административно-хозайственная служба, Единая дежурно-диспетчерская служба, архив городского округа Эгвекинот», по данным архивного отдела ГО Эгвекинот ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 работал на Полярнинской автобазе, на Полярнинском ГОКе, находившихся в Шмидтовском районе Чукотского автоноиного округа, который относиться к районам Крайнего Севера (до 1992 года в составе Магаданской области).
У вказаній довідці вказані суми заробітної плати (в рублях) з урахуванням районного коефіцієнту два та північних надбавок; зазначено про те, що відомості про укладення трудового договору в документах відсутні; є посилання на накази про прийом/переведення/звільнення позивача з роботи, про перейменування підприємства, тощо. Довідка підписана начальником архівного відділу та скріплена печаткою.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно положень абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Враховуючи той факт, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідною архівною довідкою, відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача до 01.01.1991 у відповідній місцевості до стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з ним строкових трудових договорів, є протиправною.
Щодо періоду стажу після 01.01.1991, суд враховує, що обчислення такого стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території цієї держави, має визнаватися іншою стороною Угоди, укладеної між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, підписаної 15.01.1993. Отже, з огляду на те, що у 1991-2001 роках на території Російської Федерації був чинний Закон від 20.11.1990 №340-1 «Про державні пенсії в Російської РСФР», згідно з яким всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в півторакратному розмірі, то відповідно держава-учасниця Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації має також здійснювати обчислення трудового стажу із застосуванням коефіцієнту кратності.
Таким чином, стаж роботи позивача після 01.01.1991 також має бути зарахований у пільговому обчисленні.
Стосовно дати, з якої слід перерахувати пенсію позивача, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 21.07.2021, то він має бути проведений з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, тобто з 01.08.2021.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №240 від 29.07.2021 про відмову у перерахунку пенсії.
Враховуючи вищенаведене, норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №240 від 29.07.2021 про відмову у перерахунку пенсії позивача та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 04.08.1982 по 28.02.1992 в полуторному розмірі, у зв'язку із чим виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією з 01.08.2021.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №240 від 29.07.2021 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 04.08.1982 по 28.02.1992 в полуторному розмірі, у зв'язку із чим виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією з 01.08.2021.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.12.2021.
Суддя М.С. Лазаренко