03 грудня 2021 року Справа № 280/8976/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню (обчисленню) сум єдиного соціального внеску включених до вимог про сплату боргу (недоїмки): № Ф-106256-56У від 13.02.2020; № Ф-106256-56У від 27.11.2020; № Ф-106256-56У від 24.03.2021; № Ф-106256-56 від 13.02.2020; № Ф-106256-56 від 27.11.2020; № Ф-106256-56 від 24.03.2021 позивачу.
-скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесеніві відповідачем: № Ф-106256-56У від 13.02.2020; № Ф-106256-56У від 27.11.2020; № Ф-106256-56У від 24.03.2021; № Ф-106256-56 від 13.02.2020; № Ф-106256-56 від 27.11.2020; № Ф-106256-56 від 24.03.2021;
-зобов'язати відповідача виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного соціального внеску нарахованих (обчислених) у вимогах про сплату боргу (недоїмки): № Ф-106256-56У від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56У від 27.11.2020 на суму 6295,30 грн.; № Ф-106256-56У від 24.03.2021 на суму 2200,00 грн.; № Ф-106256-56 від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56 від 27.11.2020 на суму 17 312,02 грн.; № Ф-106256-56 від 24.03.20221 на суму 19 512,02 грн. позивачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що не погоджується із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки). Вказує, що з 2005 року перебуває як фізична особа-підприємець на обліку у відповідача, проте з 2008 не здійснював підприємницьку діяльність та дохід не отримував Окрім того, позивач перебувавав у трудових відносинах з підприємством, яке сплачувало єдиний внесок з її заробітної плати. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити, спірне рішення скасувати.
Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області 19.10.2021 надав до суду відзив, у якому заперечував, з підстав того, що позивач зареєстрован фізичною-особою підприємцем з 11.02.005 та нього , згідно інтегрованої картки платника податків, рахується недоїмка за 2017-2020 роки по спалі ЄСВ. Вказує, що нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов'язок ФОП (з дня державної реєстрації підприємницької діяльності до дня держаної реєстрації припинення підприємницької діяльності) регулярно подавати звітність та сплачувані ЄСВ незалежно від отримання доходу (прибутку) у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Таким чином, вказує про те, що з 2017 року по 2020 рік у позивача наявний борг зі сплати ЄСВ, а тому позивачем правомірно винесено спірні вимоги про сплату боргу9недаїмки) . Просили у задоволенні позову відмовити
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 ареєструвався як фізична особа- підприємець, про що 11.02.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 208800000000002284
23.08.2021 Державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби позивачу вручені:
-постанова про відкриття виконавчого провадження № 66545139 від 18.08.2021 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56У від 27.11.2020 на суму 6295,30 грн.;
-постанова про відкриття виконавчого провадження № 66544359 від 18.08.2021 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56У від 24.03.2021 на суму 2200,00 грн..
Крім того позивачу 23.06.2021 державним виконавцем повідомлено, що на виконанні з 2020 року також перебуває виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56У від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн. ( ВП № 62826146 від 19.08.2020 )
09.09.2021 відповідачем на запит позивача, останньому були видані копії:
-вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56 від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн. та докази її направлення;
-вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56 від 27.11.2020 на суму 17 312,02 гри. та докази її направлення;
-вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-106256-56 від 24.03.2021 на суму 19 512,02 грн. та докази її направлення;
Позивач не погоджуючись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) , а тому звернувся до суд з позовною заявою.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача, як фізичної особи-підприємця обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який протягом 2017-2019 років є найманим працівником та його роботодавець сплачував ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.
Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VIв частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту14.1.226пункту14.1статті14 Податкового кодексу України(далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт14.1.195пункту14.1статті14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VIнадано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VIдо платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VIне врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).
Судом під час розгляду справи встановив, що ОСОБА_2 з 2007 року зареєстрована як фізична особа підприємець та перебуває на обліку ДПІ м. Запоріжжя, що сторонами по справі не оспорювалось
Так, встановлено, що позивач з 01.03.2015 по 31.08.2017 працював водієм у ФОП ОСОБА_3 , з 01.09.2017 по теперішній час працює водієм в ПП «Валентина 2017». З згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.14).
Крім того, відповідно до Довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 08.09.2021, зокрема у 2017-2020 роках роботодавцями за позивача сплачені страхові внески.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності податковим органом та судом не встановлено.
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Отже, самостійне нарахування відповідачем з 2017 по 2020 рік в інтегрованій картці платника суми єдиного соціального внеску нарахованих (обчислених) у вимогах про сплату боргу (недоїмки): № Ф-106256-56У від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56У від 27.11.2020 на суму 6295,30 грн.; № Ф-106256-56У від 24.03.2021 на суму 2200,00 грн.; № Ф-106256-56 від 13.02.2020 року на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56 від 27.11.2020 на суму 17 312,02 грн.; № Ф-106256-56 від 24.03.20221 на суму 19 512,02 грн. ОСОБА_1 є протиправним.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесені оскаржувані вимоги (з 2017 року по 2020 рік), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області: № Ф-106256-56У від 13.02.2020; № Ф-106256-56У від 27.11.2020; № Ф-106256-56У від 24.03.2021; № Ф-106256-56 від 13.02.2020; № Ф-106256-56 від 27.11.2020; № Ф-106256-56 від 24.03.2021 підлягають скасуванню.
Аналогічна правова позиція закріплена у висновках Верховного Суду у постанові від 23 січня 2020 року по справі №480/4656/18.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних, суд зазначає наступне.
Згідно з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:
реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;
реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;
реєстр контролю наявності ІКП без ознаки «Платник відсутній в реєстрі» відкритої платнику, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку;
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:
у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;
у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено / виключено з реєстру платників певного податку,- здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою «Платник відсутній в реєстрі».
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Суд зазначає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.
Отже вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, оскільки судом, нарахування сум єдиного соціального внеску у вимогах про сплату боргу (недоїмки ) № Ф-106256-56У від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56У від 27.11.2020 на суму 6295,30 грн.; № Ф-106256-56У від 24.03.2021 на суму 2200,00 грн.; № Ф-106256-56 від 13.02.2020 року на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56 від 27.11.2020 на суму 17 312,02 грн.; № Ф-106256-56 від 24.03.20221 на суму 19 512,02 грн. визнано протиправним то позовна вимога в цій частині також є такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 132, 243-246 КАС України, суд,
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області по нарахуванню (обчисленню) сум єдиного соціального внеску, ключених до вимог про сплату боргу (недоїмки): № Ф-106256-56У від 13.02.2020; № Ф-106256-56У від 27.11.2020; № Ф-106256-56У від 24.03.2021; № Ф-106256-56 від 13.02.2020; № Ф-106256-56 від 27.11.2020; № Ф-106256-56 від 24.03.2021 ОСОБА_1 .
Скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області: № Ф-106256-56У від 13.02.2020; № Ф-106256-56У від 27.11.2020; № Ф-106256-56У від 24.03.2021; № Ф-106256-56 від 13.02.2020; № Ф-106256-56 від 27.11.2020; № Ф-106256-56 від 24.03.2021.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного соціального внеску нарахованих (обчислених) у вимогах про сплату боргу (недоїмки): № Ф-106256-56У від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56У від 27.11.2020 на суму 6295,30 грн.; № Ф-106256-56У від 24.03.2021 на суму 2200,00 грн.; № Ф-106256-56 від 13.02.2020 на суму 11 016,72 грн.; № Ф-106256-56 від 27.11.2020 на суму 17 312,02 грн.; № Ф-106256-56 від 24.03.20221 на суму 19 512,02 грн. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 908, 00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В.Стрельнікова