01 грудня 2021 року Справа № 808/3525/17 Провадження №СН/280/24/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Келюх К.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просив суд скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 за №0079221312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7090 грн 30 коп., у тому числі: 4124 грн 80 коп. - за податковим зобов'язанням; 2965 грн 50 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією;
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0079211312, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 78166 грн 25 коп., у тому числі: 45398 грн 42 коп. - за податковим зобов'язанням; 32767 грн 83 коп. - за штрафною (фінансовою) санкцією.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі №808/3525/17 - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0079211312 та №0079221312.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2131,46 (дві тисячі сто тридцять одна гривня сорок шість копійок) грн.
Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 - скасовано, а справу направлено до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
17.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №808/3525/17.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали адміністративної справи №808/3525/17 передані на розгляд судді Лазаренка М.С.
Ухвалою суду від 20.05.2021 прийнято справу до провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.06.2021.
Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021 замінено первісного відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663); продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче судове засідання на 27.09.2021.
27.09.2021 у підготовчому судовому засідання оголошено перерву до 25.10.2021.
Ухвалою суду від 25.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 складено Акт №1110/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 15.09.2017. За позицією перевіряючих встановлені порушення щодо заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45398,42 грн. (в т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму 20495,77 грн.; за 2016 рік на суму 24902,60 грн.) та заниження суми утриманого та перерахованого військового збору при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна у розмірі 4124,80 грн. (в т.ч. по періодах: 2049,58 грн. за 2015 рік; 2074,22 грн. за 2016 рік). ФОП ОСОБА_2 не погодився із Актом перевірки і подав до відповідача свої заперечення на нього, які були розглянуті, але залишені без задоволення. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 19.10.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0079221312, №0079211312. За позицією перевіряючих мало місце порушення пп.1.2 та пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України: не утримання військового збору при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна з заниженого об'єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого військового збору при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна у розмірі 4124,80 грн. (в т.ч. по періодах: 2049,58 грн. за 2015 рік; 2074,22 грн. за 2016 рік). Відповідно до вищезазначених приписів Податкового кодексу України умовою для сплати військового збору податковим агентом, яким у нашому випадку є ФОП ОСОБА_1 є: або виплата оподатковуваного доходу податковим агентом, або нарахування податковим агентом оподатковуваного доходу. Але відповідачем під час перевірки проігноровані наступні обставини, а саме, по-перше: ФОП ОСОБА_1 не сплачував фізичним особам, що є орендодавцями нерухомого майна, оподатковуваного доходу - орендної плати; по-друге: ФОП ОСОБА_1 не нараховував фізичним особам, що є орендодавцями нерухомого майна, оподатковуваний дохід. І Акт перевірки ці обставини не спростовує. Порушення умов договорів оренди ФОП ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати взагалі не має ніяких наслідків у контексті оподаткування військовим збором. За позицією перевіряючих мало місце порушення Податкового кодексу України, а саме: не утримання податку при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна з заниженого об'єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімально встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45398,42 грн. (в т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму 20495,77 грн.; за 2016 рік на суму 24902,60 грн.). Але відповідачем під час перевірки проігноровано, що, по-перше: ФОП ОСОБА_1 не сплачував фізичним особам, що є орендодавцями нерухомого майна, оподатковуваного доходу - орендної плати; по-друге: ФОП ОСОБА_1 не нараховував фізичним особам, що є орендодавцями нерухомого майна, оподатковуваний дохід.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідачем надано письмові заперечення (а.с.18-21), в яких зазначено, що при проведенні перевірки за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено орендування нежитлових приміщень у фізичних осіб - громадян за договорами оренди, по яким розмір орендної плати, зазначеної в договорі оренди менше ніж мінімальна сума орендного платежу. В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надано договори оренди нежитлового приміщення. Постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2010 №1253 затверджено «Методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб». Згідно рішення Запорізької міської Ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території» затверджено методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб на території м.Запоріжжя (додаток до рішення Запорізької міської Ради від 29.05.2013 №16). Згідно додатку 1 до методики від 29.05.2013 №16 визначено середню вартість 1 (одного) квадратного метра новозбудованого об'єкта, подібною до орендованого залежно від вартості будівництва. За Договором оренди №01-11-16/к від 11.11.2016 фізична особа ОСОБА_3 як «Орендодавець» і фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , як «Орендар», уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове платне користування торгівельний павільон площею 25,1 м.кв. (торг.площа 23.0 м.кв.). розташованого у АДРЕСА_2 для розміщення кафетерію. За Договором оренди №26/05-14 від 26.05.2014 фізична особа ОСОБА_4 як «Орендодавець» і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення кафетерію, загальною площею 76,4 метрів квадратних (торгова площа 66,4 м.кв.), з літнім майданчиком, розташованого у АДРЕСА_3 для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. За Договором оренди 1-12/14м від 01.12.2014 фізична особа ОСОБА_4 як «Орендодавець» і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення магазину, торговельною площею 52,0 метрів квадратних, розташованого у АДРЕСА_3 для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. За Договором оренди №18-12/16м від 18.12.2016 фізична особа ОСОБА_4 як «Орендодавець» і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення магазину, торгівельною площею 52,0 метрів квадратних, розташованого у АДРЕСА_3 для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. За Договором оренди №25-05-15/к від 25.05.2015 фізична особа ОСОБА_3 як «Орендодавець» з однієї сторони і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення магазину площею 49.8 м.кв. (торг.площа 33,7 м.кв.), розташоване у АДРЕСА_4 для розміщення кафетерію. За Договором оренди №25-06-12 від 25.06.2012 фізична особа ОСОБА_3 як «Орендодавець» з одній сторони і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення магазину площею 49.8 м.кв. (торг.площа 33.7 м.кв.), розташоване у АДРЕСА_4 для розміщення кафетерію. За Договором оренди №01-11-14/Б від 01.11.2014 фізична особа ОСОБА_3 , як «Орендодавець» і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення магазину площею 66,4 м.кв. (торг.плоша 38,0 м.кв.), розташоване у АДРЕСА_5 для розміщення кафетерію. За Договором оренди №20-11-15/м від 20.11.2015 громадянин України ОСОБА_5 як «Орендодавець» з однієї сторони і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення кафетерію загальною площею 27,6 кв.м. по АДРЕСА_6 . За Договором оренди №25-09/15КМ від 25.09.2015 громадянин України ОСОБА_6 як «Орендодавець» і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення під кіоск торгівельною площею 17 кв.м., розташованого у АДРЕСА_7 для роздрібної торгівлі продовольчих та непродовольчих товарів. За Договором оренди №28-09/12км від 28.09.2012 громадянин України ОСОБА_5 як «Орендодавець» з однієї сторони і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення під кіоск загальною площею 17 кв.м. по АДРЕСА_7 для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів. За Договором оренди №26-11-12/м від 26.11.2012 громадянин України ОСОБА_5 як «Орендодавець» з однієї сторони і ФОП ОСОБА_1 як «Орендар» уклали цей договір про передачу орендареві в тимчасове користування приміщення кафетерію загальною площею 27,6 кв.м. по АДРЕСА_6 . Орендна плата ФОП ОСОБА_1 всупереч умов договорів не нараховувалась та не виплачувалась, ПДФО не утримувався. Таким чином сума ПДФО яка повинна бути утримана з мінімальної суми орендного платежу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 складає 45398,42 грн. Таким чином ФОП ОСОБА_1 повинен був нараховувати податок з доходу фізичних осіб у розмірі зазначеному в договорі, укладеному з орендодавцем - фізичною особою, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди та нараховувати податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п.167.1 ст.167, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.170.1.1. п.170.1 ст.170, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не утримання податку при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна з заниженого об'єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімальному встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської Ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45398,42 грн. в т.ч. по періодах : за 2015 рік на суму 20495,77 грн., за 2016 рік на суму 24902,6 грн.
Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, просив залишити їх без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 21.04.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт №1110/08-01-13-12/ НОМЕР_1 від 15.09.2017 (а.с. 188 - 232).
Перевіркою встановлено порушення:
- Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме не утримання податку при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна з заниженого об'єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімальному встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45398,42 грн., в т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму 20495,77 грн., за 2016 рік на суму 24902,60 грн.;
- п.п. 1.2 та пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: не утримання військового збору при виплаті доходу громадянам від надання в оренду нерухомого майна з заниженого об'єкту оподаткування, розмір якого не відповідав мінімальному встановленому законодавством розміру у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», що призвело до заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4124,80 грн., а саме по періодах за 2015 рік на суму 2049,58 грн., за 2016 рік на суму 2075,22 грн.;
- п. 2.6 гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму 1062,03 грн.;
- п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), в частині відсутності щоденного друкування фіскальних звітних чеків в трьох випадках: 09.02.2016 по РРО №0828004201, 05.07.2016 по РРО №3000023735, 12.09.2016 по РРО №3000023735.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 29.04.2015 винесено податкові повідомлення - рішення:
- №0079211312 від 19.10.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами за основним платежем в розмірі 45398,42 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32767,83 грн.
- №0079221312 від 19.10.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в розмірі 4124,80 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2965,50 грн.
Вважаючи прийняті Головним управління ДФС в Запорізькій області податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.
Направляючи справи на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи не містять всіх необхідних для розгляду справи документів, а саме: Акту перевірки податкового органу та договорів оренди нежитлових приміщень, укладених позивачем з фізичними особами, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, та без урахування положень статті 90 КАС України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, в межах доводів сторін, з врахуванням висновків касаційного суду, викладених в постанові від 29.04.2021, суд виходить з наступних міркувань.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Статтею 18 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно до пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 16-1. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. 1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до підпунктів 170.1.2. та 170.1.4. пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий агент (орендар) зобов'язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір під час нарахування, виплати або надання оподатковуваного доходу фізичній особі - орендодавцю.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем укладено наступні договори оренди нежитлових приміщень (а.с. 174-187):
- №01-11-14/б від 01.11.2014 з ОСОБА_3 ;
- №22/04-2015 К/1 від 22.04.2015 з ОСОБА_7 ;
- №25-06-12/з від 25.06.2012 з ОСОБА_3 ;
- №26-11-12/14 від 26.11.2012 з ОСОБА_6 ;
- №20-11-15/14 від 20.11.2015 з ОСОБА_6 ;
- №28-09/12 КМ від 28.09.2012 з ОСОБА_6 ;
- №26/05-14 від 26.05.2014 з ОСОБА_4 ;
- №11/12-2013 від 11.12.2013 з ОСОБА_6 ;
- №06/12-2016/к від 06.12.2016 з ОСОБА_6 ;
- №25-09/16 КМ від 25.09.2015 з ОСОБА_6 ;
- №01-11-16/к від 01.11.2016 з ОСОБА_3 ;
- №18-12/16м від 18.12.2016 з ОСОБА_4 ;
- №1-12/14м від 01.12.2014 з ОСОБА_4 ;
- №25-05-15/к від 25.05.2015 з ОСОБА_3 .
Судом встановлено та не є спірним, що орендна плата позивачем, за вказаними вище договорами оренди, фізичним особам не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження нарахування або сплати орендної плати позивачем орендодавцям.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0079221312 та №0079211312 від 19.10.2017 прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області не обґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимога та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності спірних рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області, як правонаступника Головного управління ДФС у Запорізькій області, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2131,46 грн., сплата яких підтверджується квитанціями №1/206 від 16.11.2017 та №27 від 16.03.2018.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0079211312 та №0079221312.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2131,46 (дві тисячі сто тридцять одна гривня сорок шість копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 01.12.2021.
Суддя М.С. Лазаренко