Справа № 211/4347/15-ц
Провадження № 4-с/211/39/21
іменем України
06 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», на постанову державного виконавця,
встановив:
заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною скаргою та просить суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Рудь Т.А. від 13.08.2021 та від 19.08.2021 у ВП № 66507488, посилаючись на порушення підсудності при прийнятті виконавчого листа № 211/4347/15-ц від 26.07.2016 до свого провадження. В обґрунтування скарги зазначено, що 13 серпня 2021 року державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66507388 з примусового виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц від 26.07.2016, виданого Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.06.2016 по справі № 211/4345/15-ц.Також державним виконавцем в рамках даного виконавчого провадження було прийнято постанови про арешт майна боржника, стягнення виконавчого збору, звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендії та інші доходи боржника у ТОВ «Транспортна компанія «САТ». Про наявність даного виконавчого провадження вона дізналась тільки 19.08.2021 з електронного додатку ДІЯ. Жодних вищезазначених копій постанов виконавчої служби вона за місцем своєї реєстрації не отримувала, в матеріалах справи відсутні докази направлення їй копій вищезазначених постанов, оскільки у всіх постановах зазначена нібито адреса його проживання: АДРЕСА_1 , за якою вона знята з реєстраційного обліку та не проживає. Вона не згодна з постановами державного виконавця, оскільки державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться в межах території відповідного відділу, в даному випадку місцем виконання є територія Саксаганського району міста. Якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, це є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. При цьому, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі чи шляхом запиту до відповідного органу місця перебування та місця проживання особи. Таким чином. Оскільки вона зареєстрована та проживає на території Криворізького району Дніпропетровської області та жодного майна на території Саксаганського району міста Кривого Рогу не має, вважає, що державним виконавцем постанови у зазначеному виконавчому провадженні винесено з порушенням місця виконання даного виконавчого документа. Який повинен виконуватися виконавчою службою, яка здійснює свою діяльність на території Криворізького району, тому просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року прийнято скаргу до розгляду.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, однак їх неявка не перешкоджає її розгляду.
До суду надійшла заява зпредставника заявника про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в скарзі.
Державний виконавець Саксаганського ВДВС звернулась до суду із відзивом на скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 66507388 з виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц від 26.07.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по кредитному договору № 1/274-МК від 13.08.2008 в сумі 6 255 398.27 грн., відкрите на підставі заяви стягувача від 13.08.2021, за результатами розгляду якої державним виконавцем того ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. На підставі вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія вказаної постанови направлена сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі - АДРЕСА_1 . Звернула увагу на те, що на примусовому виконанні у Відділі з 15.06.2020 по 29.12.2020 перебувало виконавче провадження № 62333709 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_1 . Про перебування у Відділі вказаного виконавчого провадження боржнику було достеменно відомо, оскільки 08.07.2020 до Відділу надійшло клопотання боржника від 17.07.2020, в якому зазначена нею адреса: АДРЕСА_1 , та адреса для листування: АДРЕСА_2 . Боржником не було виконано вимоги частини 4 статті 19 закону України «Про виконавче провадження» щодо повідомлення зміни місця проживання чи перебування, а також не подано декларацію про доходи та майно. Державним виконавцем відповідно до вимог частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у десятиденний строк здійснено перевірку майнового стану боржника, про що складено відповідний акт від 27.08.2021. Оскільки зі слів сусідів боржник за вказаною адресою з'являється рідко, державним виконавцем 01.09.2021 направлено письмові запити до відділів реєстрації місця проживання громадян з метою з'ясування офіційного місця реєстрації боржника. Доступу до єдиного демографічного реєстру орган ДВС не має. Після надходження до Відділу вказаної скарги, державним виконавцем на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження за місцем реєстрації та знаходження боржника, яка разом з матеріалами виконавчого провадження направлена до Криворізького ВДВС. Тому просить у задоволенні скарги відмовити.
Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
На виконання рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 211/4347/15-ц на підставі виконавчого листа від 26.07.2016 та заяви стягувача АТ КБ «ПриватБанк», державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 13 серпня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66507388 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» боргу в сумі 255(а.с. 11 - копія постанови).
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню піддягають рішення на підставі - виконавчих листів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Звертаючись до державного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду, стягувач в заяві місце проживання боржника зазначив - АДРЕСА_1 , така сама ж адреса була зазначена у виконавчому листі, виданому Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 26 липня 2016 року, на підставі якого державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, державний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження в межах свого територіального округу. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття державним виконавцем не підлягав поверненню.
Доводи заявника щодо факту обізнаності стягувача про зміну місця реєстрації боржника ОСОБА_1 зроблені на припущеннях, проте вказані обставини не впливають на законність відкриття державним виконавцем, на підставі наявних у нього відомостей про зареєстроване місце проживання боржника у Саксаганському районі міста Кривого Рогу, виконавчого провадження та проведення ним подальших дій з виконання судового рішення в межах наданих йому повноважень, зокрема накладення арешту на майно боржника.
При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов'язок державного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц (провадження № 61-1293св20).
До того ж державним виконавцем відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 14 вересня 2021 року передано матеріали виконавчого провадження за належністю до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що повідомлено сторони виконавчого провадження.
При цьому суд не приймає до уваги подану до суду уточнену скаргу ОСОБА_1 , оскільки розділом VI не передбачено подання уточнених скарг. Якщо виходити з аналогії з позовним провадженням, перше судове засідання було призначено на 17 вересня 2021 року, а отже уточнення скарги, що подано через 2 місяці після подання первісної скарги, подано з пропуском строку.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, оскільки зазначені заявником обставини ґрунтуються виключно на його припущеннях, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог та правомірність дій державного виконавця по винесенню оскаржуваних постанов.
Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.
Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України
постановив:
в задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 06 грудня 2021 року.
Суддя Н.Г.Середня