Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2601/23768/12
провадження № 61-18196св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «БТА Банк»,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичні Центри «Макс-Велл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , «Дрей Асошіейтс Лімітед», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у складі судді Савченка С. І.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2012 року Акціонерне товариство «БТА Банк» (далі - АТ «БТА Банк») звернулося до суду із клопотанням про визнання рішення Високого суду правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року з подальшими змінами у справі за позовом АТ «БТА Банк» № 2009, том 1099 про арешт активів відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , «Дрей Асошіейтс Лімітед», ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_6 , заінтересовані особи: ТОВ «Медичні Центри «Макс-Велл», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , «Дрей Асошіейтс Лімітед», ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 .
Заява мотивована тим, що один із відповідачів - ОСОБА_1 є бенефіціарним власником корпоративних прав ТОВ «Медичні Центри «Макс-Велл», на які судом був накладений арешт. Високий суд правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) здійснив належне повідомлення сторін про судове засідання у справі, а рішення Високого суду правосуддя набрало законної сили. Законодавством Сполученого Королівства передбачено, що подібні рішення набирають законної сили з моменту їх проголошення, що є загальновідомою обставиною, а згідно з частиною другою статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на момент звернення до суду з клопотанням, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Згідно з частиною першою статті 399 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення до суду з клопотанням, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. З огляду на те, що визнання та виконання в Україні рішення суду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії не передбачено міжнародним договором, таке визнання та виконання відбувається за принципом взаємності, який застосовується, зокрема, із тих підстав, що рішення українських судів так само визнаються на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року клопотання АТ «БТА Банк» про визнання на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, задоволено. Визнано на території України рішення Високого суду правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року із подальшими змінами у справі за позовом АТ «БТА Банк» № 2009, том 1099, про арешт активів відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , «Дрей Асошіейтс Лімітед», ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_6 (Order of the High Court of Justice Queen's Bench Division Commercial Court, Claim No 2009 Folio 1099, dated 12 November 2009 as amended by the Orders).
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» (далі - ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл») як особи, яка не брала участі у справі, задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання АТ «БТА Банк» про визнання рішення Високого суду правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) від 12 листопада 2009 року із подальшими змінами у справі за позовом
АТ «БТА Банк» № 2009, том 1099, про арешт активів відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , «Дрей Асошіейтс Лімітед», ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_6 . Постанова мотивована тим, що обмеження щодо користування та розпорядження майном можуть тлумачитися й як такі, що забороняють та обмежують право ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» на користування своєю власністю.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу
АТ «БТА Банк» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» оскаржив в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої вирішив суд. Проте апеляційний суд не встановив, чи вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки саме ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл», з урахуванням того, що питання стосується виключно корпоративних прав ОСОБА_7 , а в пункті 36 додатку «К» рішення Комерційного суду (Відділення Королівської Лави, Високого суду правосуддя Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії) від 23 листопада 2012 року, яким внесено зміни до зазначеного рішення іноземного суду від 12 листопада 2009 року, ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл» визначено тільки як одну з юридичних осіб, корпоративні права якої належать ОСОБА_11 , а тому дійшов передчасного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції.
07 вересня 2020 року до апеляційного суду надійшло клопотання від заявника АТ «БТА Банк» про закриття апеляційного провадження у зв'язку із припиненням (ліквідацією) ТОВ «Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр «Макс-Велл», яке відбулося 07 лютого 2020 року.
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» (далі - ТОВ «ФК «Здоров'я», товариство) як особа, яка не брала участі у справі, звернулося до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року та зазначало, що оскаржуваним судовим рішенням порушено права, свободи та інтереси товариства.
Порушення своїх прав товариство обґрунтовувало тим, що за договором купівлі-продажу від 20 липня 2016 року, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармекс Груп», заявник набув право власності на нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі № 4 площею 4975,9 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 , і є добросовісним набувачем нерухомого майна. Водночас згідно з рішенням Комерційного суду (Відділення Королівської Лави, Високого суду правосуддя Великобританії та Північної Ірландії) від 12 листопада 2009 року, розділу «Рішення про арешт активів - активи відповідачів» (параграфи 4, 5, 5 А) встановлено заборону (без попередньої письмової згоди юристів АТ «БТА Банк») вилучати чи відчужувати, розпоряджатися або зменшувати вартість будь-яких активів відповідачів, незалежно від того, на чиє ім'я вони оформлені та чи є володіння одноособовим чи спільним. Рішення Комерційного суду від 12 листопада 2009 року стало однією із підстав для розслідування Головним управлінням Національної поліції у м. Києві кримінального провадження № 12012110000000147 та спроби застосування у його межах заходів забезпечення у вигляді арешту належного скаржнику нерухомого майна, а саме будівлі № 4, площею 4975,9 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1 . Ухвалами слідчого судді Голосіївського району міста Києва від 31 жовтня 2017 року та від 17 листопада 2016 року вжито заходи щодо арешту зазначеної будівлі АДРЕСА_2 , в яких слідчий суддя послався на те, що майно є активом ОСОБА_7 . Вважає, що рішення Комерційного суду від 12 листопада 2009 року використовується АТ «БТА Банк» для ініціювання процесів, спрямованих на обмеження користування належним скаржнику майном, що також свідчить про порушення прав заявника ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року та наявність передбачених законом підстав для оскарження цієї ухвали.
ТОВ «ФК «Здоров'я» також заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року, яке обґрунтоване тим, що ухвала постановлена за відсутності товариства, яке ухвали не отримувало. Зазначало, що строк на апеляційне оскарження ухвали має обраховуватися з 07 вересня 2020 року, тобто з моменту, коли товариство дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Здоров'я» про поновлення строку на подання апеляційної скарги відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Здоров'я» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту оскаржуваної заявником ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року не випливає, що суд в ухвалі вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ТОВ «ФК «Здоров'я». Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, апеляційний суд зазначив, що апеляційна скарга подана після спливу 7 років з дня постановлення оскаржуваної ухвали, крім того, заявник не є учасником цієї справи, і суд першої інстанції не вирішував питання про його права та інтереси, отже, винятки, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, відсутні, а тому встановлений частиною другою статті 358 ЦПК України річний строк апеляційного оскарження є присічним і поновленню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2020 року ТОВ «ФК «Здоров'я» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав комплексної оцінки усім доказам у справі та дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваною ухвалою не вирішувалось питання про права та інтереси товариства. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не врахував пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України, відповідно до якого загальне правило щодо обмеження строку на апеляційне оскарження одним роком не розповсюджується на випадки подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи та інтереси.
У січні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ «БТА Банк» просило касаційну скаргу ТОВ «ФК «Здоров'я» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін. Просило також продовжити строк для подання відзиву, у зв'язку із несвоєчасним отриманням ухвали суду касаційної інстанції про відкриття провадження.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання АТ «БТА Банк» про продовження процесуального строку для подачі відзиву на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Здоров'я».
На обґрунтування відзиву АТ «БТА Банк» посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року не вирішувались питання про права, свободи та інтереси ТОВ «ФК «Здоров'я».
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Здоров'я»,на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права: пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов'язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов'язки.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Здоров'я» як особа, яка не брала участі у справі, зазначала, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року вирішено питання про її права та інтереси.
Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Аналіз наведеної процесуальної норми свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. У разі, якщо доводи заявника про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду апеляційної скарги, у разі з'ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Побідні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18), постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 2-4211/09 (провадження № 61-15860св19), від 18 березня 2020 року у справі № 2207/622/2012 (провадження
№ 61-15149св19), від 02 грудня 2020 року у справі№ 758/12881/17 (провадження № 61-16538св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 703/4637/15-ц (провадження № 61-13319св20), від 22 грудня 2020 року у справі № 490/3352/20 (провадження № 61-10146св20), від 27 січня 2021 року у справі № 554/1812/18 (провадження № 61-7540св20), від 24 березня 2021 року у справі № 757/43419/18-ц (провадження № 61 14123св20), від 16 червня 2021 року у справі № 372/268/15 (провадження № 61-2005св21), що свідчить про сталість судової практики при вирішенні зазначеного процесуального питання.
Апеляційний суд наведеного не врахував та зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваною ухвалою права та законні інтереси товариства не порушуються. Зазначені обставини мають бути досліджені апеляційним судом у межах відкритого апеляційного провадження з дослідженням обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ТОВ «ФК «Здоров'я» про порушення його прав ухвалою суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи відзиву АТ «БТА Банк» щодо обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у статті 359 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження
№ 14-126цс20).
У цій справі ухвала про відмову у відкритті провадження постановлена суддею апеляційного суду Савченко С. І. одноособово, а не колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів, визначеною протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, як це передбачено статтею 359 ЦПК України.
Отже, апеляційний суд не перевірив доводи ТОВ ФК «Здоров'я» про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням, не дотримався положень статей 352, 357, 358 ЦПК України та дійшов передчасного висновку про поширення на заявника наслідків пропуску річного строку на апеляційне оскарження. Суд не врахував, що із апеляційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року звернулася особа, яка не брала участі у справі, а тому підлягає застосуванню правило пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України та у межах відкритого апеляційного провадження судом у складі колегії з трьох суддів підлягає з'ясуванню чи вирішувалося оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника.
З урахуванням наведеного ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко