25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 757/1595/21-ц
провадження № 61-18655ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування збитків та моральної шкоди,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДКС України про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДКС України на користь ОСОБА_1 191,31 грн індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 115 грн - 3% річних від простроченої суми, 587,93 грн - пеня. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.
17 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.
Так, у справі заявлено ціну позову у розмірі 52 894,24 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100=227 000).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З цього приводу скаржник зазначає, касаційна скарга стосується питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює протилежні рішення в аналогічних правовідносинах та ігнорує правові висновки Верховного Суду, також скаржник позбавлений можливості спростувати обставини у справі № 757/44845/20-ц. Крім того, скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки подібні рішення судів лише спонукають державу в особі ДКС України порушувати законодавство щодо строків виконання рішення суду. Також скаржник наголошує на тому, що справа не відносилася судами попередніх інстанцій до категорії малозначних, а тому її статус не може бути змінений судом касаційної інстанції.
Проте, такідоводи не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки скаржник не обґрунтовує належним чином, які саме обставини він позбавлений можливості спростувати у справі № 757/44845/20-ц та яким чином це пов'язано з відкриттям касаційного провадження у справі № 757/1595/21-ц. Доводи скаржника щодо виняткового значення справи для ньогоносять суб'єктивний характер та зводяться до надання особистої характеристики діям органів державної влади.
Стосовно доводів скаржника щодо визнання цієї справи малозначною слід зазначити таке. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження. Враховуючи вищенаведене, законом передбачено визнання справи малозначною на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі, натомість, відсутні норми, які дозволяють беззаперечно відкривати касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на судові рішення, ухвалені у малозначній справі. Доводи скарги щодо питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики також не заслуговують на увагу, оскільки скаржник не обґрунтовує належним чином різницю в застосуванні судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах. Формальне посилання на протилежність висновків суду апеляційної інстанції не підтверджує фундаментальність значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник не вказує, за яких фактичних обставин суд апеляційної інстанції ухвалив протилежні судові рішення та в чому полягає неоднакове застосування норми права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук