04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 908/3408/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
за участю представників:
Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання": Шеремети Р. Б. (в режимі відеоконференції),
Бердянської міської ради: Замети Н. О., Ареф'євої Ю. М. (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021
у складі колегії суддів: Подобєда І. М. - головуючого, Дарміна М. О., Березкіної О. В.
на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021
та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021
у складі судді Колодій Н. А.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання"
до Бердянської міської ради
про відшкодування шкоди, заподіяної рішенням органу місцевого самоврядування
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" (далі - ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання", позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської міської ради (далі - Бердянська міська рада, відповідач) про відшкодування 63 130 748,50 грн шкоди, заподіяної рішенням органу місцевого самоврядування.
2. Позовні вимоги ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" мотивовані заподіянням йому збитків внаслідок прийняття Бердянською міською радою протиправного рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання", яке згодом суд визнав незаконним в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянськ гуртожитку за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 7.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 08.10.1998 № 541 оформлено право власності на гуртожиток по вул. Горького, буд. 7 за Відкритим акціонерним товариством "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання".
4. На підставі зазначеного рішення видано свідоцтво про право власності на будівлю від 12.10.1998, яким засвідчено, що ціла будівля з належними до неї спорудами в користуванні: гуртожиток літ. А, тамбури "а, аІ" та споруди, які знаходиться за адресою вул. Горького, 7 належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання".
5. Запис про право власності внесено у реєстрову книгу за №2, під реєстровим № 737, про що свідчить реєстраційна картка про право власності на будівлю.
6. Згодом, на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 20.05.1999 № 295 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності від 25.05.1999 на 1/72 гуртожитку літ. А (кабінет № 60 - 13,1 кв. м, кабінет № 59 - 13,1 кв. м, коридор 58 - 3,2 кв. м, коридор № 61 - 5,3 кв. м, 1/4 частина коридору № 56 - 1,9 кв. м, 1/2 частини коридору № 57 - 0,9 кв. м, кладової № 39 - 0,9 кв. м коридору № 38 - 1,8 кв. м. вбиральня № 37 - 1,0 кв. м), що розташований у АДРЕСА_1 . Про вказане на правовстановлювальному документі 25.05.1999 здійснено реєстраційний напис, який записано у реєстрову книгу № д.І, реєстровий № 737.
7. За договором дарування від 16.04.2013, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Градовою В. Г. (зареєстровано в реєстрі за № 2367), ОСОБА_2 набула безоплатно у власність у дарунок 1/72 частину гуртожитку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
8. За договором дарування від 16.04.2013, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Романченко В. В. (зареєстровано в реєстрі за № 1202), ОСОБА_3 набула безоплатно у власність у дарунок 1/36 частину гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
9. 22.12.2017 Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення № 3, яким керуючись статтями 25, 26, частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 9, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 70, 111 статуту територіальної громади м. Бердянська та враховуючи протоколи постійної комісії міської ради з питань реалізації державної регуляторної політики, підприємницької діяльності та управління комунальною власністю від 22.11.2017 № 42, від 08.12.2017 № 43, міська рада вирішила, зокрема:
- прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Бердянська у відповідності до Закону України "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" гуртожитки у місті Бердянську за адресами, у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 6);
- управлінню комунальної власності Бердянської міської ради забезпечити підготовку необхідних документів з метою прийняття вказаних у пункті 6 гуртожитків (пункт 7).
10. 12.03.2020 Господарський суд Запорізької області прийняв рішення у справі № 908/2529/19, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2020, яким задовольнив позов ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання". Визнав незаконним та скасував пункт 6 рішення № 3 від 22.12.2017 37 сесії VII скликання Бердянської міської ради "Про майнові питання" в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянськ гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
11. 16.09.2020 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 908/1674/19 за позовом Бердянської міської ради до ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання", третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України, третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про передачу гуртожитку у комунальну власність територіальної громади, якою, зокрема, зобов'язав ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" передати на безкомпенсаційній основі у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради 17/18 частин гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
12. Позивач зазначає, що прийняття Бердянською міською радою незаконного рішення, стало підставою для примусового відчуження на безкомпенсаційній основі 17/18 будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на праві власності та перебуває у його статутному капіталі, тоді як процедура такої передачі можлива лише після завершення процедури зменшення статутного капіталу ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання", а тому таким рішенням спричинено позивачу шкоду у розмірі вартості будівлі на загальну суму 63 130 748,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. 14.04.2021 Господарський суд Запорізької області прийняв рішення у справі № 908/3408/20, яким відмовив ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" у задоволенні позову до Бердянської міської ради про відшкодування 63 130 748,50 грн шкоди, заподіяної рішенням органу місцевого самоврядування.
14. Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведенням ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" належними доказами факту понесення ним збитків та відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо прийняття рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання" і передачею гуртожитку у комунальну власність та завданими збитками, які заявлено до стягнення позивачем.
Короткий зміст заяви відповідача про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи
15. 13.04.2021 Бердянською міською радою засобами електронного зв'язку до Господарського суду Запорізької області подано заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою повідомлено, що протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення по справі № 908/3408/20, відповідачем буде подано клопотання з доказами на підтвердження суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Як зазначив відповідач, попередній орієнтовний розмір судових витрат становить 1 200,00 грн, що включає в себе витрати на оплату поштових послуг в розмірі 350,00 грн та транспортних витрат в розмірі 850,00 грн.
16. 27.04.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Бердянської міської ради від 19.04.2021 № 187 про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просить: 1) визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів, поновити цей строк та долучити до матеріалів справи докази; 2) ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на корить відповідача 2 438,74 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи.
17. В обґрунтування причин пропуску строку подання доказів на підтвердження витрат пов'язаних з розглядом справи (витрат на оплату послуг засобів поштового зв'язку та відрядження представників відповідача) Бердянська міська рада, зокрема, зазначила, що такі докази відділом з представництва інтересів міської ради було отримано 19.04.2021, що засвідчується довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку, яку додано до цієї заяви.
18. Апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених 2 438,74 грн судових витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідач до заяви додав такі документи:
- щодо оплати послуг поштового зв'язку: список згрупованих відправлень Укрпошти форми 103А за списком "відзив по справі № 908/3408/20". Відправлення здійснено на суму 19,80 грн, що підтверджується копією поштового фіскального чеку № 3000397193 від 28.01.2021; список згрупованих відправлень Укрпошти форми 103А за списком "відзив та заяви по справі № 908/3408/20". Відправлення здійснено на суму 18,90 грн, що підтверджується копією поштового фіскального чеку № 3000297193 від 02.04.2021; список згрупованих відправлень Укрпошти форми 103А за списком "заперечення та клопотання по справі № 908/3408/20". Відправлення здійснено на суму 20,70 грн, що підтверджується копією поштового фіскального чеку № 3000344543 від 30.01.2021. Загальна сума витрат на оплату послуг поштового зв'язку склала 59,40 грн.
- для відправлення вищевказаних поштових пересилань було використано три поштових конверта ІІ-ІІІ ІІІІС5 розміром 162 х 229 мм. Відповідно до довідки відділу бухгалтерського обліку Бердянської міської ради від 19.04.2021 вартість одного конверту становить 10,00 грн. Таким чином, вартість трьох поштових конвертів становить 30,00 грн;
- відповідно до довідки відділу бухгалтерського обліку Бердянської міської ради від 19.04.2021 на час відряджень трьох представників 05.04.2021 та 14.04.2021 витрачено: 05.04.2021: добові трьох осіб х 60,00 грн = 180,00 грн; пальне 43,44 л = 1 005,20 грн та 14.04.2021: добові трьох осіб х 60,00 грн = 180,00 грн; пальне 42,53 л = 984,14 грн. Разом 2 349,34 грн.
19. Крім того, відповідачем також надані копії розпоряджень голови Бердянської міської ради № 30-в від 02.04.2021 та № 36-в від 13.04.2021 про відрядження начальника відділу з представництва інтересів міської ради в судах Замети Н. О., головного спеціаліста відділу з представництва інтересів міської ради в судах Ареф'євої Ю. М. та водія ОСОБА_4 та подорожні листи службового легкового автомобіля № 187071 від 05.04.2021 та № 187078 від 14.04.2021.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
20. Додатковим рішенням від 11.05.2021 Господарський суд Запорізької області задовольнив заяву Бердянської міської ради про розподіл судових витрат понесених відповідачем при розгляді справи № 908/3408/20. Стягнув з ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на користь Бердянської міської ради 2 438,74 грн витрат понесених з розглядом справи № 908/3408/20.
21. Суд першої інстанції поновив Бердянській міській раді строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення з мотивів його пропуску з незалежних від відповідача підстав та дійшов висновку про обґрунтованість заявлених відповідачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи з огляду на підтвердження відповідачем факту понесення ним витрат на оплату послуг засобів поштового зв'язку та відрядження його представників.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
22. Постановою від 06.09.2021 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 у справі № 908/3408/20 залишив без змін.
23. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо: 1) відсутності виникнення у позивача обов'язку з передачі 17/18 спірного гуртожитку внаслідок ухвалення Бердянською міською радою рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання" та 2) недоведення позивачем: факту завдання йому збитків прийнятим відповідачем рішенням, оскільки майно у позивача фактично вилучено не було; наявності умов для стягнення шкоди, а саме протиправної поведінки відповідача, який рішенням від 22.12.2017 № 3 не вилучав в примусовому порядку в комунальну власність спірний об'єкт нерухомого майна; факту понесення збитків, оскільки на цей час примусового вилучення майна не відбулося; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, оскільки передача спірного гуртожитку мала б відбуватися не на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а на підставі, зобов'язання, яке виникло внаслідок ухвалення відповідного судового рішення; розміру заподіяної шкоди.
24. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав правомірним ухвалення місцевим господарським судом додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат понесених Бердянською міською радою на відрядження своїх працівників (добові), транспортні витрати та витрати на відправку кореспонденції, як таких, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені відповідачем.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
25. 27.09.2021 ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області 14.04.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. У якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на прийняття судом апеляційної інстанції постанови та додаткової постанови з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що за своєю суттю підпадає під правове регулювання пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Рух касаційної скарги
27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3408/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.10.2021.
28. Ухвалою від 06.10.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 908/3408/20 за касаційною скаргою ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання"; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 21.10.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.10.2021.
29. 20.10.2021 на електронну адресу Верховного Суду від Бердянської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу позивача.
30. У зв'язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці та запланованою відпусткою судді Погребняка В. Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/3408/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.10.2021.
31. 20.10.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу № 908/3408/20 за касаційною скаргою позивача до провадження та ухвалив здійснити її розгляд у раніше визначену дату та час - 21.10.2021.
32. Ухвалою від 21.10.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою позивача до 04.11.2021 та задовольнив клопотання його представників про участь в судовому засіданні 04.11.2021 в режимі відеоконференції.
33. У судове засідання 04.11.2021 з'явилися представники позивача (скаржника) та відповідача, які надали пояснення у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання")
34. ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається, зокрема на таке:
- суд апеляційної інстанції під час дослідження законності рішення Бердянської міської ради від 22.12.2017 № 3 вийшов за межі вимог скарги та розгляду справи;
- суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги протиправність рішення Бердянської міської ради від 22.12.2017 № 3 встановлену рішенням суду від 12.03.2020 у справі № 908/2529/19;
- суди не врахували наявність причинного зв'язку між прийнятим Бердянською міською радою рішенням та спричиненою шкодою позивачу з урахуванням чого дійшли помилкового висновку щодо ненадання ним доказів як саме рішення Бердянської міської ради від 22.12.2017 № 3 порушує права та інтереси позивача і чим йому завдано шкоди, та не надали оцінку аргументам, що таке рішення є прямим втручанням в господарську діяльність позивача;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи;
- місцевий господарський суд в порушення частин третьої, четвертої статті 244 ГПК України не призначив судового засідання для ухвалення додаткового рішення у справі;
- суд першої інстанції порушив приписи частини восьмої статті 129 ГПК України та безпідставно поновив відповідачу строк на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи;
- суди належним чином не дослідили усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів та дійшли помилкового висновку про задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи та такі докази відсутні в матеріалах справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи Бердянської міської ради
35. У відзиві на касаційну скаргу Бердянська міська рада не погоджується із доводами касаційної скарги ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, зокрема, з огляду на таке:
- суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо наслідків прийняття Бердянською міською радою рішення № 3 від 22.12.2017. Скасування такого рішення не тягне за собою жодних наслідків, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію з моменту виконання дій визначених таким в самому рішенні. Приймаючи рішення Бердянська міська рада виконала лише вимоги статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків";
- необґрунтованим є твердження позивача про виникнення у позивача обов'язку щодо передачі будівлі з рішення Бердянської міської ради;
- місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи скаржника щодо проведення експертизи, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано поважність заявлення такого клопотання у суді першої інстанції;
- відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
36. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про відшкодування 63 130 748,50 грн шкоди, заподіяної рішенням органу місцевого самоврядування.
37. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставі, правове регулювання якої визначено пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
38. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваних рішень необхідним є надання оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
39. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.
Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
40. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
41. Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
42. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
43. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
44. Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
45. Доводи скаржника у цій частині обґрунтовані прийняттям апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови без урахування висновків Верховного Суду, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 24.07.2019 у справі 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016), від 03.12.2019 у справі № 686/25653/18, від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
46. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.
47. У справі, що розглядається (справа № 908/3408/20), предметом спору є вимога позивача про відшкодування завданих збитків внаслідок прийняття Бердянською міською радою протиправного рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання", яке згодом суд визнав незаконним в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Бердянськ гуртожитку, обґрунтована з посиланням з-поміж іншого на приписи статей 19, 41, 56 Конституції України, статей 143, 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 14, 16, 22, 319, 321, 1166, 1173, 1176, 1177, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 3, 5, частини першу, третю статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статтю 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", статті 7, 8 Житлового кодексу УРСР, статті 14, 16 Закону України "Про акціонерні товариства".
48. Апеляційний господарський суд у цій справі врахував, що підставою позовних вимог Бердянської міської ради у справі № 908/1674/19 був Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" в силу прямої вказівки частини третьої статті 14 якого гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, на безкомпенсаційній основі передаються у власність територіальних громад за згодою власника гуртожитку - за його рішенням, або без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.
49. Як встановив суд апеляційної інстанції, рішення щодо передачі (або про відмову в передачі) спірної будівлі (гуртожиток) у м. Бердянську за адресою: вул. Горького, 7 у власність територіальній громаді м. Бердянська ані власниками гуртожитку, ані судом станом на час ухвалення Бердянською міською радою рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання" за поданням місцевої ради не приймалось.
50. Натомість з позовними вимогами про передачу на безкомпенсаційній основі без згоди власника - ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" у комунальну власність територіальної громади м. Бердянська 17/18 частини гуртожитку за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 7 відповідач (Бердянська міська рада) звернувся вже після прийняття рішення від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання". Тому рішенням від 22.12.2017 №3 "Про майнові питання" лише ініційовано питання передачі гуртожитку у комунальну власність. Водночас підстави, за яких позивач зобов'язаний передати зазначене право на частку 17/18 у праві власності на гуртожиток за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7, на безкомпенсаційній основі Бердянській раді встановлено в судовому рішенні - постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі № 908/1674/19.
51. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що на день розгляду спору по суті примусового виконання рішення суду про зобов'язання позивача передати спірне майно у комунальну власність не відбулося. Доказів цього в матеріали справи не надано.
52. Також апеляційний господарський суд врахував, що ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" і на цей час є власником 17/18 гуртожитку за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 7, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 30.06.2021 № 263653590.
53. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, погодившись з аргументами відповідача, дійшов висновку, що вилучення або передачі спірного майна ще не здійснено, а відтак наразі позивачеві не спричинено будь-якої реальної майнової шкоди.
54. Окрім того суд визнав безпідставним доводи та відхилив клопотання позивача про призначення експертизи у справі для визначення вартості будівлі по вул. Горького 7 в м. Бердянськ, оскільки на сьогоднішній день спірний об'єкт нерухомості фактично перебуває у власності позивача, збитки завдані не можуть бути, адже гуртожиток до комунальної власності передано не було.
55. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що внаслідок ухвалення рішення Бердянської міської ради від 22.12.2017 № 3 "Про майнові питання" у позивача не виникало обов'язку передати 17/18 спірного гуртожитку, недоведення позивачем завдання цим рішенням йому реальних збитків та наявності умов для стягнення шкоди.
56. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.
57. Щодо посилань скаржника в касаційні скарзі на висновки стосовно відмінності правових наслідків при визнанні нечинним нормативно правового акта та визнанні незаконним акта індивідуальної дії, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17, встановлено, що предметом спору у цій справі було скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки для забезпечення платного паркування обслуговуючому кооперативу, яке за твердженням позивача, обмежує його інтерес щодо безоплатного паркування транспортного засобу на майданчику для паркування біля будинку, в якому він мешкає.
58. Верховний Суд у наведеній справі з поміж-іншого визнав правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі публічно-правовий та належить до юрисдикції адміністративних судів. Крім того суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення було ухвалене із порушенням вимог земельного законодавства та положень закону, які регламентують порядок відведення земельних ділянок під майданчики для платного паркування, облаштування на них платних автостоянок та встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. Разом з тим в контексті аргументів скаржника щодо помилковості визнання апеляційним судом нечинним спірного рішення з моменту його прийняття, суд зауважив, що замість неправильного застосованого способу захисту прав та інтересів позивачки через визнання спірного рішення нечинним, потрібно застосувати спосіб про його скасування. Скасування цього акта не тягне покладання на відповідача обов'язку вчинити необхідні дії з метою відновлення прав чи інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.
59. Водночас у постанові від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що визнання спірного рішення тільки протиправним не буде належним і ефективним способом захисту порушеного права, зауваживши, що замість неправильного застосованого способу захисту прав та інтересів позивачки через визнання спірного рішення нечинним, потрібно застосувати спосіб про його скасування. Скасування цього акта не тягне покладання на відповідача обов'язку вчинити необхідні дії з метою відновлення прав чи інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.
60. Отже, правовідносини у справі наведені скаржником та у справі, що розглядається, є неподібними, оскільки у цих справах є різними предмет спору, правові підстави заявлених вимог та фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин.
61. Аналогічне стосується посилання скаржника на висновки щодо застосування положень актів, які не відповідають Конституції України, викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, в якій предметом спору була вимога позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
62. Верховний Суд переглядаючи в касаційному порядку рішення судів у справі № 160/1088/19 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що визнання протиправним і не чинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
63. За наведеного, суд касаційної інстанції визнав висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що протиправні положення рішення № 1862 на 2018 рік не можуть бути застосовані до позивача, такими повністю відповідають чинному законодавству, практиці Європейського суду з прав людини та правовим позиціям Верховного Суду.
64. Так само безпідставним є посилання ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016), в якій предметом спору була вимога позивача про скасування рішення сільської ради, мотивована скасуванням відповідачем свого ж рішення, тоді як нормами чинного законодавства органу місцевого самоврядування не надано такого повноваження.
65. Верховний Суд у наведеній постанові визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що на підставі оскаржуваного рішення виникли правовідносини, пов'язані із реалізацію суб'єктивного права Нікопольської міської ради як суб'єкта управління на розширення меж міста. Відтак, оскаржене рішення, ухвалене Менжинською сільською радою не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
66. Крім того, неаргументованим є посилання скаржника на висновок щодо умов для стягнення шкоди наведений у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 686/25653/18, в якій предметом спору є вимоги про стягнення моральної та майнової шкоди, завданої незаконною та протиправною постановою про закриття кримінального провадження.
67. Верховний Суд у наведеній поставові навів елементи складу правопорушення, необхідні для стягнення шкоди та надав оцінку правомірності висновків судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин справи, щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди. Жодних висновків щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування у правовідносинах за подібних обставин з обставинами, які склалися у справі, що розглядається, наведена постанова не містить.
68. Також не є подібними із спірними правовідносини у постанові Верховного Суду у справі від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, в якій предметом спору були вимоги позивача про відшкодування: 1) шкоди у вигляді збитків, понесених у зв'язку із втратою майна, 2) упущеної вигоди та 3) шкоди, завданої у вигляді збитків, що складаються зі стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням штрафних санкцій і судового збору, мотивовані понесенням ним збитків у зв'язку з бездіяльністю ГУНП в Сумській області, яке не повернуло вилучений на підставі ухвали Приморського районного суду товар після скасування арешту на цей товар у повному обсязі та своєчасно.
69. Верховний Суд у наведеній постанові сформував висновок щодо застосування статей 1173, 1174 ЦК України та необхідних підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Такі висновки й були враховані в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції під час застосування норм 1173, 1174 ЦК України. Однак висновки щодо наявності підстав для задоволення позову в зазначеній постанові зроблені за відмінних з цією справою підстав заявлених вимог та фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.
70. Окрім того, не заслуговують на увагу доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржувані постанові висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, в якій предметом спору були вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо передачі гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в порядку статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", мотивовані надходженням до позивача колективного звернення мешканців гуртожитку, що увійшов до статутного капіталу ПАТ "Дніпроважмаш" в порядку приватизації державного майна, в якому заявники зазначили, що відповідач не здійснює належних дій щодо передачі зазначеного гуртожитку у власність територіальної громади міста Дніпра.
71. За результатами заявлених вимог у справі № 908/3408/20 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову міської ради з посиланням на непоширення на спірні правовідносини приписів Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та відсутність у відповідача обов'язку щодо безумовної передачі належного йому гуртожитку у власність територіальної громади міста Дніпро.
72. Верховний Суд такі висновки судів попередніх інстанцій визнав помилковими, такими, що зроблені із неправильним застосуванням положень частин третьої-четвертої статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", з урахуванням чого рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд із вказівкою на необхідність врахування при новому розгляді процедури визначеної статтею 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
73. Аналіз змісту зазначених вище постанов на предмет подібності наведених в них правовідносин свідчить, що у справі, яка переглядається, та у справах на судові рішення в яких посилається скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, предмет спору (за винятком справ № 686/25653/18 та № 920/715/17, в яких неподібними є підстави заявлених вимог та фактичні обставини справи), підстави заявлених вимог та встановлені судами фактичні обставини справи, які сформували зміст спірних правовідносин не є подібними.
74. Ураховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
75. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
76. З огляду на наведене, Верховний Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції
77. Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо покладення на нього понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
78. За своїм змістом доводи скаржника щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якою зазначене рішення залишено без змін ґрунтуються, зокрема, на аргументах:
- порушення місцевим господарським судом приписів частини восьмої статті 129 ГПК України та безпідставно поновлення відповідачу строку на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи;
- порушення судом першої інстанції приписів частин третьої, четвертої статті 244 ГПК України з огляду на не призначення судового засідання для ухвалення додаткового рішення у справі
- неналежного дослідження судами усіх обставин справи та ненадання відповідачем доказів на підтвердження понесених ним судових витрат.
Щодо порушення судом першої інстанції приписів частини восьмої статті 129 ГПК України поновлення строку на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат
79. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
80. Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
81. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
82. За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
83. Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 914/2173/19).
84. Із наявних матеріалів справи вбачається, що 13.04.2021 Бердянською міською радою засобами електронного зв'язку до суду подано заяву в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, якою повідомлено, що протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі ним буде подано клопотання з доказами на підтвердження суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
85. 27.04.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Бердянської міської ради від 19.04.2021 № 187 про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач, з-поміж іншого просить визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів на підтвердження понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, поновити цей строк, оскільки такі докази відділом з представництва інтересів Бердянської міської ради було отримано 19.04.2021, що засвідчується довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку.
86. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
87. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
88. Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
89. Аналіз змісту норм статей 118, 119 ГПК України свідчить, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
90. Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
91. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи (схожий за змістом правовий висновок наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, додаткові постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19).
92. Звідси відхиляються судом доводи скаржника щодо безпідставного поновлення судом першої інстанції відповідачу строку на подання доказів, на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, адже ГПК України не передбачено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат, оцінка поважності пропуску якого надається судом в залежності від обставин справи, що мають місце в конкретному випадку.
Щодо порушення судом першої інстанції приписів частин третьої, четвертої статті 244 ГПК України
93. Водночас доводи касаційної скарги позивача також містять аргументи щодо порушення судом першої інстанції норм частин третьої, четвертої статті 244 ГПК України з огляду на не призначення судового засідання для ухвалення додаткового рішення у справі, з урахуванням чого суд зважає на таке.
94. Відповідно до частини третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
95. Згідно з частиною четвертою статті 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
96. Отже приписами статті 244 ГПК України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
97. Відповідно до частини другої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
98. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частина третя статті 221 ГПК України).
99. У справі, що переглядається Господарський суд Запорізької області за результатом розгляду заявлених вимог ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" прийняв рішення від 14.04.2021 у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
100. Натомість заява Бердянської міської ради від 19.04.2021 № 187 про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції в порушення приписів частини третьої статті 221, частини третьої статті 244 ГПК України розглянута із постановленням додаткового рішення від 14.04.2021 без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
101. Прийняття судом першої інстанції додаткового рішення з порушенням положень статей 221, 244 ГПК України, позбавило учасників справи права на участь у судовому засіданні при вирішенні питання розподілу судових витрат, в тому числі можливості позивача реалізувати своє право на подання, в силу змагальності процесу, процесуальної позиції (аргументів, заперечень) щодо заяви відповідача.
102. З огляду на те, що заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення розглянуто не в тому самому порядку, що й судове рішення, оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 у справі № 908/3408/20 є таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/3984/18, від 04.07.2019 у справі № 910/10930/18, від 31.03.2021 у справі № 922/2341/20, від 30.06.2021 у справі № 905/2135/19, від 30.06.2021 у справі № 910/18652/20).
103. Допущені порушення місцевим господарським судом норм процесуального права також залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.
104. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та в силу приписів пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України є безумовною підставою для скасування судових рішень.
105. З огляду на встановлення процесуальних порушень, які є безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд не розглядає доводи скаржника щодо неналежного дослідження судами усіх обставин справи з наданням оцінки наявних у ній доказів та помилкового висновку судів про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Щодо суті касаційної скарги
106. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПрАТ "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
107. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
108. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
109. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
110. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку: про часткове задоволення касаційної скарги позивача на додаткове рішення суду від 11.05.2021; закриття касаційного провадження у справі № 908/3408/20 за касаційною скаргою позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України; скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 908/3408/20 в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат.
111. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, надати доказам та доводам сторін належну правову оцінку і розглянути заяву Бердянської міської ради відповідно до закону.
Щодо судових витрат
112. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що в разі коли суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
113. Оскільки в цьому випадку касаційне провадження у справі № 908/3408/20 за касаційною скаргою позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України закрито, а в частині розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
114. Наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (заявлених вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
115. За змістом приписів частини третьої статті 221, частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення у справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 287, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 у справі № 908/3408/20 задовольнити частково.
2. Касаційне провадження у справі № 908/3408/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.
3. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 908/3408/20 в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2021 скасувати.
4. Справу № 908/3408/20 в частині розгляду заяви Бердянської міської ради про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат понесених при розгляді справи направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. В. Васьковський