18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 листопада 2021 року Справа № 925/758/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - Косменюк О.М. - юрисконсульт,
від третіх осіб:
від Уманської міської ради - представник не з'явився,
від Міністерства освіти і науки України - представник не з'явився,
від Черкаської обласної прокуратури - Бутар В.С. - прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного навчального закладу “Уманський професійний
ліцей”, м. Умань, Черкаської області
до приватного підприємства “Іванна”, м. Умань, Черкаської області
за участі Черкаської обласної прокуратури
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Уманської міської ради, м. Умань, Черкаської області,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Міністерства освіти і науки України, м. Київ
про визнання незаконним та скасування державного акту на право
власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав
власності на земельні ділянки,
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Державний навчальний заклад “Уманський професійний ліцей” до приватного підприємства “Іванна” про:
- визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08 липня 2005 року, яким посвідчено право власності приватного підприємства “Іванна” на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області;
- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35923071);
- скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35922490).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22 липня 2021 року.
Залучено Уманську міську раду до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Залучено Міністерство освіти і науки України до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Заяву Державного навчального закладу “Уманський професійний ліцей” про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 22 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 21 вересня 2021 року.
06 серпня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд:
- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08 липня 2005 року, яким посвідчено право власності приватного підприємства “Іванна” на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області;
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35923071);
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35922490), одночасно припинивши право власності приватного підприємства “Іванна” на ці земельні ділянки.
Фактично позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не змінюючи при цьому свої первісні вимоги.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 вересня 2021 року заяву позивача прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а розгляд справи по суті призначено на 19 жовтня 2021 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2021 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 11 листопада 2021 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 11 листопада 2021 року, суд відклав розгляд справи по суті на 14 год. 30 хв. 29 листопада 2021 року.
Позивач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області та розписками представників позивача.
В матеріалах справи міститься заява Уманської міської ради про розгляд справи за відсутності її представника.
21 вересня 2021 року до суду надійшла заява від Черкаської обласної прокуратури про вступ прокурора у справу.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав наведених у позові.
Представники позивача в минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримували та просили суд позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що незважаючи на відміну рішення міської ради за протестом прокурора про продаж землі, між Уманською міською радою та приватним підприємством “Іванна” було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
За доводами позивача вказаний договір в силу положень частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння державного майна (земельної ділянки державної форми власності).
В зв'язку з чим позивач стверджує, що державний акт на землю було незаконно видано за нікчемним правочином, а також в подальшому було незаконно зареєстровано право власності на землю за відповідачем.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.
Так відповідач вказує, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.
Крім державного акту на право постійного користування землею серії ЧР № 23-82 від 30 червня 1995 року, які свідчили б про те, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні позивача навчальний заклад не надав.
Рішенням 22 (позачергової) сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 19 червня 2003 року (протокол №22 пункт 5) було надано в оренду земельні ділянки, які використовуються для виробничих потреб приватного підприємства “Іванна” для обслуговування виробничої бази по вул. Урицького, 14 площею 1440 кв. м, в т.ч. 828 кв.м спільне користування з ПТУ № 9, строком на п'ять років за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ № 9, залишено в його користуванні 3,9352 га, на підставі згоди землекористувача.
Цьому рішенню передували клопотання директора ПТУ №9 В.О. Рибака від 10 липня 2002 року за №341, яким ПТУ №9 просить Уманську раду надати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 площею 0,1514 га ПП “Іванна”, за рахунок земель, що знаходяться в користування ПТУ №9, та акт вибору земельної ділянки ПП “Іванна” для виробничих потреб по вул. Урицього, 14 від 13 березня 2003 року, погоджений директором ПТУ №9 Рибаком В.О.
Також відповідач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 12 серпня 2004 року за №437 було надано дозвіл приватному підприємству “Іванна” на будівництво складу будівельних матеріалів та гаража на три бокси на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Урицького, 14.
Після закінчення будівництва, Виконавчий комітет Уманської міської ради видав приватному підприємству “Іванна” свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САА № 406363 від 06 жовтня 2004 року, відповідно до якого приватне підприємство “Іванна” зареєструвало за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Урицького, 14.
Відповідач вважає, що клопотанням директора ПТУ №9 В.О. Рибака від 10 липня 2002 року за №341, ПТУ № 9 (правонаступником якого є позивач) добровільно відмовилося від земельної ділянки площею 0,1514 га по вул. Урицького, 14 на користь приватного підприємства “Іванна”.
Разом з тим, відповідач зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Урицького, 14, яка знаходиться на спірній земельній ділянці.
За таких обставин, відповідач вважає, що з огляду на приписи пунктів а) та є) ч. 1 ст. 141 ЗК України право державного навчального закладу “Уманський професійний ліцей” на земельну ділянку площею 0,1441 га, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Урицького, 14, з яких 0,0612 га належить відповідачу, припинилося.
Дана обставина зафіксовані в рішенні 22 (позачергової) сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 19 червня 2003 року (протокол № 22 підпункт 5.2.1).
Приватне підприємство “Іванна” набуло право власності на земельну ділянку загальною площею 612 кв.м., яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Урицького, 14 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25 лютого 2005 року за №1-468.
Будь-яке твердження позивача про те, що зазначений вище договір є нікчемним правочином, не заслуговує на увагу.
Право власності на земельну ділянку посвідчене відповідним Державним актом з урахуванням положень ст. 126 ЗК України, в редакції чинній станом на дату видачі цього акту.
Рішення сесії Уманської міської ради від 08 липня 2008 року за № 2.10-33/5 не являється підставою для нікчемності договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25 лютого 2005 року за № 1-468, в силу ст. 58 Конституції України так як воно було прийнято зі спливом більш ніж 3 років з моменту укладання цього договору, при цьому ним було скасовано рішення, яке втратило свою актуальність в момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25 лютого 2005 року за №1-468.
Твердження позивача про те, що спірна земельна ділянка вибула з обсягу земель наданих позивачу в постійне користування без його волі не відповідає дійсності, адже саме позивач своїм клопотанням від 10 липня 2002 року за № 341 просив Уманську раду надати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 ПП “Іванна”, за рахунок земель, що знаходяться в користування ПТУ №9.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві.
19 жовтня 2021 року до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні, яке відбулося 29 листопада 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/758/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що Державний навчальний заклад “Уманський професійний ліцей” є державним професійним (професійно-технічним) закладом освіти другого атестаційного рівня, який знаходиться в підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до п. 1.2. статуту Державного навчального закладу “Уманський професійний ліцей”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06 серпня 2020 року №1012, Професійно-технічне училище №9 м. Умань реорганізовано в Уманський професійний ліцей, а в подальшому перейменовано на Державний навчальний заклад “Уманський професійний ліцей”. Останній є правонаступником прав та обов'язків вищевказаного училища та ліцею.
Згідно п. 7.9. Статуту майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання,засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, що закріплені за професійним ліцеєм на праві оперативного управління.
Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.
Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.
Державний класифікатор України ДК 002:2004 “Класифікація організаційно-правових форм господарювання” (далі - КОПФГ), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року №97, містить визначення поняття “державна організація (установа, заклад)”: утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок про те, що саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
Отже, Державний навчальний заклад “Уманський професійний ліцей” є державною установою (державним закладом другого рівня професійно-технічної освіти, тобто не має статусу суб'єкта владних повноважень.
Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР № 23-82 від 30 червня 1995 року у постійному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка, яка призначена для навчально-виробничих потреб, загальною площею 4,0792 га, в тому числі: ділянка №1 по вул. Енергетичній, 7, в м. Умані площею 3,0036 га; ділянка № 2 по вул. Енергетичній, 9, в м. Умані площею 0,2907 га; ділянка №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га; ділянка №4 по провулку Стефановича (до перейменування - Свердлова), 11, в м. Умані площею 0,4562 га.
Позивач стверджує, що з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру відносно належної ДНЗ “Уманський професійний ліцей” земельної ділянки №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га, директор ліцею Щербак Л.І. 03 листопада 2020 року звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з відповідною заявою.
Рішенням №РВ-7101247062020 від 16 листопада 2020 року державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т.І. відмовила ДНЗ “Уманський професійний ліцей” у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зокрема із підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Було встановлено перетин ділянки позивача із ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 (площа співпадає на 12,2733%) та з ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795 (площа співпадає на 6,3419%), власником яких згідно Державного акту серії ЧР № 034883 від 08 липня 2005 року є приватне підприємство “Іванна”.
Після встановлення даних обставин позивач звернувся з позовом за захистом своїх прав на землю.
Судом встановлено, що 10 липня 2002 року директор ПТУ №9 В.О. Рибак звернувся до Уманської міської ради з клопотанням за №341 про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 площею 0,1514 га приватному підприємству “Іванна”, за рахунок земель, що знаходяться в користування ПТУ №9.
Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки від 13 березня 2003 року, комісія до складу якої також був включений директор ПТУ №9 Рибак В.О розглянувши клопотання приватного підприємства “Іванна” дійшла висновку, що земельна ділянка придатна для виробничих потреб по вул. Урицього, 14.
Ділянка відводиться ПП “Іванна” згідно договору оренди державного майна від 05 травня 2000 року.
Згідно рішення (позачергової) сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 19 червня 2003 року №4-22/24 (протокол №22) було вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок, а також надати в оренду земельні ділянки, які використовуються для виробничих потреб ПП “Іванна” для обслуговування виробничої бази по вул. Урицького, 14 площею 1440 кв. м, в т.ч. 828 кв.м спільне користування з ПТУ № 9, строком на п'ять років за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ № 9, залишено в його користуванні 3,9352 га, на підставі згоди землекористувача.
Договорів оренди земельної ділянки (земельних ділянок) матеріали справи не містять.
Відповідач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 12 серпня 2004 року за №437 було надано дозвіл приватному підприємству “Іванна” на будівництво складу будівельних матеріалів та гаража на три бокси на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Урицького, 14.
Доказів введення в експлуатацію зазначеного нерухомого майна матеріали справи не містять.
Виконавчий комітет Уманської міської ради видав приватному підприємству “Іванна” свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САА №406363 від 06 жовтня 2004 року, відповідно до якого приватне підприємство “Іванна” зареєструвало за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Урицького, 14.
Загальна площа приміщень складає 15,5 кв.м. (а.с.27, т.1).
В подальшому рішенням сесії Уманської міської ради від 22 грудня 2004 року №11-10/4 земельну ділянку площею 0,0612 га по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані було вирішено продати приватному підприємству “Іванна” на підставі затвердженого обласним управлінням земельних ресурсів технічного звіту про експертну оцінку даної земельної ділянки.
22 лютого 2005 року між Уманською міською радою (продавець) та приватним підприємством “Іванна” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, реєстр. №1-468, посвідчений завідувачем Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І.
За умовами цього договору відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 612 кв.м., яка знаходиться по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані.
Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції чинній станом на дату видачі відповідачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія САА № 406363 від 06 жовтня 2004 року) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Пункту “є” частина 1 ст. 141 ЗК України станом на момент набуття відповідачем права власності на новостворене майно не містила, отже, доводи відповідача стосовно того, що у зв'язку з набуттям відповідачем права власності на будівлю, яка розташована не спірній земельній ділянці припинилося право позивача на користування земельною ділянкою є безпідставними.
Судом враховано, що відповідачу було продано земельну ділянку площею 612 кв.м., оскільки на ній знаходиться нерухоме майно площею 15,5 кв.м.
Отже, площа проданої земельної ділянки більше ніж у 39 разів перевищує площу нерухомого майна відповідача.
Доказів того, що станом на момент відчуження землі на ній знаходилося будь-яке інше нерухоме майно відповідача, зокрема виробнича база площею 1440 кв., матеріали справи також не містять.
Належних та допустимих доказів з цього приводу відповідач суду не надав.
На підставі вищевказаного договору відповідачу Уманським міським управлінням земельних ресурсів було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0612 га по вулиці Урицького, 14 в м. Умані, кадастровий номер 7110800000:02:003:0282, серії ЧР №034883 від 08 липня 2005 року.
Позивач вказує, що про факт продажу земельної ділянки ДНЗ “Уманський професійний ліцей” не повідомлявся і стороною договору купівлі-продажу він не є.
11 березня 2008 року прокурором було внесено протест на рішення Уманської міської ради від 22 грудня 2004 року №11-10/4 про продаж землі, оскільки в площу земельної ділянки входила частина земельної ділянки, що належить ДНЗ “Уманський професійний ліцей”.
Рішенням сесії Уманської міської ради від 08 липня 2008 року № 2.10-33/5 на підставі внесеного протесту прокурора було відмінено попереднє рішення Уманської міської ради від 22 грудня 2004 року №11-10/4 про продаж приватному підприємству “Іванна” ділянки площею 0,0612 га по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані (а.с. 18, Т.1).
Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що станом на 08 липня 2008 року попереднє рішення органу місцевого самоврядування від 22 грудня 2004 року про продаж землі вичерпало свою дію виконанням шляхом укладання між сторонами відповідного договору купівлі-продажу землі.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
У вказаному рішенні також зазначено, що зі змісту частини другої ст. 144 Конституції України та частини десятої ст. 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин” між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У адміністративній справі № 521/17710/15-а Велика Палата Верховного Суду залишила в силі судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про визнання протиправним і скасування пункту додатку до рішення міської ради в частині скасування рішення про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення товариству документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, та навела висновок про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №542/1197/15-а за позовом про визнання нечинним та скасувати рішення ради щодо зміни місця розташування земельної ділянки.
Водночас, рішення сесії Уманської міської ради від 08 липня 2008 року № 2.10-33/5 в судовому порядку не визнавалося протиправним та не скасовувалося.
В подальшому вищевказану земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватне підприємство “Іванна” зареєструвало та згодом поділило на дві земельні ділянки: площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 та площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795.
Обидві ці ділянки були зареєстровані за приватним підприємством “Іванна” в Державному реєстрі речових прав 10 березня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту права визначаються договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.
Частиною 2 ст. 90 ЗК України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пунктів “б”, “ґ” статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.
Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.
Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у власність чи користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 (провадження № 61-43854св18) вже звертав увагу, що правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
З таким висновком також погоджується Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За змістом ч. 2 ст. 149 ЗК України (в редакції Закону на день прийняття як рішення про продаж відповідачу спірної земельної ділянки, так і договору купівлі -продажу від 22 лютого 2005 року) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Судом встановлено, що передана Уманському ПТУ-9 в постійне користування земельна ділянка належить до державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, а тому будь-які дії з розпорядження вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише за згодою Міністерства освіти і науки України.
З рішення №РВ-7101247062020 від 16 листопада 2020 року державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т.І. вбачається, що 12,2733% земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 співпадає із земельною ділянкою позивача площею 0,3287 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:0141 по вул. Грушевського 14, в м. Умані, а також співпадає із вказаною державною землею 6,3419% земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795.
Отже, фактично лише ці частини землі є спірними.
Разом з тим судом встановлено, що держава, як власник землі в особі уповноважених нею органів не надавала згоди на вилучення спірної землі.
Відповідач, як власник нерухомого майна має право на земельну ділянку на якій знаходиться його майно (площею 15,5 кв.м.), а також на частину землі необхідної для використання майна, проте, реалізація цього права не повинна була порушувати права постійного землекористувача та держави.
Крім того, як стверджують представники позивача, відповідачу було продано землю частина якої знаходиться під майстернею (учбовим корпусом) ліцею.
Рішення про вилучення у ДНЗ “Уманський професійний ліцей” та припинення права постійного користування спірної землі уповноваженими органами не приймалося.
Згідно ч. 5 ст. 63 Закону України “Про освіту” (в редакції Закону чинного на день укладення договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 року) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Згідно ст. 49 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” (в редакції Закону чинного на день укладення договору купівлі-продажу від 22 лютого 2005 року) засновник закріплює за державними професійно-технічними навчальними закладами та установами професійно-технічної освіти об'єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.
Об'єкти права власності, закріплені засновником за державним професійно-технічним навчальним закладом або установою професійно-технічної освіти, перебувають в їх користуванні.
Навчальні заклади та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.
Майно (об'єкти, споруди, основні фонди) навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти, що перебувають у державній власності, може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток професійно-технічної освіти.
У разі ліквідації державних професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти їх майно (об'єкти, споруди, основні фонди) та кошти, одержані від його реалізації, використовуються на розвиток професійно-технічної освіти.
Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Уманська міська рада не була власником землі, що перебувала в постійному користуванні у позивача та, зокрема, спірної її частини, що в подальшому була продана.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що договір купівлі-продажу землі від 22 лютого 2005 року було укладено між органом місцевого самоврядування та відповідачем з порушенням наведених вище положень законодавства, зокрема, ст.ст.142, 149 ЗК України, ст. 63 Закону України “Про освіту”, і цей правочин був спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
Вказаний правовий висновок зазначений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11.
Оскільки договір купівлі-продажу землі від 22 лютого 2005 року, на підставі якого було видано відповідачу Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08 липня 2005 року, є нікчемним та не породжує жодних правових наслідків, то вказаний державний акт підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст.26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Як вже зазначалося вище, спірну земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) приватне підприємство “Іванна” зареєструвало та згодом поділило на дві земельні ділянки: площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 та площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795.
Обидві ці ділянки були зареєстровані за приватним підприємством “Іванна” в Державному реєстрі речових прав 10 березня 2020 року.
Водночас, формування земельних ділянок, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.
При цьому позивач, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами самостійно обирає спосіб захисту своїх прав.
Таким чином, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки підлягає задоволенню, з одночасним припиненням права власності відповідача на ці земельні ділянки.
Як вже було зазначено вище, 19 жовтня 2021 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с.153-156, т. 1).
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені захисту порушених прав держави, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Про своє порушене право позивач дізнався з рішення № РВ-7101247062020 від 16 листопада 2020 року державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т.І., після того, як позивачу було відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема із підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, частини іншої земельної ділянки (ділянок).
Даних обставин відповідач не спростував та не надав суду доказів того, що позивачу було відомо про відчуження частини земельної ділянки, що раніше була надана йому в постійне користування, а також видачі державного акту на землю.
При цьому суд наголошує, що спірною є лише частина землі. Відповідач мав і має право на отримання в користування чи у власність землі під його нерухомістю, проте, не порушуючи при цьому права іншого користувача.
З позовом Державний навчальний заклад “Уманський професійний ліцей” звернувся до суду 08 червня 2021 року, про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті та накладна Укрпошти Експрес.
Отже, позов подано в межах загальної позовної давності.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 034883 від 08 липня 2005 року, яким посвідчено право власності приватного підприємства “Іванна” на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
4. Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
5. Припинити право власності приватного підприємства “Іванна” на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
6. Припинити право власності приватного підприємства “Іванна” на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва - Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.
7. Стягнути з приватного підприємства “Іванна”, вул. Грушевського, 14, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 25210193 на користь Державного навчального закладу “Уманський професійний ліцей”, провулок Енергетичний, 5, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 02548587 - 6 810 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 06 грудня 2021 року.
Суддя А.В.Васянович