Рішення від 16.11.2021 по справі 924/535/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2021 р. Справа № 924/535/18

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Мазій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою ліквідатора ТОВ "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. м. Львів

до гр. ОСОБА_1 м.Вінниця та гр. ОСОБА_2 м. Луганськ

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Ванакір" у зв'язку з доведенням до банкрутства на гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2

в межах справи № 924/535/18 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області м. Хмельницький про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м. Хмельницький Хмельницької області

За участю представників учасників :

кредиторів : не прибули

ліквідатора : Папура Я.М. (в режимі відеоконференції)

адвоката Марцинковського Л.В. - представника гр. ОСОБА_2

адвоката Семенчук О.А. - представника гр. ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018р. відкрито провадження у справі № 924/535/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір", м. Хмельницький Хмельницької області (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/1 оф.304, код ЄДРПОУ 38303789).

Цією ж ухвалою суд визнав вимоги ініціюючого кредитора - Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в розмірі 2 287 016,33 грн. (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч шістнадцять гривен тридцять три коп.), з яких безспірні становлять 1 335 812,27 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять гривен двадцять сім коп.) та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Ванакір". Окрім того судом введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Папуру Ярослава Маркіяновича, а також відмовлено в задоволенні клопотання (вх. № 05-06/1302/18 від 24.07.2018р.) ТОВ"Ванакір" про зупинення провадження у справі.

В послідуючому постановою суду від 11.04.2019р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 924/535/18 про банкрутство ТОВ "Ванакір" (вул. Водопровідна, 75/1 кв.(офіс) 304 м. Хмельницький 29000, код ЄДРПОУ 38303789) строком на шість місяців - до 11.10.2018 року. Ліквідатором у справі суд призначив арбітражного керуючого Папуру Ярослава Маркіяновича (вул. Панаса Мирного,24-г, м. Львів, Україна, 79034, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; Свідоцтво № 1187 від 08.07.2013р.; тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оприлюднивши на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Вищого господарського суду України) оголошення (повідомлення) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" (вул. Водопровідна, 75/1 кв.(офіс) 304 м. Хмельницький 29000, код ЄДРПОУ 38303789) і відкриття ліквідаційної процедури у справі № 924/535/18, текст якого додається. Строк виконання всіх грошових зобов'язань ТОВ "Ванакір" (вул. Водопровідна, 75/1 кв.(офіс) 304 м. Хмельницький 29000, код ЄДРПОУ 38303789) визнано таким, що настав 11.04.2019р. Припинено з 11.04.2018р. нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості ТОВ "Ванакір", як банкрута. Припинено з 11.04.2019р. повноваження органів управління ТОВ "Ванакір" як банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Скасовано арешти, накладені на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" (вул. Водопровідна, 75/1 кв.(офіс) 304 м. Хмельницький 29000, код ЄДРПОУ 38303789), та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

За постановою зобов'язано ліквідатора : - використовувати тільки один банківський рахунок для зарахування коштів, отриманих під час проведення ліквідаційної процедури та для здійснення розрахунків з кредиторами банкрута. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ; - провести ліквідаційну процедуру банкрута відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скласти ліквідаційний баланс та подати його господарському суду разом із звітом про свою діяльність у строк до 11.10.2019р.; - письмово надавати суду один раз на місяць звіт про хід ліквідаційної процедури з відповідним документальним підтвердження, відомості про фінансове становище та майно боржника, заплановані заходи щодо продажу майна боржника.

При цьому термін ліквідації боржника та повноваження ліквідатора суд в установленому порядку продовжив.

Окрім того ухвалою від 25 травня 2021р. господарський суд керуючись ст.ст. 7-13, 58-61, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2-4, 12, 20, 24, 73-86, 91, 92, 232-235, 240, 257 ГПК України, постановив задовольнити Заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій (вх. № 05-06/269/20 від 19.06.2020р.) з грошовими вимогами на суму 5 888 039,22 грн., визнавши грошові вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м.Хмельницький в сумі 5 888 039,22 грн. (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч тридцять дев'ять гривень двадцять дві коп.), з віднесенням 3 104 889,41 грн. (три мільйони сто чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять гривень сорок одна коп.) до третьої черги задоволення вимог кредиторів, 1 156 217 грн. (один мільйон сто п'ятдесят шість тисяч двісті сімнадцять гривень) штрафних санкцій та 1 626 932,81 грн. (один мільйон шістсот двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні вісімдесят одна коп.) пені з віднесенням їх до шостої черги задоволення вимог кредиторів та 4 204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) - (судовий збір) - з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів.

В подальшому ухвалою господарського суду області від 24.06.2021р. загальний розмір визнаних вимог кредиторів у справі № 924/535/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м.Хмельницький Хмельницької області (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/1 оф.304, код ЄДРПОУ 38303789), визначено в розмірі 10 207 441,37 грн., зокрема :

- вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в розмірі 10 182 453,37 грн., в тому числі 5 986 334,17 грн. основного боргу (третя черга) та 4 196 119,20 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (шоста черга);

- покладений на боржника обов'язок по сплаті судового збору у сумі 24 988 грн., який віднесено у першу чергу реєстру вимог кредиторів у відповідності до ухвал суду в справі від 26.07.2018р., 12.02.2019р. та 25.05.2021р.

Цією ж ухвалою суд затвердив реєстр вимог кредиторів у справі № 924/535/18 про банкрутство ТОВ "Ванакір" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/1 оф.304, код ЄДРПОУ 38303789), в загальному розмірі 10 207 441,37 грн., до складу яких віднесено :

вимоги першої черги :

- Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 24 988 грн. (покладений на боржника обов'язок по сплаті судового збору);

вимоги третьої черги:

- Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 5 986 334,17 грн. основного боргу

вимоги шостої черги:

- Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області в сумі 4 196 119,20 грн. неустойка (штраф, пеня).

24.06.2021р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла заява ліквідатора ТОВ "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. м. Львів до гр. ОСОБА_1 м.Вінниця та гр. ОСОБА_2 м. Луганськ про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Ванакір" у зв'язку з доведенням до банкрутства на гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2021р., заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В., в провадженні якого перебуває справа № 924/535/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м. Хмельницький.

Наразі ухвалою від 30 червня 2021р. суд відмічену заяву ліквідатора ТОВ "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. м. Львів про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Ванакір" у зв'язку з доведенням до банкрутства на гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 залишив без руху надавши заявнику строк у десять днів з дня отримання даної ухвали для надання доказів усунення вказаних в ухвалі недоліків.

В послідуючому 8 липня 2021р. на виконання вимог вищезгаданої ухвали ліквідатор надіслав до суду клопотання (вх. № 05-22/5875/21 від 08.07.2021р.) про долучення до матеріалів справи примірника протоколу засідання комітету кредиторів від 31.05.2021р.; Заяви про покладення субсидіарної відповідальності; копії квитанції та описів вкладення в цінний лист; копії квитанції «Нова пошта»; скріншот з електронної пошти про узгодження адреси керівника для відправки листа, а також скріншот з електронної пошти про відправлення Заяви директору електронною поштою.

Враховуючи вищевикладене, суд заяву ліквідатора (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновника прийняв, призначивши до розгляду в судовому засіданні.

Наразі для повного і всебічного розгляду поданої ліквідатором заяви судом залучено до участі у справі № 924/535/18 (в частині розгляду заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Папури Я.М. (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновника) засновника банкрута гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та колишнього керівника боржника гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Представником останнього на адресу суду надіслано (вх. № 05-22/6332/21 від 26.07.2021р.) письмові пояснення (заперечення) на відповідну заяву ліквідатора - арбітражного керуючого Папури Я.М. (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності, однак за відсутності доказів їх отримання іншими учасниками справи (ліквідатором та ініціюючим кредитором), а також витребуваних судом у кредиторів письмових позицій щодо поданої ліквідатором заяви (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) з правовим обґрунтуванням стосовно заявлених ліквідатором вимог та мотивів, розгляд справи потребує відкладення.

При цьому судом задоволено клопотання (вх. № 05-22/6366/21 від 27.07.2021р.) повноважного представника колишнього керівника ТОВ "Ванакір" гр. ОСОБА_2 адвоката Марцинковського Л.В. про приєднання доказів (аудиторського висновку від 23.07.2021р. АФ «Надійність» м.Вінниця та заяви гр. ОСОБА_2 ).

Окрім того безпосередньо перед судовим засідання 06.10.2021р. господарським судом отримано (вх. № 05-22/8119/21 від 06.10.2021р.) Заперечення на Заяву арбітражного керуючого Папури Я.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Ванакір" у зв'язку із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О.Семенчук, примірники яких надіслано іншим учасникам справи напередодні засідання.

З огляду на викладене та зважаючи на відсутність ліквідатора розгляд заяви останнього суд переніс, витребувавши в кредиторів та арбітражного керуючого Папури Я.М. письмові пояснення з приводу Заперечень на Заяву арбітражного керуючого Папури Я.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Ванакір" у зв'язку із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О.Семенчук (вх. № 05-22/8119/21 від 06.10.2021р.).

У відповідності до заяви (вх. № 05-06/381/21 від 24.06.2021р.) згідно п.2 ст. 61 КОДЕКСУ УКРАЇНИ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА ліквідатор під час здійснення, своїх повноважень має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право надати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

З моменту відкриття ліквідаційної процедури ліквідатором були вжиті заходи щодо виявлення активів боржника та формування ліквідаційної маси, проте за результатами проведеної інвентаризації та відповідей з реєструючих органів на запити ліквідатора, ліквідних активів, акт могли б бути реалізовані для погашення витрат ліквідаційної процедури та вимог кредиторів не виявлено.

Таким чином, на думку ліквідатора, на даний момент у боржника відсутні активи для погашення вимог кредиторів, а загальний розмір непогашених вимог кредиторів складає 10 207 441,37 грн.

В процедурі розпорядження майном розпорядником майна був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності боржника (копія долучена до матеріалів справи). Аналіз проведено у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону № 4212-VI від 22.12-2011р. зі змінами та доповненнями), що діяв на момент порушення справи про банкрутство; Наказу Міністерства юстиції України від 26.02.2013р. № 327/5 «Про затвердження порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єктів господарювання державних підприємств і підприємств у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, та підготовки на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновків про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1530/5 від 12.09.2014р.); Наказу Міністерства економіки України від 19.01.2006 року № 14 «Про Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010р. № 1361.

Аналіз проводився за період з 2015 по 2017р.р. що передували банкрутству та зроблено висновки, зокрема про наявність ознак дій по доведенню до банкрутства, що ґрунтується на наступному.

Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

2 У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Наразі ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018р. відкрито провадження у справі № 924/535/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м.Хмельницький Хмельницької області (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/1 оф.304 код ЄДРПОУ 58305789).

За таких обставин, на думку ліквідатора, в діях керівника ТОВ"Ванакір'' мають місце ознаки дій з доведення товариства до банкрутства, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.

Наявність ознак дій з приховування банкрутства, що ґрунтуються на наступному :

1. Ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть вважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документам, наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі яро банкрутство цієї юридичної особи.

2. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018р. відкрито провадження у справі № 924/535/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Водопровідна, 75/1 оф.304 код ЄДРПОУ 58305789). Цією ж ухвалою суд визнав вимоги ініціюючого кредитора - Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в розмірі 2 287 016,33 грн. (два мільйони двісті вісімдесят сім тисяч шістнадцять гривен тридцять три коп.) з яких безспірні становлять 1 335 812,27 грн. (один мільйон триста тридцять п'ять тисяч вісімсот дванадцять гривен двадцять сім код.) та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ"Ванакір". Оскільки вказане вище рішення суду не знайшло свого відображення у фінансовій звітності ТОВ«Ванакір», на думку арбітражного керуючого, його відсутність несе в собі економічні ознаки дій з приховування стійкої фінансової неспроможності з боку ТОВ"Ванакір", так як під час проведення аналізу виявлено недостовірні відомості про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності.

Майновий стан боржника в процедурі розпорядження майном не був підтверджений інвентаризацією майна боржника та визначенням його вартості, як це передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв на момент порушення справи про банкрутство. Не зважаючи на неодноразові звернення розпорядника майна до керівника ТОВ "Ванакір" з цього приводу, останній ухилявся від організації проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, посилаючись на відповідні вказівки засновників. Відповідно не була надана розпоряднику майна форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", що позбавило можливості визначитися з майном, яке знаходиться у розпорядженні підприємства.

Таким чином ліквідатор дійшов висновку, що в діях керівника та засновників ТОВ "Ванакір" мають місце ознаки дій з доведення ТОВ "Ванакір" до банкрутства, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.

В подальшому в ліквідаційній процедурі ліквідатором встановлена відсутність активів боржника для погашення кредиторських вимог та значно збільшився розмір кредиторських вимог через тривалий розгляд оскаржених боржником попередніх судових рішень. Загальні висновки є однією з підстав для встановлення та притягнення до субсидіарної відповідальності та зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» учасників та керівників боржника.

ТОВ «Ванакір» (код ЄДРПОУ 38303789) зареєстровано за юридичною адресою : 29000, Хмельницька обл. місто Хмельницький, вулиця Водопровідна будинок 75/1, кімната 304. Державна реєстрація підприємства проведена 25.07.2012р. за реєстраційним номером № 1 673 102 0000 008536.

Статутний капітал згідно чинної на даний час редакції Статуту - 1 000 грн. Державна частка в статутному капіталі відсутня. Останній вид діяльності боржника - оптова торгівля одягом і взуттям. Форма власності - приватна.

Слід відмітити, що в період проведення подальших перевірок, донарахування зобов'язань та відповідно звернень до суду щодо стягнення донарахованих коштів з боржника, на підприємстві попередніми учасниками товариства була проведена зміна керівника, а в подальшому і зміна самих учасників (власників) товариства. Керівник підприємства - КІНАШЕВСЬКИЙ ОЛЕГ ВІКТОРОВИЧ - керівник з 26. 04. 2017р,

Власники підприємства - МАРЦОНЬ ЛАРИСА ГЕННАДІЇНА, часта 99% ~ власник з 27.02.2018р.

Попередні власники підприємства :

- ТОВ "МВЛ" (35054458, Україна, 21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 25А, офіс 506, керівник Новіков С.О.

- ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСТОР ЕЛАЙД КОРПОРЕЙШН ЛТД ;

- ТОВ "КАЛАБРІЯ", Код ЄДРПОУ 38394614, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Грушевського, будинок 50, квартира 6, один із колишніх власників ОСОБА_2 ;

- ТОВ "ЛЕВАНД" Код ЄДРПОУ 38394585, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Грушевського, будинок 50, офіс 6, в стані припинення, керівник Кінашевський О.В.

- ТОВ "САМОСС" Код ЄДРПОУ 38394829, 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Грушевського, будинок 50, офіс 6, в стані припинення, керівник ОСОБА_2 .

Тобто відповідачі прямо чи опосередковано впливали на діяльність підприємства практично з моменту його створення та фактично відповідальні за доведення підприємства до банкрутства через недотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати податків.

З огляду на викладене та керуючись ст.61 Кодексу України з питань банкрутства ліквідатор просив суд прийняти до розгляду Заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку із доведенням до банкрутства на учасників та керівника боржника до розгляду, а також покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку із доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В отриманих судом (вх. № 05-22/6332/21 від 26.07.2021р.) Письмових поясненнях (запереченнях) на ЗАЯВУ арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника, повноважний представник ОСОБА_2 адвокат Марцинковський Л.В. відмітив, що ретельно ознайомившись із заявою арбітражного керуючого, вважає її безпідставною і необґрунтованою, такою що не підлягає задоволенню, що вбачається з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 61 КУзПБ, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Щодо змісту та умов застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

Щодо суб'єктів субсидіарної відповідальності та підстав її застосування При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;

3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

До суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання («фірмами одноденками» тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу) сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Встановлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) належить до об'єктивної сторони цього правопорушення обов'язок чого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

На переконання представника, ліквідатором не надано жодного достатнього, достовірного та належного доказу, який би доводив наявність в діях директора ОСОБА_2 та/або учасника товариства ОСОБА_1 складу правопорушення - доведення ТОВ «Ванакір» до банкрутства.

Так, у заяві ліквідатор вказує на те, що ним було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за період з 2015 по 2017 рр.

На думку ліквідатора, діями директора ОСОБА_2 та/або учасника товариства ОСОБА_1 , які нібито призвели до банкрутства підприємства були :

не відображення у фінансовій звітності ТОВ «Ванакір» ухвали господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018 року, якою відкрито провадження у справі № 924/535/18 про банкрутство ТОВ «Ванакір»;

майновий стан боржника в процедурі розпорядження майном не був підтверджений інвентаризацією майна боржника та визначенням його вартості. Не була надана розпоряднику майна форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності», що позбавило можливості визначитись з майном, що знаходиться у розпорядженні підприємства.

Однак жодна із вказаних ліквідатором дій, не тягнула, і не може тягнути за собою неспроможність боржника - ТОВ «Ванакір», що вбачається з наступного.

Аргумент ліквідатора тягннеплатоспроможність боржника -ТОВ «Ванакір», що вбачається з наступного.Аргумент ліквідатораСпростування

Щодо не відображення у фінансовій звітності ТОВ «Ванакір» ухвали господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018 року, якою відкрито провадження у справі №924/535/18 про банкрутство ТОВ «Ванакір».1. Ліквідатором зазначено про те, що ним було здійснено аналіз фінансово- господарської діяльності за період з 2015 по 2017 р.р. При цьому ухвала суду, на якій наголошує ліквідатор була постановлена 26.07.2018 року, тобто у періоді за який аналіз фінансово-господарської діяльності боржника не проводився. 2. Ліквідатором не наведено жодної правової норми, яка б зобов'язувала боржника включати до фінансової звітності ухвалу господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство. Якщо припустити, що обов'язок відображення саме цієї ухвали існує, то ліквідатором не визначено у якому періоді мала відбутись така дія, у якій графі звітності тощо. 3. Якщо припустити, що обов'язок відображення саме цієї ухвали суду у фінансовій звітності існує, то ліквідатором не визначено та не обґрунтовано, яким чином така дія вплинула на платоспроможність ТОВ «Ванакір» та спричинила його банкрутство. 4. Ліквідатором не обґрунтовано наявності умислу з боку директора ОСОБА_2 та/чи учасника Товариства ОСОБА_1 на вчинення вказаних дій.

Аргумент ліквідатораСпростування

Щодо не підтвердження майнового стану боржника в процедурі розпорядження майном та не надання розпоряднику майна форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності»1. Ліквідатором не наведено коли саме мали місце такі дії. У заяві відсутні будь-які посилання на час необхідності вчинення дій, яким чином ліквідатор звертався за відповідною інформацією та коли. Будь-які докази таких звернень до заяви не додані, що вказує на безпідставність таких тверджень ліквідатора. 3. Якщо припустити, що майновий стан боржника дійсно не було підтверджено, то ліквідатором не визначено та не обґрунтовано, яким чином така дія/бездіяльність вплинула на платоспроможність ТОВ «Ванакір» та спричинила його банкрутство. 4. Ліквідатором не обґрунтовано наявності умислу з боку директора ОСОБА_2 та/чи учасника Товариства ОСОБА_1 на вчинення вказаних дій. У тексті заяви міститься посилання, що директор ухилявся від проведення інвентаризації посилаючись на вказівку засновників. Однак докази такого твердження відсутні.

Таким чином, наведені ліквідатором обставини, які нібито вказують на вчинення директором ОСОБА_2 та/або учасником товариства ОСОБА_1 дій/бездіяльності, які призвели до неплатоспроможності ТОВ «Ванакір», є абсолютно безпідставними, нормативно не обґрунтованими та не підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами.

На переконання представника, ні директором ОСОБА_2 , ні учасником товариства ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій/бездіяльності, які б призвели або могли призвести до неплатоспроможності ТОВ «Ванакір».

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство) неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Тобто, банкрутством є неспроможність боржника відновити свою платоспроможність, тобто можливість виконати грошові зобов'язання перед кредиторами.

Як наголошує Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) ДО СТАНУ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ.

Тобто, умисні дії/бездіяльність фактично мають бути вчинені до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки на цей момент уже повинен існувати факт неплатоспроможності, який і є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство. Дане твердження підтверджується висновком Верховного Суду щодо того, що субсидіарна відповідальність застосовується саме за доведення юридичної особи до стану неплатоспроможності.

Таким чином, для встановлення наявності складу правопорушення є необхідним дослідження часу вчинення певних дій та їх вплив на платоспроможність підприємства.

Хронологія подій, що передували визнанню ТОВ «Ванакір» банкрутом.

111111111111111111111

25.07.2012 р.ТОВ «Ванакір» зареєстровано в ЄДР. Засновники: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Керівник: ОСОБА_5

15.12.2014 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: Компанія з обмеженою відповідальністю «АДОМАР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальборк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрона МС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Парпан»

21.01.2015 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: Компанія з обмеженою відповідальністю «АДОМАР ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Калабрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Самосс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Леванд»

07.10.2015 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Калабрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Самосс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Леванд», Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЕСОУШІЕЙТІД ЛІМІТЕД»

29.02.2016 р.Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області складено акт №004/22-01-22-03/38303789 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ванакір», ПН38303789, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 р., яким встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 4 590 670,00 грн. та суми податку на додану вартість в сумі 1342 944,00 грн.

17.03.2016 р.Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000072203, яким збільшено ТОВ «Ванакір» суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 2 014 416 грн., з яких за основним платежем 1342944 грн., штраф - 671472 грн.; - №0000062203, яким збільшено ТОВ «Ванакір» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 5 781087 грн., з яких за основним платежем 4624870 грн., штраф - 1156217 грн.

1 23.05.2016 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Калабрія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Самосс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Леванд», Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «АСТОР ЕЛАЙД КОРПОРЕЙШН ЛТД»

04.07.2016 р.ТОВ «Ванакір» подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позов до ГУ ДФС в Хмельницькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (справа №822/1212/16).

01.08.2016 р.Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/1212/16 було прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000072203 та №0000062203 від 17.03.2016 р. відмовлено.

22.08.2016 р.ТОВ «Ванакір» було подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 р. у справі №822/1212/16.

31.10.2016 р.Вінницьким апеляційним адміністративним судом було постановлено ухвалу, якою постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 р. у справі №822/1212/16 залишено без змін.

23.11.2016 р.ТОВ «Ванакір» подано касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 р. та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 р. у справі №822/1212/16

24.11.2016 р.Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Воксхол» у справі №822/1212/16 (К/800/32024/16)

06.01.2017 р.Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області до Хмельницького окружного адміністративного суду подано позов до ТОВ «Ванакір» про стягнення податкового боргу, а саме 9 776 688,09 грн., що складається із сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000072203 та №0000062203 від 17.03.2016 р. та нараховано пені (справа №822/161/17)

' 10.03.2017 р.Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/161/17 було прийнято постанову, якою позовні вимоги ДПІ у м. Хмельницькому задоволено, стягнуто з ТОВ «Ванакір» податковий борг в сумі 9 776 688,09 грн.

27.03.2017 р.ТОВ «Ванакір» подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. у справі №822/161/17

30.03.2017 р.Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому ГУДФС у Хмельницькій області було подано до банку інкасове доручення №380 на списання з банківського рахунку ТОВ «Ванакір» 7408019,81 грн. податкового боргу згідно постанови Хмельницького ОАС від 10.03.2017 р. у справі №822/161/17.

18.04.2017 р.3 банківського рахунку ТОВ «Ванакір» списано 1233884,47 грн. на виконання інкасового доручення №380 від 30.03.2017 р.

21.04.2017 р.ТОВ «Ванакір» до Хмельницького окружного адміністративного суду подано позов до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними дій щодо подачі на виконання інкасового доручення №308 від 30.03.2017 р., оскільки рішення у справі №822/161/17 станом на 30.03.2017 р. не набрало законної сили (справа №822/1167/17).

28.04.2017 р.Призначено на посаду директора ТОВ «Ванакір» ОСОБА_2

23.05.2017 р.Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. у справі №822/161/17 залишено без змін.

22.06.2017 р.ТОВ «Ванакір» подано касаційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 р. у справі №822/161/17.

11.07.2017 р.Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВАНАКІР» у справі №822/161/17 (К/800/19165/17). Зупинено виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 822/161/17 до закінчення касаційного провадження у справі.

06.09.2017 р.Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області до Хмельницького окружного адміністративного суду подано позов до ТОВ «Ванакір» про стягнення податкового боргу, а саме 2784763,57 грн. (справа №822/2487/17), що виник у зв'язку із зарахуванням податковим органом поточних платежів зі сплати податків ТОВ «Ванакір» в рахунок погашення податкового боргу, що складався із сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000072203 та №0000062203 від 17.03.2016 р. та нараховано пені, які були стягнуті з Товариства судовим рішенням у справі №822/161/17.

04.10.2017 р.Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/2487/17 було прийнято постанову, якою стягнуто з ТОВ «Ванакір» податковий борг в сумі 2784763,57 грн.

06.11.2017 р.Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/1167/17 було прийнято постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Ванакір» про визнання протиправними дій щодо подачі на виконання інкасового доручення №308 від 30.03.2017 р. - відмовлено.

[ 07.11.2017 р.Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області до Хмельницького окружного адміністративного суду подано позов до ТОВ «Ванакір» про стягнення податкового боргу, а саме 3541826,43 грн. (справа №822/3088/17), що виник у зв'язку із зарахуванням податковим органом поточних платежів зі сплати податків ТОВ «Ванакір» в рахунок погашення податкового боргу, що складався із сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0000072203 та №0000062203 від 17.03.2016 р. та нараховано пені, які були стягнуті з Товариства судовим рішенням у справі №822/161/17.

20.11.2017 р.ТОВ «Ванакір» подано апеляційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. у справі №822/1167/17

23.11.2017 р.Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/3088/17 було прийнято постанову, якою стягнуто з ТОВ «Ванакір» податковий борг в сумі 3541826,43 грн.

01.12.2017 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «АСТОР ЕЛАЙД КОРПОРЕЙШН ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «МВЛ»

16.01.2018 р.Вінницьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. у справі №822/1167/17 залишено без змін.

07.02.2018 р.ТОВ «Ванакір» подано касаційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. та на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 р. у справі №822/1167/17

1 22.02.2018 р.Внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Засновники: ОСОБА_7 та ОСОБА_1

05.03.2018 р.Касаційним адміністративним судом було постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ванакір» у справі №822/1167/17 (касаційне

провадження №К/9901/27851/18).

26.07.2018 р.Господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №924/535/18 про банкрутство ТОВ «Ванакір»

11.04.2019 р.Господарським судом Хмельницької області прийнято постанову, якою визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванакір» (справа №924/535/18)

27.02.2020 р.Касаційним адміністративним судом було прийнято постанову, якою рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 р. у справі №822/1212/16 залишено без змін.

14.04.2021 р.Верховним Судом у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду прийнято Постанову у справі № 822/161/17 (адміністративне провадження № К/9901/40574/18), якою Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року у справі № 822/161/17 залишити без змін.

Так, у відповідності до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018р. у справі № 924/535/18, обґрунтованість вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області та їх безспірність підтверджується постановами Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017р. у справі № 822/161/17, у якій позов задоволено в сумі 9 776 688,09 грн.; постановою суду від 04.10.2017р. у справі № 822/2487/17, де позов задоволено в сумі 2 784 763,57 грн.; постановою суду від 23.11.2017р. у справі № 822/3088/17, де позов задоволено в сумі 3 541 826,43 грн.

Із наведеної вище хронологи подій вбачається, що ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ТОВ «Ванакір» з 26.04.2017 року. ОСОБА_1 стала учасником Товариства з 27.02.2018 р. Дані обставини визнаються ліквідатором, оскільки зазначені в його заяві.

Усі вказані в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018р. судові рішення, які підтверджували обґрунтованість і безспірність вимог заявника, були ухвалені і набрали законної сили до моменту входження ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Ванакір». Тобто абсолютно усі нарахування податкових зобов'язань і факти їх несвоєчасної сплати мали місце до того, як ОСОБА_1 увійшла до складу засновників ТОВ «Ванакір», а, відтак, остання не вчиняла і не могла вчинити жодних дій, які б вплинули на формування заборгованості, яка стягнута судовими рішеннями у справах № 822/161/17, № 822/2487/17, № 822/3088/17.

Так, у своїй заяві ліквідатор вказує на те, що нібито керівник ТОВ «Ванакір» ухилявся від організації проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, посилаючись на відповідні вказівки засновників. Як уже наголошувалось вище, жодних доводів такій тезі не надано. Жодних вказівок щодо не проведення інвентаризації нею не надавалось.

Більше того, ОСОБА_1 , як учасником ТОВ «Ванакір» НЕ ПРИЙМАЛОСЬ жодних рішень, які вплинули чи могли вплинути на майновий стан підприємства. ОСОБА_1 не надавались дозволи на вчинення правочинів на значну суму, не приймались рішення щодо відчуження майна, про реорганізацію підприємства тощо, які напряму чи опосередковано могли вплинути на платоспроможність Товариства. Тобто, будь-яких дій та/чи рішень спрямованих на погіршення майнового стану підприємства ОСОБА_1 не було вчинено/прийнято, а, відтак, останньою не було здійснено дій, які могли б ідентифікуватись як доведення Товариства до банкрутства.

Що стосується директора товариства - ОСОБА_2 , то останнім також не було вчинено жодних умисних дій, спрямованих на доведення ТОВ «Ванакір» до банкрутства (неплатоспроможності). Незважаючи на те, що останній перебував на посаді директора на момент ухвалення судових рішень у справах № 822/2487/17 та № 822/3088/17, фактично вирішальний вплив на формування заборгованості з податків мало саме рішення у справі № 822/161/17, яке було ухвалене до того, як ОСОБА_2 був призначений на посаду директора ТОВ «Ванакір».

При цьому обставини, які слугували підставою для ухвалення судового рішення у справі № 822/161/17 склались і мали місце задовго до призначення директором ТОВ «Ванакір» ОСОБА_2 .

Як уже наголошувалось вище, 17.03.2016р. податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000072203 та №0000062203, якими збільшено ТОВ «Ванакір» грошові зобов'язання на загальну суму 7 795 503 грн.

Саме несвоєчасна сплата грошових зобов'язань за наведеними податковими повідомленнями-рішеннями потягнула за собою нарахування пені в сумі 1 981 185,09 грн.

Таким чином на момент призначення ОСОБА_2 директором ТОВ «Ванакір» сума податкового боргу уже становила 9 776 688,09 грн., в той час коли суми грошових коштів для термінової сплати такого значного податкового боргу підприємство не мало. Тут же варто врахувати і правове регулювання з приводу нарахування податковим органом пені за період судового оскарження ТОВ «Ванакір» податкових повідомлень-рішень № 0000072203 та № 0000062203 від 17.03.2016р., що негативно вплинуло на формування заборгованості. Так, у відповідності до вимог Податкового кодексу України пеня нараховується за період судового оскарження, однак під час процедури судового оскарження не стягується. Таким чином, у момент набрання рішенням суду у справі № 822/1212/16 законної сили, податковими органом було одночасно пред'явлено до сплати як суми податкових зобов'язань, так і суму пені нараховану за час судового оскарження податкових повідомлень рішень. Тобто в момент набрання законної сили судовим рішенням у справі № 822/1212/16 податковий борг ТОВ «Ванакір» зріс майже на пів мільйона гривень.

Варто наголосити, що подальше формування заборгованості ТОВ «Ванакір» перед бюджетом було зумовлене рядом факторів, в т.ч. правовим регулюванням, яке не дозволяло погасити податковий борг, що сформувався станом на 31.10.2016 р. (момент набрання законної сили рішенням у справі № 822/1212/16).

Так, у відповідності до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, після сформованого станом на 31.10.2016 р. (момент набрання законної сили рішенням суду у справі № 822/1212/16) усі платежі підприємства, спрямовані на сплату податкових зобов'язань, зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу.

Однак критичним у цьому випадку є те, що у разі зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу, такі поточні платежі вважаються несвоєчасно сплаченими, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій і пені. Відповідно такий правовий механізм зумовив «нарощування» податкового боргу та створив такі обставини за яких при поточній діяльності підприємства здійснити виплату боргу стало неможливим.

Тобто, як вбачається з наведеного, на той момент коли ОСОБА_2 було призначено директором ТОВ «Ванакір», кризова ситуація уже існувала, і незважаючи на вжиття ОСОБА_2 заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, такі заходи не надали бажаного результату.

У будь-якому випадку, критичним моментом у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Ванакір» слугувало саме одномоментне донарахування податковим органом податкових зобов'язань в загальній сумі 7 795 503 грн., а також вжиття заходів до їх стягнення, всупереч забороні, встановленій Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 року у справі № 822/161/17 (К/800/19165/17), якою було зупинено виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від від 10.03.2017 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 822/161/17 до закінчення касаційного провадження у справі. Касаційний розгляд справи № 822/161/17 закінчився лише 14.04.2021 р., тобто до 14.04.2021р., податковий орган (кредитор) не мав права зараховувати поточні платежі зі сплати податків в рахунок податкового боргу. У разі, якби кредитор дотримався б заборони Верховного Суду на стягнення податкового боргу в сумі 9 776 688,09 грн., подальших нарахувань не існувало б, а неплатоспроможності підприємства можна було б уникнути.

На переконання представника, із наведено вище вбачається, що директором ТОВ «Ванакір» Кінашевським О.В. не було вчинено жодних умисних дій, спрямованих на доведення товариства до банкрутства, що вказує на безпідставність і необґрунтованість заяви Арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника.

Як вказує Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

При цьому, Верховний Суд дійшов до висновку, що об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб'єктами правопорушення є особи визначені частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).

Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).

Резюмуючи усе наведене вище, можна дійти до абсолютно обґрунтованих висновків щодо ВІДСУТНОСТІ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, а саме:

- об'єктивна сторона - учасником ТОВ «Ванакір» ОСОБА_1 та/або керівником - ОСОБА_2 не було вчинено дії або бездіяльність, що призвели до відсутності у ТОВ «Ванакір» нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. При цьому доводи ліквідатора в цій частині є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не вказують і не можуть вказувати на наявність в діях ОСОБА_1 та/чи ОСОБА_2 ознак такого правопорушення, як доведення до банкрутства. Також ліквідатором не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між будь-якими діями/бездіяльністю вказаних осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника).

- суб'єкт правопорушення. Хоча ОСОБА_1 і є учасником ТОВ «Ванакір», а ОСОБА_2 керівником Товариства, вказані особи не мали будь-якого впливу на діяльність Товариства в той час, коли відбулись події, які призвели до неспроможності боржника виконати свої зобов'язання перед бюджетом. Це доводиться належними доказами і наведеною вище хронологією судових спорів і подій, що їм передували.

- суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутні будь-які докази, доводи, аргументи вчинення умисних дій/бездіяльності гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які б призвели до неплатоспроможності ТОВ «Ванакір»

За таких умов, представник дійшов висновку пр. відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких ознак вчинення господарського правопорушення доведення юридичної особи до банкрутства, що вказує на безпідставність і необґрунтованість заяви ліквідатора.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 42,61 ГПК України, адвокат Марцинковський Л. просив відмовити у задоволенні арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника повністю.

В послідуючому адвокат Марцинковський Л.В. звернувся до суду з клопотанням (вх. № 05-22/6366/21 від 27.07.2021р.) про приєднання доказів, так як 26 липня 2021 року ним було отримано аудиторський висновок про фактичні результати перевірки ТОВ "Ванакір" від 23.07.2021 року, згідно якого не виявлено ознак доведення до банкрутства, а також ознак дій - приховування банкрутства.

Зважаючи на те, що наразі предметом судового розгляду є заява Арбітражного керуючого Папури Ярослави Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку із доведенням до банкрутства на учасників та керівника боржника, а саме учасника товариства ОСОБА_1 та директора Товариства - ОСОБА_2 , вказаний аудиторський висновок має значення для розгляду справи, оскільки доводить відсутність складу господарського правопорушення доведення боржника до неплатоспроможності.

Також, ОСОБА_2 було надано особисту письмові заяву щодо суті питання, що розглядається, яка також підлягає долученню до матеріалів справи і врахування при прийнятті судового рішення.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 42, 61 ГПК України, представник просив приєднати до матеріалів справи оригінал аудиторського висновку про фактичні результати перевірки ТОВ «Ванакір» від 23.07.2021 р. та оригінал заяви ОСОБА_2 від 23.07.2021 р., врахувавши їх при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви.

Відзначене клопотання за відсутності заперечень представників інших учасників справи суд задовольнив.

Згідно відміченого аудиторського висновку при проведенні аналізу показників ознак дій приховування банкрутства ТОВ «Ванакір» за період 2016 - 9 місяців 2018 років можна сказати, що ознаки дій приховування банкрутства відсутні. Показники діяльності Товариства мають критично негативне значення, їх погіршення спостерігається поступово протягом аналізованого періоду, проте ТОВ «Ванакір» не приховує свого занедбаного стану.

В отриманих судом Запереченнях (вх. № 05-22/8119/21 від 06.10.2021р.) на ЗАЯВУ арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника представник ОСОБА_1 адвокат Семенчук О.А. відмітила, що ретельно ознайомившись із заявою арбітражного керуючого, вважає її безпідставною і необґрунтованою, такою що не підлягає задоволенню, що вбачається з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванакір» зареєстроване 25 липня 2012 року, ідентифікаційний код юридичної особи 38303789.

22 лютого 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено зміни до складу засновників ТОВ «Ванакір». Учасниками Товариства стали

- ОСОБА_7 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 10,00

- ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 990,00. Тобто ОСОБА_1 стала учасником Товариства з 22 лютого 2018 року.

- не відображення у фінансовій звітності ТОВ «Ванакір» ухвали господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2018 року, якою відкрито провадження у справі №924/535/18 про банкрутство ТОВ «Ванакір»;

- майновий стан боржника в процедурі розпорядження майном не був підтверджений інвентаризацією майна боржника та визначенням його вартості. Не була надана розпоряднику майна форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності», що позбавило можливості визначитись з майном, що знаходиться у розпорядженні підприємства.

Однак, із заяви ліквідатора не вбачається як саме вказані дії призвели до банкрутства ТОВ «Ванакір», що очевидно вказує на безпідставність заяви.

Тим більше, ліквідатор у заяві вказує, що «...в діях керівника ТОВ «Ванакір» мають місце ознаки дій з доведення ТОВ «Ванакір» до банкрутства.»». При цьому заява не містить жодного обґрунтування щодо дій та/або рішень саме учасників Товариства, які можливо призвели до банкрутства товариства.

Відсутність в заяві ліквідатора будь-якої аргументації дій/рішень учасника товариства, які б призвели до неплатоспроможності товариства вказує на безпідставність заяви та її необґрунтованість.

Більше того, у заяві ліквідатор вказує на те, що ним було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за період з 2015 по 2017 рр. При цьому ОСОБА_1 стала учасником товариства у лютому 2018 року, тобто у періоді, який не аналізувався. Логічним є те, що період з 2015 по 2017 рік, ОСОБА_1 НЕ МОГЛА приймати будь-яких рішень чи вчиняти дії, які б призвели до неплатоспроможності ТОВ «Ванакір».

Щодо змісту та умов застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

Щодо суб'єктів субсидіарної відповідальності та підстав її застосування. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

На переконання представника, ліквідатором не надано жодного достатнього, достовірного та належного доказу, який би доводив наявність в діях учасника товариства ОСОБА_1 складу правопорушення-доведення ТОВ «Ванакір» до банкрутства.

Також на увагу суду заслуговує наступне.

У відповідності до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018 р. у справі № 924/535/18, обґрунтованість вимог Головного управління ДФС у Хмельницькій області та їх безспірність підтверджується постановами Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2017р. у справі № 822/161/17, у якій позов задоволено в сумі 9 776 688,09 грн.; постановою суду від 04.10.2017р. у справі № 822/2487/17, де позов задоволено в сумі 2 784 763,57 грн.; постановою суду від 23.11.2017р. у справі № 822/3088/17, де позов задоволено в сумі 3 541 826,43 грн.

Як уже наголошувалось вище ОСОБА_1 стала учасником Товариства з 22.02.2018 р.

При цьому усі вказані в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018 судові рішення, які підтверджували обґрунтованість і безспірність вимог заявника, були ухвалені і набрали законної сили до моменту входження ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Ванакір». Тобто абсолютно усі нарахування податкових зобов'язань і факти їх несвоєчасної сплати мали місце до того, як ОСОБА_1 увійшла до складу засновників ТОВ «Ванакір», а, відтак, остання не вчиняла і не могла вчинити жодних дій, які б вплинули на формування заборгованості, стягнутої за судовими рішеннями у справах № 822/161/17, № 822/2487/17, № 822/3088/17.

Так, у своїй заяві ліквідатор вказує на те, що нібито керівник ТОВ «Ванакір» ухилявся від організації проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, посилаючись на відповідні вказівки засновників. Однак жодних доводів такій тезі не надано. Будь яких вказівок щодо не проведення інвентаризації нею не надавалось.

Зважаючи на наведене вище, в діях ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки вчинення господарського правопорушення доведення юридичної особи до банкрутства, що вказує на безпідставності і необґрунтованості заяви ліквідатора.

Враховуючи наведене вище, а також керуючись ст.ст. 42, 61 ГПК України, адвокат Семенчук О.А. просила суд відмовити у задоволенні заяви Арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника повністю.

Непогоджуючись з викладеними представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правовими позиціями, ліквідатор в справі № 924/535/18 арбітражний керуючий Папура Я.М. надіслав до суду пояснення (вх. № 05-22/8886/21 від 03.11.2021р.) в яких відмітив, що керуючись п.2 ст. 61 КОДЕКСУ З ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА та на виконання рішення комітету кредиторів з метою забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі ліквідатором було заявлено вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

З моменту відкриття ліквідаційної процедури ліквідатором були вжиті заходи щодо виявлення активів боржника та формування ліквідаційної маси, проте, за результатами проведеної інвентаризації та відповідей з реєструючих органів на запити ліквідатора, ліквідних активів, які могли б бути реалізовані для погашення витрат ліквідаційної процедури та вимог кредиторів не виявлено.

Отже на даний момент у боржника відсутні активи для погашення вимог кредиторів, а загальний розмір непогашених вимог кредиторів складає 10 207441,37 грн.

Основною підставою для подання Заяви про покладання субсидіарної відповідальності на керівника та засновника товариства були висновки за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.

Аналіз проводився за період з 2015 по 2017р.р. що передували банкрутству та зроблено висновки, зокрема про:

- Наявність ознак дій по доведенню до банкрутства, що ґрунтуються на наступному.

Згідно статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

При цьому на думку ліквідатора, як вбачається з Заперечення, адвокат Семенчук О.А. не спростовує дані висновки, та заперечуючи участь ОСОБА_1 в прийнятті рішень, які б вплинули на майновий стан підприємства, не підтверджує вжиття засновником та керівником заходів щодо покращення майнового стану підприємства та запобігання його банкрутству (надання фінансової допомоги, досудова санація, мирова угода і т.п.). Щодо поданої Заяви керівника ОСОБА_2 про неотримання вказівок від засновника та долучення аудиторського висновку про відсутність ознак доведення до банкрутства можу зазначити, що Звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, розбіжність висновків може свідчити про суб'єктивність та неоднозначність висновків, а також про недосконалість Методичних рекомендацій та необхідність вдосконалення підходів до визначення ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства чи приховування банкрутства. Крім цього відсутня аргументація керівника щодо ненадання власнику майна відомостей про незадовільний фінансовий стан боржника та про вжиті ним самостійно заходи щодо покращення стану неплатоспроможності боржника.

В отриманій судом (вх. № 05-22/8901/21 від 03.11.2021р.) письмовій позиції представника ініціюючого кредитора відмічається, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області є єдиним кредитором у даній справі з визнаними судом грошовими вимогами в сумі 10 207 441,37 грн.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 11.04.2019 року ТОВ «Ванакір» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

З моменту відкриття ліквідаційної процедури ліквідатором у справі - арбітражним керуючим ОСОБА_8 були вжиті заходи щодо виявлення активів боржника та формування ліквідаційної маси. Однак, за результатами проведеної інвентаризації ліквідних активів, які б могли бути реалізовані для погашення вимог кредиторів, ліквідатором не виявлено.

Ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою про покладення на керівника банкрута ОСОБА_2 та власника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства.

Заява ліквідатора обґрунтована тим, що за результатами проведеного аналізу виявлено недостовірні відомості про фінансовий та майновий стан боржника. Майновий стан в процедурі розпорядження майном в порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не був підтверджений інвентаризацією майна боржника та визначенням його вартості. Не зважаючи на неодноразові звернення розпорядника майна до керівника ТОВ «Ванакір» з цього приводу, він ухилявся від організації проведення інвентаризації майна, посилаючись на відповідні вказівки засновників.

За таких обставин ліквідатор дійшов висновку про те, що в діях керівника та засновників боржника виявлено ознаки доведення підприємства до банкрутства.

З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 904/4855/17.

Так, відповідно до п.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між: сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення були передбачені частиною другою статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб'єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною третьою цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 211 Господарського кодексу України передбачено, що засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб'єкта можуть надати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова санація).

Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Частиною 2 статті 219 ГК України унормовано, що засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Виходячи з приписів частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена субсидіарна (додаткова) відповідальність іншої особи поряд з відповідальністю основного боржника як різновид цивільно-правової відповідальності.

Отже, законом, який в розумінні частини 1 статті 219 ЦК України передбачає поряд з основною відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність третіх осіб, є Кодекс України з процедур банкрутства.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 923/1432/15, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про притягнення засновників боржника до субсидіарної відповідальності за вчинення дій по доведенню підприємства до банкрутства.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено наступне :

1. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вмлівати заходів для запобігання банкрутству боржника.

2. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

3. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Вищезазначених обов'язків керівник та засновник боржника не виконали, хоча повинні були вчинити весь комплекс дій щодо запобігання банкрутству підприємства.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Хмельницькій області вважає заяву ліквідатора ТОВ «Ванакір» Папури Я.М. про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута ОСОБА_2 та власника ОСОБА_1 обґрунтованою та просить її задоволити.

Разом з тим в отриманих судом (вх. № 05-22/9215/21 від 15.11.2021р.) ПОЯСНЕННЯх щодо пояснень арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича з приводу заперечень на заяву арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О.Семенчук, представник ОСОБА_1 вказала, що 03 листопада 2021 року арбітражним керуючим Папурою Я.М. було подано пояснення з приводу заперечень на заяву арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О. Семенчук.

У поясненнях, ліквідатором зазначено, що нібито адвокатом Семенчук О.А. не заперечено участь ОСОБА_1 в прийнятті рішень, які б вплинули на майновий стан підприємства та не підтверджено вжиття засновником та керівником заходів щодо покращення майнового стану підприємства та запобігання його банкрутству (надання фінансової допомоги, досудова санація, мирова угода і т.п.).

У постанові від 22 квітня 2021 року у справі №915/1624/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я. сформовано правовий висновок з питань застосування вимог ч. 2 ст. 61 КУзПБ та, між іншим, наголошено на тому, що для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення, а встановлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) належить до об'єктивної сторони цього правопорушення обов'язок чого покладається на ліквідатора.

Тобто саме арбітражний керуючий, ініціюючи перед судом питання про покладення на учасника товариства субсидіарної відповідальності зобов'язаний визначити і довести усі елементи складу господарського правопорушення, в т.ч. об'єктивну сторону із встановленням причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю і наслідками та суб'єктивну сторону - наявність прямого умислу в діях/бездіяльності учасника товариства.

Арбітражним керуючим жодна із вказаних обставин не обґрунтована і не доведена.

Вказуючи на те, що нібито адвокатом Семенчук О.А. не заперечено участь ОСОБА_1 в прийнятті рішень, які б вплинули на майновий стан підприємства, ліквідатором НЕ зазначено жодного рішення, яке було прийнято учасником та вплинуло на майновий стан ТОВ «Ванакір», що, відповідно, виключає можливість подати заперечення щодо участі ОСОБА_1 в прийнятті таких рішень.

При цьому арбітражний керуючий залишив поза увагою пояснення адвоката Семенчук Оксани щодо того, що ОСОБА_1 жодні управлінські рішення, які прямо чи опосередковано вплинули чи могли вплинути на майновий стан товариства НЕ ПРИЙМАЛИСЬ, тим більше у періоді проаналізованих 2015-2017 років, коли ОСОБА_1 взагалі не була учасником Товариства.

Також арбітражним керуючим зазначено про те, що адвокатом Семенчук О. не підтверджено вжиття засновником та керівником заходів щодо покращення майнового стану підприємства та запобігання його банкрутству (надання фінансової допомоги, досудова санація, мирова угода і т.п.).

Ліквідатором не визначено яка бездіяльність мала місце та чи дійсно вона є умисною і такою, що спричинила банкрутство ТОВ «Ванакір». Більш того, ліквідатор наголошує, наприклад, на можливості укладення мирової угоди, але у якій саме справі, яким чином, на яких умовах тощо не вказує. При цьому ліквідатором не враховано, що мирова угода це домовленість двох опонентів, а тому її укладення не може залежати виключно від волі і бажання ТОВ «Ванакір». Арбітражним керуючим не встановлено фактів можливості укладення мирової угоди на умовах, які б не призвели до банкрутства товариства та які були умисно проігноровані ОСОБА_1 .

З пояснень вбачається, що ліквідатором перераховано усі можливі дії учасника Товариства, які визначені законом, однак не обґрунтовано, яка саме дія об'єктивно могла бути вчинена, але умисно не вчинена учасником товариства - ОСОБА_1 , що вказує на безпідставність тверджень ліквідатора.

Зважаючи на наведене вище, з урахуванням аргументів, наведених у запереченнях на заяву, є очевидним, що в діях ОСОБА_1 відсутні будь-які ознаки вчинення господарського правопорушення доведення юридичної особи до банкрутства, що виключає можливість покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір».

Окрім того в отриманих судом (вх. № 05-22/9214/21 від 15.11.2021р.) ПИСЬМОВих ПОЯСНЕННЯх щодо пояснень ліквідатора з приводу заперечень на заяву арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О. Семенчук, повноважний представник ОСОБА_2 адвокат Марцинковський Л.В. відмітив, що 03 листопада 2021 року арбітражним керуючим Папурою Я.М. було подано пояснення з приводу заперечень на заяву арбітражного керуючого про покладення субсидіарноТ відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку у із доведенням до банкрутства учасників та керівника боржника за підписом адвоката О. Семенчук, ретельно ознайомившись із якими, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, такими що не спростовують доводів заперечень на заяву, що вбачається з наступного.

Так, у поясненнях арбітражного керуючого зазначено наступне : «Щодо поданої Заяви керівника ОСОБА_2 про неотримання вказівок від засновника та долучення аудиторського висновку про відсутність ознак доведення до банкрутства можу зазначити, що Звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, розбіжність висновків може свідчити про суб'єктивність та неоднозначність висновків, а також про недосконалість Методичних рекомендацій та необхідність вдосконалення підходів до визначення ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства чи приховування банкрутства. Крім цього відсутня аргументація керівника щодо ненадання власнику майна відомостей про незадовільний фінансовий стан боржника та про вжиті ним самостійно заходи щодо покращення стану неплатоспроможності боржника».

Як уже зазначалось в запереченнях на заяву, у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О.О. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я. сформовано правові висновки з питань застосування вимог ч. 2 ст. 61 КУзПБ. Верховний суд, між іншим, наголосив на тому, що для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

Також Верховним Судом наголошено, що встановлення причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) належить до об'єктивної сторони цього правопорушення обов'язок чого покладається на ліквідатора.

Ліквідатор наголошує на тому, що у запереченнях ОСОБА_2 відсутня аргументація щодо ненадання власнику майна відомостей про незадовільний фінансовий стан боржника.

Однак ліквідатором не наводиться ні в заяві, ні в поясненнях, з яких доказів вбачається, що ОСОБА_2 не доводився власникам фінансовий стан ТОВ «Ванакір», і взагалі, з яких підстав (документів, фактів, обставин) ліквідатор прийшов до висновку, що ОСОБА_2 приховувалась від учасників товариства інформація про стан Товариства.

Щодо тверджень ліквідатора про те, що ОСОБА_2 не наведено аргументацію вжитих ним самостійно заходів щодо покращення стану неплатоспроможності боржника, адвокат наголосив, що саме ліквідатор зобов'язаний довести, які конкретно дії та/чи бездіяльність керівника сприяли виникненню кризової ситуації. Саме ліквідатор зобов'язаний належним чином обґрунтувати, які дії спрямовані на покращення ситуації, що склалась міг вчинити директор в умовах, що склались, але в силу умисної поведінки не вчинив. Вказані вимоги ліквідатором не дотримані, а склад господарського правопорушення не обґрунтовано і не доведено належними та допустимими доказами.

Додатково представником звернуто увагу суду, що незважаючи на відсутність в заяві арбітражного керуючого конкретних дій/бездіяльності учасника/керівника, які на його думку призвели до банкрутства ТОВ «Ванакір», у запереченнях ОСОБА_2 наведено вичерпну, деталізовану інформацію з посиланням на докази (судові рішення, аудиторський висновок тощо), які в сукупності доводять належну поведінку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та відсутність фактів вчинення ними дій, які б могли розцінюватись як такі, що призвели до банкрутства товариства.

Пояснення ліквідатора від 01.11.2021 року, НЕ спростовують доводів і аргументів, наведених в поясненнях ОСОБА_2 та не містять жодного додаткового обґрунтування з посиланням на докази, які б вказували на наявність складу господарського правопорушення та на можливість покладення на ОСОБА_2 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір».

Додатково судом отримано письмові пояснення (вх. № 05-22/9196/21 від 15.11.2021р.) представника ініціюючого кредитора з приводу заперечень адвоката О.Семенчук на заяву ліквідатора Папури Я.М. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Ванакір» у зв'язку з доведенням до банкрутства. Представник відмітила, що у провадженні господарського суду Хмельницької області перебуває на розгляді справа № 924/535/18 про визнання банкрутом ТОВ «Ванакір» (38303789).

Головне управління ДПС у Хмельницькій області є єдиним кредитором у даній справі з визнаними судом грошовими вимогами в сумі 10 207 441,37 грн.

Адвокат О.Семенчук заперечує проти зазначених в заяві ліквідатора вимог з тих підстав, що ОСОБА_1 стала учасником ТОВ «Ванакір» з 22.02.2018 року, а тому не могла приймати будь-яких рішень чи вчиняти дії, які б могли вплинути на майновий стан підприємства та призвели ТОВ «Ванакір» до неплатоспроможності в період з 2015 по 2017 роки.

Крім того, адвокат О.Семенчук звертає увагу на те, що всі вказані в ухвалі господарського суду Хмельницької області від 26.07.2018р. судові рішення, які підтверджують безспірність вимог заявника - ГУ ДФС у Хмельницькій області, були ухвалені і набрали законної сили до моменту входження ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Ванакір». Тобто, абсолютно всі нарахування податкових зобов'язань і факти несвоєчасності їх сплати мали місце до того, як ОСОБА_1 увійшла до складу учасників ТОВ «Ванакір». А відтак, остання не вчиняла і не могла вчиняти жодних дій, які б вплинули на формування заборгованості, яка стягнута судовими рішеннями у справах № 822/161/17, №822/2487/17, №822/3088/17.

Кредитор - Головне управління ДПС у Хмельницькій області не погоджується з позицією адвоката О.Семенчук з наступних підстав.

Боржник - ТОВ «Ванакір» здійснювало свою діяльність відповідно до Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», інших нормативно-правових актів, а також установчих документів товариства.

Так, статтею 89 Господарського кодексу України визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків.

Права та обов'язки учасників товариства визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275 - VIII від 06.02.2018р., який набрав чинності 17.06.2018р. (до 17.06.2018 року - Законом України «Про господарські товариства»).

Так, відповідно до ст.5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Статтею 6 Закону № 2275 - VIII від 06.02.2018р., визначено, що учасники товариства зобов'язані дотримуватися статуту, виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства.

Відповідно до ст. 39 Закону управління поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Відповідно до ст. 40 Закону члени виконавчого органу товариства повинні діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства; вони ж несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.211 Господарського кодексу України засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.4 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено наступне :

1. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

Так, з врахуванням вимог вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_9 , набувши статусу учасника ТОВ «Ванакір» з 22.02.2018 року, усвідомлювала, що дане підприємство на той час вже мало ознаки неплатоспроможності, та, відповідно, зобов'язана була вжити заходів щодо запобігання банкрутству. Натомість, проявивши бездіяльність, вона, як і керівник ТОВ «Ванакір» ОСОБА_2 , не вчинила будь-яких дій стосовно виведення підприємства з стану неплатоспроможності.

Враховуючи вищезазначене, кредитор - Головне управління ДПС у Хмельницькій області вважає необгрунтованими заперечення адвоката О.Семенчук на заяву арбітражного керуючого Папури Я.М. про покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута ОСОБА_2 та власника ОСОБА_1 .

Разом з тим, розглядаючи по суті вимог заяву ліквідатора в справі № 924/535/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ "Ванакір" гр. ОСОБА_1 , м.Вінниця, та колишнього керівника боржника - гр. ОСОБА_2 м. Луганськ, господарський суд враховує наступне :

Згідно ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор під час здійснення, своїх повноважень має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16 відмітив, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

Окрім того для покладення субсидіарної відповідальності, судом мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

До суб'єктів субсидіарної відповідальності відносяться особи, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

Як наголошує Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 915/1624/16 субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Отримані судом від арбітражного керуючого Папури Я.М. матеріали не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин з існуванням яких у визначених законом випадках, пов'язується можливість притягнення до субсидіарної відповідальності, а тому в задоволенні заяви ліквідатора в справі № 924/535/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ "Ванакір" гр. ОСОБА_1 , м.Вінниця, та колишнього керівника боржника - гр. ОСОБА_2 м. Луганськ слід відмовити через її невідповідність вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 4, 58, 60-62, п. 4 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 4, 12, 20, 24, 73-75, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви ліквідатора в справі № 924/535/18 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ванакір" м. Хмельницький арбітражного керуючого Папури Я.М. (вх. № 05-06/381/21 від 08.07.2021р.) про покладання субсидіарної відповідальності на засновника ТОВ "Ванакір" гр. ОСОБА_1 , м.Вінниця, та колишнього керівника боржника - гр. ОСОБА_2 м. Луганськ - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення підписано 3 грудня 2021р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 5 примірн.: 1 до справи; 2 -3 заявнику ( АДРЕСА_3 ; арбітражному керуючому Папурі Я.М. вул.Панаса Мирного,24-Г, м.Львів, 79034), 4 - відповідачу1 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), 5 - відповідачу 2 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.

Попередній документ

101633971

Наступний документ

101633973

Інформація про рішення:

№ рішення:	101633972
№ справи:	924/535/18
Дата рішення:	16.11.2021
Дата публікації:	07.12.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; інші вимоги до боржника

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (18.05.2023)
Дата надходження:	22.06.2018
Предмет позову:	про порушення справи про банкрутство

Розклад засідань:

Минулі засідання (21)

10.09.2020 11:30	Господарський суд Хмельницької області
28.10.2020 11:30	Господарський суд Хмельницької області
17.12.2020 11:30	Господарський суд Хмельницької області
25.01.2021 11:30	Господарський суд Хмельницької області
05.02.2021 11:30	Господарський суд Хмельницької області
25.03.2021 11:30	Господарський суд Хмельницької області
26.04.2021 10:00	Господарський суд Хмельницької області
25.05.2021 10:30	Господарський суд Хмельницької області
24.06.2021 10:30	Господарський суд Хмельницької області
27.07.2021 10:00	Господарський суд Хмельницької області
06.10.2021 11:00	Господарський суд Хмельницької області
03.11.2021 14:30	Господарський суд Хмельницької області
22.08.2022 09:30	Господарський суд Хмельницької області
21.09.2022 10:00	Господарський суд Хмельницької області
26.10.2022 10:00	Господарський суд Хмельницької області
23.11.2022 10:00	Господарський суд Хмельницької області
20.12.2022 10:00	Господарський суд Хмельницької області
28.12.2022 09:15	Господарський суд Хмельницької області
01.02.2023 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.02.2023 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
29.05.2023 10:30	Господарський суд Хмельницької області