ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 листопада 2021 року Справа № 923/954/20 (923/644/21)
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін", м. Херсон, код ЄДРПОУ 31560357,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", м. Київ, код ЄДРПОУ 40658146,
про стягнення 2493658,81 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У відповідності до ч.3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Обставини справи.
11 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" 2493658,81 грн. в рахунок відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" з 26.04.2018 набуло права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», зазначене підтверджено рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2019 у справі 923/740/18, тому не потребує доказуванню керуючись ч. 4 ст. 75 ГПК України. Вартість іпотечного майна на момент реєстрації права власності за іпотекодержателем була значно вищою ніж та, яка вказана у висновку від 13.04.2018 у розмірі 8009694,00 грн. Також, позивач зазначає, що категорично не згодний з висновком про ринкову вартість майна посилаючись на його незаконність, який не може створювати жодних правових наслідків для ТОВ «ДЗСТ «Дельфін», оскільки він складений без огляду майна оцінювачем та без врахування всього складу майна, що має суттєве значення для визначення об'єктивної ринкової вартості майна. В обґрунтування своєї позиції посилається на практику про визначення вартості майна, а саме, постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі №3/22/2012/5003 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17. Сума позовних вимог у даній справі вказана у розмірі 2493658,81 грн., як відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, визначена виходячи з заставної вартості предмета іпотеки визначеної сторонами у Договорі іпотеки від 07.03.2007, з урахуванням внесених змін згідно Договору №2 від 15.10.2008, у розмірі 15220000,00 грн.
В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/954/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін".
Оскільки, Господарським судом Херсонської області розглядається справа про банкрутство ТОВ Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін", то відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2021, справа № 923/954/20 (923/644/21) за позовом ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" передана на розгляд судді Нікітенко С.В., який розглядає справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" №923/954/20.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" (Вх. №138721 від 11.05.2021) до розгляду та відкрито провадження у справі (в межах справи №923/954/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін»). Розгляд справи № 923/954/20 (923/644/21) визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.
Матеріали справи містять докази вручення ухвали суд від 17.05.2021 сторонам у справі.
08 червня 2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" при розгляді справи № 923/705/18 визнавалась вартість майна, визначена згідно висновку експерта.
Відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
14 червня 2021 року до суду від ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" надійшло клопотання про призначення у справі судової комплексної експертизи на вирішення якої позивач просить суд поставити наступні питання: "Визначити станом на 26.04.2018 вартість майна (нерухомого, незавершеного будівництва, обладнання), яке належало (перебувало на балансі) ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" та знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, "Цукур" територія 14". Проведення експертизи позивач просить суд доручити Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 27). За твердженням позивача у справі для визначення дійсної ринкової вартості предмета іпотеки станом на 26.04.2018 необхідно призначити комплексну судову експертизу (оціночно-будівельну, оціночно-земельну, товарознавчу експертизу).
15 червня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 923/954/20 (923/644/21) до набрання законної сили рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 923/705/18.
У підготовчому засіданні 15.06.2021 року суд відклав розгляд по суті клопотання позивача про призначення у справі судової комплексної експертизи та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №923/954/20 (923/644/21).
У підготовчому засіданні 15.06.2021 суд оголосив перерву до 14:30 год. 29 червня 2021 року.
Ухвалою від 29.06.2021 суд відклав підготовче засіданні у справі на 08.07.2021.
08 липня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Херсонської області від представника ОСОБА_1 надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1
08 липня 2021 року на електрону адресу суду від відповідача у справі надійшли заперечення на клопотання позивача про призначення у справі комплексної судової експертизи (оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої), в яких відповідач заперечує проти призначення у справі судової комплексної експертизи. Судом прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи вказані заперечення відповідача.
08 липня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла заява про залучення додаткових документів до матеріалів справи.
Вказані документи прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.
08 липня 2021 року електрону адресу Господарського суду Херсонської області від ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Вказане клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів суд задовольнив.
Ухвалою від 08 липня 2021 року суд залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 923/954/20 (923/644/21).
Також ухвалою від 08 липня 2021 року суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі 923/954/20 (923/644/21) комплексної судової експертизи (оціночно-будівельної, оціночно-земельної, товарознавчої).
Також суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Базилюк І.Ю.
Ухвалою від 08 липня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/954/20 (923/644/21), продовжив строк розгляду справи № 923/954/20 (923/644/21) по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30 вересня 2021 року о 10:00.
08 липня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої сторони з самостійними вимогами на предмет спору, в якій заявник просить суд залучити ОСОБА_1 в якості третьої сторони з самостійними вимогами на предмет спору та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" 200000,00 грн. в рахунок відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у справі. Обґрунтовуючи вказану заяву ОСОБА_1 зазначає, що він є бенефіціарним власником ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін".
Ухвалою суду від 09 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 (Вх. № 2065/21 від 08.07.2021) повернуто заявнику.
Ухвалою від 17.09.2021 суд, у зв'язку перебування головуючого судді (Нікітенко С.В.) у період з 27.09.2021 по 01.10.2021 на періодичному навчанні, яке проводило Національна школа суддів України (Одеське регіональне відділення), судове засідання у справі перенесено на 10:00 год. 19.10.2021.
Ухвалою від 19.10.2021 суд відклав судове засідання у справі на 18.11.2021.
18 вересня 2021 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, оскільки представник позивача перебуває у відрядженні.
Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.
Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст. 202 ГПК України.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Судом враховано, що позивачем не зазначено у клопотанні щодо необхідності підготуватись до судових дебатів, необхідності подати докази в обґрунтування своєї позиції, разом з тим матеріали справи не містять жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
У даному випадку судом враховано, що ще 08 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 923/954/20 (923/644/21) до судового розгляду по суті.
Крім того, ухвалою від 19.10.2021 суд вже відкладав судове засідання з розгляду справи по суті, оскільки у тому числі і не з'явився представник позивача.
Суд також і не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.
За таких обставин, з метою недопущення судової тяганини, дотримання основних принципів здіснення правосуддя, суд відмовляє позивачу у задоволені клопотання про відкладення судового засідання.
Наслідки неявки у судове засідання учасника справи передбачені ст. 202 ГПК України.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення судового засідання.
18 листопада 2021 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, позивач та відповідач були обізнані про наявність судового провадження, дату та час судового розгляду справи, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на неподання відповідачем відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення у справі за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 15 грудня 2005 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції (після правонаступництва та зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") і Приватним підприємством "Дитячий оздоровчий комплекс "Дельфін" (після правонаступництва та реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін") було укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-051/434 (надалі - Генеральна кредитна угода), відповідно до якої банк зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в межах генеральної кредитної угоди, в розмірі не більше 1000000,00 грн.
В подальшому, у відповідності до додаткових угод №1 від 26.02.2007, №2 від 12.11.2007, № 3 від 13.10.2008 та №010/03-051/434/4 від 27.09.2010 сторонами визначено ліміт кредитування в розмірі 6027100,00 грн., з кінцевим строком погашення до 01.10.2018.
В межах Генеральної кредитної угоди між банком та позичальником було укладено 4 кредитні договори, а саме:
- №010/03-051/434-1 від 15.12.2005, у відповідності до якого з урахуванням додаткових угод №1 від 12.03.2006, №010/03-051/434-1/3 від 18.11.2009, №010/03-051/434-1/4 від 27.09.2010 до такого договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 799 200,00 грн., зі сплатою за користування кредитом 21,5 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту - до 01.09.2011;
- №010/03-051/434-4 від 26.02.2007, у відповідності до якого з урахуванням додаткових угод №1 від 12.11.2007, №010/03-051/434-4/3 від 18.11.2009, №010/03-051/434-4/4 від 27.09.2010 до такого договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 214 472 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 12% річних, з кінцевим строком повернення кредиту - 25.02.2017;
- №010/03-051/434-5 від 12.11.2007, у відповідності до якого з урахуванням додаткових угод №1 від 08.08.2008, №2 від 09.01.2009, №010/03-051/434-5/3 від 18.11.2009, №010/03-051/434-5/4 від 24.02.2010, №010/03-051/434-5/5 від 24.02.2010, №010/03-051/434-5/6 від 08.06.2010, №010/03-051/434-5/7 від 27.09.2010 до такого договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 2 300 000,00 грн., зі сплатою за користування кредитом 13% річних, з кінцевим строком повернення кредиту - 25.02.2017;
- №010/03-051/434-6 від 14.10.2008, у відповідності до якого з урахуванням додаткових угод №010/03-051/434-6/4 від 23.02.2010, №010/03-051/434-6/5 від 24.02.2010, №010/03-051/434-6/6 від 08.06.2010, №010/03-051/434-6/7 від 27.09.2010, банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 762 581,60 грн., зі сплатою за користування кредитом 21,5% річних, з кінцевим строком повернення кредиту - 25.02.2017.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Генеральною кредитною угодою, з урахуванням укладених в її рамках кредитних договорів, між банком та позичальником були укладені договори іпотеки від 11.01.2006 та від 07.03.2007, за умовами яких позичальник передає банку в іпотеку цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукор", територія 14.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" про стягнення 4 406 191,81 грн. та 260 217,26 дол. США, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013, позовні вимоги задоволено та вирішено стягнути з Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль": заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-1 від 15.12.2005, а саме: заборгованість по кредиту - 142 016,14 грн., заборгованість по відсоткам - 55 814,37 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 37 620,22 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 8 289,76 грн.; заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-4 від 26.02.2007, а саме: заборгованість по кредиту - 196 032,87 дол. США, заборгованість по відсоткам - 44 841,26 дол. США, пеню за порушення строків сплати кредиту - 12 532,23 дол. США, пеню за порушення строків сплати відсотків - 6 810,79 дол. США; заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-5 від 12.11.2007, а саме заборгованість по кредиту - 2 042 444,52 грн., заборгованість по відсоткам - 741 046,53 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 130 938,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 109 860,24 грн.; заборгованість за кредитним договором №010/03-051/434-6 від 14.10.2008, а саме: заборгованість по кредиту - 747 959,47 грн., заборгованість по відсоткам - 307 084,67 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту - 36 683,85 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків - 46 434,04 грн.
03 лютого 2014 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Херсонської області було видано відповідний наказ, за яким відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області 05.02.2014 було відкрито виконавче провадження №41884502.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2014 у справі № 5024/1076/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" про стягнення 5 307 059,85 грн. позов задоволено частково та вирішено: звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції на предмет іпотеки на нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, "Цукур", територія 14, що належить на праві власності Приватному підприємству "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" в рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою №010/03-051/434 від 15.12.2005 та додатковими угодами №1 від 26.07.2007, №2 від 12.11.2007, №3 від 13.10.2008, № 03-051/434/4 від 27.09.2010 до неї і кредитними договорами №010/03-051/434-1 від 15.12.2005, №010/03-051/434-4 від 26.02.2007, №010/03-051/434-5 від 12.11.2007, №010/03-051/434-6 від 14.10.2008, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди №010/03-051/434 від 15.12.2005, в сумі 5 258 262,99 грн. та 290 587,54 дол. США; реалізувати предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому проваджені.
На виконання вказаного рішення, Господарським судом Херсонської області 19.05.2014 було видано відповідні накази № 5024/1076/2011, за яким відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області 27.05.2014 було відкрито виконавче провадження № 43465701, а 04.06.2014 державним виконавцем прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження № 43465701 до зведеного виконавчого провадження № 41884502.
13 лютого 2015 року державним виконавцем прийнято постанову про передачу майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, у зв'язку з чим 06.03.2015 державним виконавцем складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до якого, цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін" було передано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за стартовою ціною 7633549,00 грн., визначеної відповідно до звіту про незалежну оцінку від 15.07.2014.
Постановою державного виконавця від 10.03.2018 наказ Господарського суду Херсонської області № 5024/1076/2011 від 10.03.2014 було повернуто стягувачу у зв'язку прийняттям стягувачем в рахунок погашення боргу майна боржника, що не було реалізоване під час виконання рішення суду.
В подальшому, 24.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" (фактор) укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого, Фактор зобов'язався передати (сплатити) клієнту загальну суму фінансування, а Клієнт відступає (передає) факторові права вимоги, зазначені в реєстрі кредитних операцій до відступлення, включаючи право нараховувати за умовами кредитних договорів і вимагати від позичальників сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, згідно з кредитними договорами. З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитних договорів, зазначених в реєстрі відступлених прав вимоги, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідними кредитними договорами та набуває всіх прав за ними. Права вимоги переходять до фактора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення (без регресу).
Також, 25.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Кристалбанк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (фактор) укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" зобов'язалось передати (сплатити) Публічному акціонерному товариству "Кристалбанк" загальну суму фінансування, а Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" зобов'язалось відступити (передати) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" права вимоги, зазначені в реєстрі кредитних операцій до відступлення, включаючи право нараховувати за умовами кредитних договорів і вимагати від позичальників сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, згідно з кредитними договорами. З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною кредитних договорів, зазначених в реєстрі відступлених прав вимоги, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за відповідними кредитними договорами та набуває всіх прав за ними. Права вимоги переходять до фактора у повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення (без регресу).
Позивач вказує, що в реєстрі відступлених прав вимоги від 25.05.2017, складеному між ПАТ "Крісталбанк" та ТОВ "ФК"Форінт", зазначається позичальник - ПП "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" та кредитні договори № №010/03-051/434-1 від 15.12.2005, № 010/03-051/434-4 від 26.02.2007, №010/03-051/434-5 від 12.11.2007, № 010/03-051/434-6 від 14.10.2008.
На виконання умов договору факторингу від 25.05.2017, ТОВ "ФК"Форінт", відповідно до меморіального ордеру № 38640 від 25.05.2017, сплатило на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 21799000,00 грн.
З 25.05.2017 ТОВ «ФК «Форінт» став Кредитором відносно ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» за Генеральною кредитною угодою №010/03-051/434 від 15.12.2005 та за всіма кредитними договорами, укладеними в її рамках, а також іпотекодержателем за договорами іпотеки, укладеними з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ДЗСТ «Дельфін».
Позивач вказує, що з 26.04.2018 ТОВ "ФК"Форінт" на підставі рішення державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право власності №25907441 від 16.04.2018, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дельфін", який знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, "Цукур" територія 14.
Позивач вказує, що під час слухання справи № 923/705/18 було витребувано реєстраційну справу, при ознайомленні з якою ТОВ "Дитячий заклад санаторного типу "Дельфін" стало відомо, що згідно висновку оцінювача - ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» станом на 13.04.2018 вартість нерухомого майна - цілісного майнового комплексу Дитячого оздоровчого табору «Дельфін» може становити 8009694.00 грн.
За твердженням позивача, згідно договору іпотеки від 07.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В. за реєстр. № 1053, з урахуванням Договору № 2 від 15.10.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. за реєстр. № 4644, про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого від 07 березня 2007 року за реєстром № 1053 Зоріною Н.В., приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 15220000.00 грн. (п'ятнадцять мільйонів двісті двадцять тисяч гривень) - п. 1.5 Договору № 2 від 15.10.2008 року.
З твердженням позивача вартість предмета іпотеки згідно висновку оцінювача - ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон» станом на 13.04.2018 р. є значно заниженою навіть в порівнянні з вартістю 2008 року.
Позивач зазначає, що занизивши вартість предмета іпотеки в кілька разів, відповідач не відшкодував ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» суму перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, чим порушив імперативні вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку».
За твердженням позивача, ТОВ "ФК"Форінт" мав сплатити ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» 2493658,81 грн. в рахунок відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК «Форінт» з 25.05.2017 стало кредитором відносно ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» за Генеральною кредитною угодою №010/03-051/434 від 15.12.2005 та за всіма кредитними договорами, укладеними в її рамках, а саме, кредитними договорами №010/03-051/434-1 від 15.12.2005, №010/03-051/434-4 від 26.02.2007, № 010/03-051/434-5 від 12.11.2007 та №010/03-051/434-6 від 14.10.2008. Також, Іпотекодержателем за договором іпотеки, укладеним між Банком та Боржником, посвідчений 11.01.2006 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 23, та за договором іпотеки, укладеним між Банком та Боржником, посвідчений 07.03.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 1053, відносно нерухомого майна, а саме, цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», який розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», теріторія 14. Предмет Іпотеки належав Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 14.09.2001 за реєстраційним №2777 зареєстрованого Херсонським бюро технічної інвентаризації за № 82, що виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №010/03-051/434 від 14.12.2005 та усіма кредитними договорами укладеними в її рамках.
21 травня 2018 року ухвалою Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1166/13 замінено стягувача (АТ «Райффайзен Банк Аваль») на ТОВ «ФК «Форінт» за наказом № 923/1166/13, виданим 03.02.2014 на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13, про стягнення заборгованості з ТОВ «ДЗСТ «Дельфін», згідно якої встановлені обставини переходу права вимоги до ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» на користь ТОВ «ФК «Форінт» за означеними кредитними зобов'язанням, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребує повторному доказуванню, оскільки вони стосується наявних правовідносин між сторонами у даній справі.
26 квітня 2018 року ТОВ «ФК «Форінт», як іпотекодержатель, реалізуючи своє право, надане ст.37 ЗУ «Про іпотеку» (згідно договорів іпотеки від 11.01.2006 за реєстраційним №23 та від 07.03.2007 за реєстраційним №1053, посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Н.В.) задовольнив частково забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та стало власником нерухомого майна, а саме, цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», який розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.04.2018.
Вартість іпотечного майна згідно звіту від 13.04.2018 складає 8009694,00 грн.
02 жовтня 2019 рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/740/18 позовні вимоги ТОВ «ФК «Форінт» задоволені у повному обсязі. Визнано припиненим Договір управління майном від 15.06.2016, укладений між відповідачами ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» та ТОВ «Маков Люкс», посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г., реєстр № 3266. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ «ФК «Форінт» щодо цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, місто Скадовськ, «Цукур» територія, будинок 14, шляхом припинення користування та розпорядження ним ТОВ «Маков Люкс» на підставі договору управління майном від 15.06.2016. Зобов'язано ТОВ «Маков Люкс» звільнити приміщення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, Скадовський район, місто Скадовськ, «Цукур» територія, будинок 14, та передати їх власнику ТОВ «ФК «Форінт».
22 листопада 2019 року рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/705/18 позов ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» задоволено повністю. Скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності (ТОВ «ФК «Форінт») №25907441 від 16.04.2018.
02 березня 2020 року ТОВ «ДЗСТ» Дельфін» на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 22.11.2019 у справі № 923/705/18 здійснено реєстрацію права власності на комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 17.03.2020.
08 вересня 2020 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Херсонської області від 22.11.2019 у справі № 923/705/18 залишено без змін.
Суд зазначає, що вибір способу захисту свого порушеного права покладається на кредитора (ТОВ «ФК «Форінт»), який 24.09.2020 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
06 листопада 2020 року ухвалою Господарського суду Херсонської області відкрито провадження у справі № 923/954/20 про банкрутство ТОВ "ДЗСТ "Дельфін", визнані грошові вимоги ТОВ «ФК "Форінт" до боржника в розмірі 10825981,15 грн. основної заборгованості (8458077,05 грн. тіло кредиту, 2367904,10 грн. проценти). Вимоги кредитора ТОВ «ФК «Форінт» у справі про банкрутство ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» за всіма кредитними договорами, які укладені в рамках ГКУ №010/03-051/434 від 15.12.2005 (з додатковими угодами до неї), визнані судом безспірними у відповідності до рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13, яке набрало чинності та не виконано боржником.
З мотивувальної частини ухвали від 06.11.2020 у справі № 923/954/20 вбачається, що загальний розмір невиконаних зобов'язань ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» перед кредитором за Генеральною кредитною угодою № 010/03-051/434 від 15.12.2005 та Кредитними договорами, які укладені в її рамках, становить у загальному розмірі 10825981,15 грн., з яких 8011600,00 грн. забезпечені заставою майна за Договором іпотеки, посвідченого 11.01.2006 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 23, та за Договором іпотеки, посвідченого 07.03.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 1053, безспірна не забезпечена сума заборгованості складає 2814381,15 грн.
Згідно висновку від 21.09.2020 вартість іпотечного майна складає 8011600,00 грн.
22 грудня 2020 року постановою Верховного Суду у справі № 923/705/18 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 22.11.2019 у справі № 923/705/18 скасовано, справу передано на новий розгляд.
08 квітня 2021 року постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду у справі № 923/954/20 апеляційну скаргу ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.11.2020 залишено без змін.
26 квітня 2021 року рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/705/18 ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» відмовлено у задоволені позовних вимог. Заяву ТОВ «ФК «Форінт» про поворот виконання рішення задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області № 51558549 від 11.03.2020 стосовно державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін» (реєстраційний номер об'єкта 1540494665247) за ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» (номер запису про право власності 35882270 від 02.03.2020) з одночасним припиненням права власності ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін» та відновленням права власності на нього ТОВ «ФК «Форінт».
05 липня 2021 року постановою Господарського суду Херсонської області визнано банкрутом ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" арбітражного керуючого Кириченка К.І. (свідоцтво № 1721 від 07.11.2014).
18 жовтня 2021 року постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» задоволено. Постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 у справі № 923/954/20 скасовано, провадження у справі закрито.
12 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду у справі № 923/954/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 923/954/20, що підтверджується відомостями Єдиного реєстру судових рішень.
Методом встановлення фактів судом, в тому числі є дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.
Позивач скористався своїм правом на оскарження набуття права власності іпотекодержателем на іпотечне майно, в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», що підтверджується рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2021 у справі № 923/705/18, яке набуло чинності 19.07.2021.
Суд зазначає, що діюче законодавство не надає право замінювати порядок оскарження рішень до вищих інстанцій шляхом перегляду цих же обставин при вирішенні інших спорів, в яких сторона фактично намагається повторно оскаржити набуття іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо особа уже ініціювала судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення такої особи з окремим позовом не є належним способом захисту.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Суд вважає, що в межах справи № 923/705/18 досліджувалися обставини правомірності набуття права власності іпотекодержателем на іпотечне майно, а саме, цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Дельфін», який розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач вже скористався своїм правом на оскарження правомірності набуття права власності ТОВ «ФК «Форінт» на іпотечне майно, за результатом якого ухвалене рішення про відмову у задоволені позову.
Позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2493658,81 грн. в рахунок відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, не може у такому спорі повторно оскаржувати правомірність набуття права власності іпотекодержателя на іпотечне майно, яке вже було предметом судового розгляду.
Виходячи з ефективного способу захисту, користуючись належним способом захисту ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» повинен був заперечувати щодо правомірності набуття права власності іпотекодержателем на іпотечне майно саме у справі № 923/705/18, посилаючись на незаконність експертного висновку у визначені вартості майна.
З мотивувальної частини рішення суду від 26.04.2021 у справі № 923/705/18 слідує, що ТОВ «ДЗСТ «Дельфін» не посилався на незаконність набуття прав на іпотечне майно ТОВ «ФК «Форінт» з підстав неправильності/незаконності висновку, в тому числі щодо визначення вартості майна у розмірі 8009694,00 грн.
Крім того, позивачем і у справі № 923/954/20 про банкрутство ТОВ "ДЗСТ "Дельфін" не заперечувалась/визначалась вартість того ж майна, яка згідно висновку від 21.09.2020, визначена у сумі 8011600,00 грн.
З викладеного (визнання позивачем вартості майна, визначеної у розмірі 8009694,00 грн. (у справі № 923/705/18) та у розмірі 8011600,00 грн. (у справі № 923/954/23)) слідує, що посилання позивача у даному позові на іншу вартість майна без надання доказів, свідчить про недобросовісність та суперечність в поведінці сторони.
В ухвалі Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 916/1573/18 зазначається, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати, судові провадження такими чином, щоб вони були, зокрема, ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання, зокрема, належній поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no.26976/06, від 20.01.2011).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10.04.2019 зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину. Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Вказані норми закону визначили права іпотекодавця, а саме, на оскарження реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухомо майно або відшкодування з боку іпотекодержателя перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Зміст вказаної норми матеріального права не підлягає широкому тлумаченню, яка визначає тільки певні права іпотекодавця, які є взаємовиключними і не можуть застосовуватись одночасно.
У першому випадку, іпотекодавець захищає своє порушене право шляхом оскарження незаконної реєстрації з відновленням права власності на нерухоме майно. А у другому випадку, відшкодування з боку іпотекодержателя перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, можлива, коли така вартість підтверджується оцінкою на підставі якої набуто право власності.
Суд зазначає, що подання такого позову про стягнення 2493658,81 грн. в рахунок відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, підтверджує визнання з боку позивача факту правомірності набуття прав ТОВ «ФК «Форінт» на іпотечне майно і не надає можливості переглядати дане питання вдруге, також обставини правомірності встановлені рішенням суду від 26.04.2021 у справі № 923/705/18, що не потребує доказуванню у даній справі, керуючись ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Згідно зі ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про незаконність експертного висновку від 13.04.2018, що вартість майна була вищою та не було враховане все нерухоме майно.
Згідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Так, Витягом з Державного реєстру речових прав підтверджується, що 26.04.2018 ТОВ «ФК «Форінт» було набуто та зареєстровано право власності на наступне іпотечне майно, а саме, цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою Херсонська область, місто Скадовськ, «Цукур», територія 14, номер об'єкта в РПВН 13156837, з наступними визначеними складовими частинами: спальний корпус, Б, загальна площа (кв.м): 1201.4; спальний корпус, В, загальна площа (кв.м): 1971.5; їдальня, Г, загальна площа (кв.м): 1052.5; ізолятор, Д, загальна площа (кв.м): 75.7; адміністративний корпус, Е; трансформаторна підстанція, Ж, загальна площа (кв.м): 37.6; дизельна, К, загальна площа (кв.м): 33.7; будівля обслуговуючого персоналу, Л, загальна площа (кв.м): 279.1; будівля обслуговуючого персоналу, М; клуб, кінобудка, И, И-1, загальна площа (кв.м): 445.2; склад, Н, О, П, Т, У, Ф; будинок сторожа, Р, загальна площа (кв.м): 117.5; пральня-душева, С, загальна площа (кв.м): 149.7; овочесховище, Х, загальна площа (кв.м): 153.8; альтанка, 10, 11, 16; туалет, 2; рукомийники, 17; кострова, 5; літній концертний майданчик, 6; спортивний майданчик, 7; фонтан, 9; сміттєзбірник, 12; склад, 14; ємкість під ПММ, 15; склад ПММ, 18; робоче приміщення, 19; оранжерея, 20; насосна, 21; башня Рожновського, 22.
З боку позивача не надано доказів того, що ТОВ «ФК «Форінт» було набуто право власності на інше майно, окрім вище переліченого.
Згідно висновку № 646 судової оціночно-будівельної експертизи, складеного 06.07.2021, ринкова вартість вище переліченого нерухомого майна набутого ТОВ «ФК «Форінт», станом на квітень 2018 складає 8 30 500 грн. без урахування ПДВ.
З дослідницької частини вказаної судової експертизи вбачається, що експерт вважає з достатньою вірогідністю, що ринкова вартість знаходиться в інтервалі ±5% точкового значення вартості і визначається інтервалом: від 7888000,00 грн. до 8719000,00 грн. без урахування ПДВ.
Вказана судова оціночно-будівельна експертиза проведена з оглядом предмету дослідження (сторінка 5).
Отже, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача, що при огляді майна вартість його була б значно вища, оскільки такі доводи спростовуються висновком № 646 судової оціночно-будівельної експертизи від 06.07.2021, наданої за замовленням відповідача.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п. 2 ч.2 ст. 73 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів.
Відповідно ч. ч. 2, 3 ст. 98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, що у квітні 2018 року ніхто не оглядав майно, тому є незаконним висновок експерта.
Положення Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 надає можливість не оглядати об'єкт дослідження з відповідним зазначенням (п. 56).
Звіт про оцінку майна може складатись у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема: письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші є заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
У підпункту 5 пункту 2.6. звіту від 13.04.2018 зазначено «особистий огляд об'єкту оцінки оцінювачем не проводився», що узгоджується з п. 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".
Вказане свідчать, що висновок експерта від 13.04.2018 складений з дотриманням нормативних актів.
Крім того, суд вважає, що розмір заявлених позовних вимог у сумі 2493658,81 грн., які розраховані з заставної вартості 15220000,00 грн.) визначеної сторонами у договорі іпотеки від 07.03.2007, з урахуванням внесених змін згідно договору №2 від 15.10.2008, є таким що розрахований всупереч закону.
Статтею 5 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Даними нормами регламентовано, що оцінка предмета іпотеки проводиться на момент набуття права власності за іпотекодержателем, а не у інший спосіб.
Аналогічне визначено й сторонами Договору іпотеки від 11.01.2006 (п. 3.1.9).
Отже, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог у розмірі 2493658,81 грн., розрахованої виходячи з вартості предмета іпотеки в розмірі 15220000,00 грн., вказаної в іпотечному договорі, визначеної у 2008 році.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ФК «Форінт» була замовлена оцінка нерухомого майна, експертом 13.04.2018 складений висновок з визначенням ринкової вартості іпотечного майна, яка склала 8009694,00 грн.
Також, суд враховує те, що законність даного висновку позивачем не спростована, у встановленому законом порядку, та розмір визначеної вартості майна визнавався позивачем до 2021 року.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Суд зазначає, що не підлягає врахуванню практика (постанова Вищого господарського суду України від 20.07.2016 у справі №3/22/2012/5003 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17) на яку посилається позивач щодо визначення вартості майна, оскільки прийняті з інших обставин і предмету, у правовідносинах які не є подібними.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 06.12.2021.
Суддя С.В. Нікітенко