Рішення від 22.11.2021 по справі 44/258-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2021Справа № 44/258-б (910/6992/21)

За позовом Служби автомобільних доріг у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А)

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3)

про стягнення 198 721,42 грн.

В межах справи № 44/258-б

За заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"(кодЄДРПОУ33096517)

про банкрутство

Суддя П.П. Чеберяк

Представники сторін:

Від позивача Сажко Г.В. - представник

Від відповідача Процьков О.П. - представник

Керуючий санацією не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

29.04.2021 до Господарського суду м. Києва звернулась Служба автомобільних доріг у Київській області до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 198 721,42 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2021 прийняти позовну заяву Служби автомобільних доріг у Київській області до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 198 721,42 грн. до розгляду в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Підготовче засідання призначено на 14.06.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2021 розгляд справи відкладено на 14.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено позов Служби автомобільних доріг у Київській області до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 198 721,42 грн. в межах справи № 44/258-б до судового розгляду по суті на 26.07.2021.

У судових засіданнях 26.07.2021, 06.09.2021 та 18.10.2021 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 22.11.2021 представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову не заперечував частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) були укладені договори зберігання № 151-12 від 02.07.2012, № 157-1-13 від 14.10.2013, № 175-13 від 31.12.2013, № 1030-14 від 17.06.2014 за умовами яких позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання матеріали, вироби і конструкції від демонтажу при капітальних ремонтах автомобільних доріг.

Згідно умов п. 2.1.3 договорів зберігач забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю теж саме майно. Майно повинне бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

На виконання умов вищевказаних договорів зберігання позивач передав відповідачу матеріальні цінності, що підтверджується підписаними двома сторонами актами передачі-приймання на зберігання товару від 02.07.2012, 14.10.2013, 31.12.2013, 17.06.2014.

На підставі наказу від 15.10.2020 позивачем проведена інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, за наслідками якої було виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 198 721,42 грн. Про зазначені факти було складено інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 30.11.2020, який підписано у т.ч. представниками відповідача.

09.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 12с/844 від 04.03.2021 в якій просив вжити заходів щодо відшкодування збитків, завданих нестачею у семиденний строк шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 198 721,42 грн. та повідомити про результати розгляду претензії.

Вказана претензія була отримана відповідачем 10.03.2021, однак залишена останнім без відповіді.

Таким чином, станом на день звернення до суду з даним позовом повний розрахунок відповідачем не проведено, чим порушено умови договорів зберігання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтями 526 та 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України наголошено на тому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спір у справі виник з правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладення договору зберігання майна, і спірні правовідносини регулюються главою 66 ЦК України.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України, а саме частиною 1 унормовано, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

У статті 942 Цивільного кодексу України передбачені обов'язки зберігача щодо забезпечення схоронності речі, а саме, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України) та якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну (ч. 2 ст. 942 Цивільного кодексу України).

В свою чергу, ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Окрім того, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3 ст. 946 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Враховуючи, що відповідач не забезпечив схоронності переданих йому на зберігання матеріальних цінностей вартістю 198 721,42 грн., то він зобов'язаний відшкодувати їх позивачу на вказану вартість.

Всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів відшкодування відповідачем позивачу збитків у розмірі 198 721,42 грн. суду не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання з перерахування на користь позивача 198 721,42 грн. збитків, суд визнає обґрунтованими позовну вимогу про стягнення 198 721,42 грн. збитків.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені норми позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (02121, м. Київ, вул. Світла, 3; ідентифікаційний код 33096517) на користь Служби автомобільних доріг у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 26345736) 198 721 (сто дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 42 коп. збитків, 2 980 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 83 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Копію рішення направити сторонам, керуючому санацією, кредиторам, Державному агентству автомобільних доріг України (Укравтодор) та Київській обласній прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2021.

Суддя П.П. Чеберяк