ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2021Справа № 910/5099/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Радецької Ю.О. розглянувши матеріали справи
За позовом юридичної особи - резидента Республіки Кіпр OPALCORE LTD
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
за участі Офісу Генерального прокурора
треті особи Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України
про стягнення 689522286,77 грн
за участі представників:
від прокуратури - Турчин І.А.
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Воронов О.В.;
від відповідача - Зима О.В.;
від третьої особи 1 - Кузьмінський І.В.;
від третьої особи 2 - Олійник Н.Л.;
від третьої особи 3 - Божко В.Г.;
від третьої особи 4 - не з'явився.
У квітні 2020 року юридична особа - резидент Республіки Кіпр Opalcore LTD (далі - Компанія) звернулась до суду з позовом до АТ «Державний ощадних банк України» про стягнення заборгованості в розмірі 20980028,49 доларів США, пені в розмірі 2517603,42 долари США, 1855439,23 долара США 3% річних та 7487,51 грн заборгованості.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовувались тим, що між позивачем та Банком 27.06.2013 укладено Договір банківського рахунку для іноземного інвестора - юридичної особи №717, на підставі якого позивачу відкрито поточні інвестиційні рахунки у відповідача №265083011375 у гривні та доларах США.
28.04.2017 відповідачем було списано з вказаного рахунку на рахунок Державної казначейської служби належні позивачу грошові кошти в сумі 20980028,49 доларів США та 7487,51 грн з призначенням платежу, як перерахування коштів на виконання вироку Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №234/4135/17. Вказані перерахування було здійснено відповідачем шляхом виготовлення та заповнення безпосередньо Банком меморіального ордера № 9990981301 від 28.04.2017 та платіжного доручення №9990566501 від 28.04.2017.
Вказує, що відповідачем спірні списання грошових коштів з рахунку позивача були здійснені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема позивачем, як клієнтом банку не надавалось розпоряджень на списання зазначених коштів, були відсутні підстави для договірного списання згідно умов укладеного з Банком Договору.
Перерахування коштів позивача на виконання вироку суду Банком здійснено протиправно, оскільки у відповідача було відсутнє рішення суду про стягнення коштів, крім того вирок не є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове стягнення, а є документом, на підставі якого може бути видано виконавчий лист, що в подальшому підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. Вказує, що відповідачем при перерахуванні коштів позивача на рахунок Державної казначейської служби було порушено умови укладеного між сторонами договору та положень Законів України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про виконавче провадження», Кримінального процесуального кодексу України, Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
Крім того, вказав, що у вироку, на підставі якого здійснюваплось списання коштів з відповідача зазначено іншу юридичну особу - OPALCORE LIMITED, яка невідома позивачу, тоді як аутентична назва позивача - OPALCORE LTD.
На підставі викладеного вважає, що спірні списання коштів є неналежним та безпідставним та просить стягнути зазначені кошти з Банку на підставі ст.1073 ЦК України.
Також позивачем на зазначені суми нараховано пеню та 3% річних.
В ході розгляду справи позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення позовних вимог, згідно яких позивачем донараховувались пеня та 3% річних, а зазначена до стягнення загальна сума становить 30175085,46 доларів США та 7487,51 грн.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на відсутність порушеного права позивача, оскільки списані грошові кошти в межах виконання вироку суду про застосування спецконфіскації на час списання не належали позивачу, оскільки позивач не набував права власності на зазначені кошти, які є об'єктом безпідставного збагачення, а у випадку, якщо і був власником вказаних коштів, то з набуттям законної сили вироком Краматорського районного суду Донецької області від 28.03.2017, втратив відповідне право власності. Крім того вказав на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права та відсутність порушень з боку Банку умов укладеного договору та норм чинного законодавства. Вказав, що Краматорським районним судом у вироку було визначено спосіб і порядок його виконання, зокрема зобов'язано відповідача провести списання грошових коштів з рахунків юридичних осіб із зазначенням реквізитів до Державного бюджету України.
Також вказав, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки списані грошові кошти було перераховано на рахунки Державного казначейства, і Банк не є отримувачем вказаних коштів. Додатково вказав, що розрахунки позивача пені та трьох відсотків річних не містять періодів, за які здійснено зазначені нарахування, є безпідставними, здійснені з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України. Крім того до вимог про стягнення штрафних санкцій відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності.
На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
Офіс генерального прокурора проти позову заперечував, вказуючи на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що нормами Кримінального кодексу України, якими визначено процедуру застосування спеціальної конфіскації, не передбачено обов'язкового виконання вироку в межах процедури виконавчого провадження, а нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виконання рішень про стягнення коштів банками, які не є органами примусового стягнення. При виконанні вироку в частині застосування до позивача спецконфіскації Банком не було порушено норм чинного законодавства.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа - Національний Банк України проти позову заперечував, вказуючи на відсутність порушень відповідачем норм законодавства при списанні грошових коштів з рахунку позивача, оскільки вирок є рішенням суду, на підставі якого грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження.
Третя особа - Міністерство фінансів України проти позову заперечувало, вказуючи на правомірність списання Банком коштів з рахунку позивача.
Третя особа - Кабінет Міністрів України проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог. Вказував на відсутність у Компанії права власності на спірні кошти та відповідно відсутність порушеного права позивача внаслідок списання відповідачем вказаних коштів, відповідність дій відповідача вимогам закону під час списання коштів та обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Крім того зазначив, що у вироку суду зазначено, що спеціальну конфіскацію застосовано до грошових коштів із зазначенням сум та конкретних рахунків, де знаходяться конфісковані кошти, що виключає застосування спецконфіскації до іншої особи, а не позивача. Крім того, представники позивача неодноразово зазначали у поданих до суду документах про застосування саме до позивача спецконфіскації та оскарження вироку позивачем.
Третя особа - Державна казначейська служба України проти позову заперечувала з мотивів безпідставності поданого позову та правомірності проведення відповідачем списання грошових коштів.
Суд звертає увагу на те, що після відкриття провадження у вказаній справі та початку її розгляду, до суду надходили документи, зокрема відзиви на позовну заяву від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з грифом секретності «таємно» (вх.№ 148т) та (вх.№ 163т), що підтверджується наявними в матеріалах справи службовими записками начальника режимно-секретного відділу суду.
У зв'язку з надходженням вказаних документів та відсутністю у попереднього складу суду повноважень для розгляду справ, документи яких містять гриф секретності «таємно», 02.11.2020 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 910/5099/20 передано для визначення судді, який має повноваження для розгляду справ, документи яких містять гриф секретності «таємно».
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/1600 від 03.11.2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/5099/20 у зв'язку із відсутністю допуску до державної таємниці у судді Ягічевої Н.І.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 справу №910/5099/20 передано на розгляд судді Маринченку Я.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 справу прийнято до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні. Призначено підготовче засідання.
Також вказаною ухвалою суду повідомлено учасників справи, що матеріали справи містять інформацію із ступенем секретності «Таємно», тому для участі в судовому засіданні допускаються лише особи, яким надано допуск до державної таємниці за відповідною формою (пункт 663 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939). Зазначені особи повинні мати при собі документ, що посвідчує особу, та завчасно подати до відділу режимно-секретної роботи Господарського суду міста Києва довідку про наявність допуску до державної таємниці за формою 14 та припис на виконання завдання за формою 15 (пункти 106, 668 Порядку).
В судовому засіданні 24.12.2020 судом встановлено особи представників сторін та з'ясовано, що представник позивача Ляшенко С.В. не має допуску до державної таємниці. Судом було роз'яснено вказаному представнику право участі в закритих судових засіданнях, для чого необхідно у встановленому законом порядку звернутися до уповноважених органів для оформлення зазначеного допуску. Також роз'яснено, що при розгляді справи судом будуть досліджуватись докази та заслуховуватись пояснення сторін щодо обставин справи у сукупності, як ті, що містять державну таємницю, так і ті, що не мають грифу «таємно», у зв'язку з чим відсутні підстави для поділ справи на таємну та нетаємну частини.
Зважаючи, що приблизний час отримання вказаного допуску становить 2 місяці, судом неодноразово відкладався розгляд справи з метою, в тому числі, надання можливості представнику позивача оформити допуск до державної таємниці, або позивачу уповноважити іншого представника, який має такий допуск. Розгляд справи по суті відбувся у строк, який значно перевищує строк надання допуску до державної таємниці представнику.
Разом з тим позивач не скористався наданим йому правом для направлення в судове засідання представника з допуском до державної таємниці.
Представник позивача, з наявністю оформленого у встановленому порядку допуску до державної таємниці, у судове засідання не з'явився. Позивач був повідомлений про час та місце засідання у встановлений законом спосіб. Неодноразово надсилав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, направив до суду заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в порядку адміністративного судочинства справи №826/14800/17 про визнання неправомірним та скасування експертного висновку Державного експерта з питань таємниць Генеральної прокуратури України - Генерального прокурора України про наявність відомостей, що становлять державну таємницю. Вказав, що враховуючи наявність в матеріалах справи документів з грифом «таємно» та відсутністю у представника допуску до державної таємниці, представник позивача не може реалізувати надані йому законом процесуальні права при розгляді справи судом. Вважаючи незаконним встановлення грифу «таємно» на вирок Краматорського міського суду Донецької області, позивачем оскаржено вказані дії Генеральної прокуратури, відповідно, у випадку прийняття судом рішення про скасування грифу «таємно» представник позивача зможе брати участь у розгляді справи. Крім того просив допустити його до участі у розгляді справи у нетаємній частині.
Вказане клопотання про зупинення провадження судом розглянуто у судовому засіданні та відмовлено у його задоволенні, з огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, передбачених нормами ГПК України.
Представники відповідача, Офісу Генерального прокурора України та третіх осіб 1-3 у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у запереченнях проти позову та письмових поясненнях.
Представник третьої особи 4 - Національного Банку України в судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.06.2013 між ПАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) та юридичною особою за чинним законодавством Республіки Кіпр ОПАЛКОР ЛТД (OPALCORE LTD) (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку для іноземного інвестора - юридичної особи №717, за умовами якого Банк у відповідності до чинного законодавства відкриває Клієнту інвестиційний поточний рахунок для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземних інвестицій та прибутків , доходів та інших коштів, одержаних Клієнтом від інвестиційної діяльності в Україні та зобов'язується надавати клієнту послуги по розрахунковому обслуговуванню, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта в порядку, передбаченому чинним законодавством України, а Клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватись тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.
У відповідності до умов вказаного Договору Банком 27.06.2013 відкрито позивачу поточні інвестиційні рахунки № НОМЕР_1 в гривні та доларах США, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відповідача від 09.07.2013 №16-15/2-1822.
Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №234/4135/17 затверджено угоду між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1 про визнання винуватості; визнано винуватим ОСОБА_1 та призначено йому узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 209 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 11 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Застосовано спеціальну конфіскацію до залишків на рахунках у цінних паперах (облігації внутрішньої державної позики), грошових коштів у гривні та доларах США, які перебувають у ПАТ «Ощадбанк» та АТ «ПриватБанк» на рахунках компаній, шляхом конфіскації їх у дохід держави, зокрема компанії «Opalcore Limited» - 19 238 облігацій внутрішньої державної позики України на суму 19 238 000 доларів США та грошові кошти в сумі 7 487,51 грн та 20 980 089,79 доларів США, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_1 (валютний) компанії «Opalcore Limited» у ПАТ «Ощадбанк». Конфіскація вказаних коштів здійснюється шляхом зарахування до Державного бюджету України залишків грошових коштів у національній валюті на вищевказаних рахунках Державного казначейства та зобов'язано ПАТ «Ощадбанк України» здійснити відповідні перерахування грошових коштів; зарахування до Державного бюджету залишків іноземної валюти на вищевказаних рахунках на валютний рахунок Державної казначейської служби України та зобов'язано ПАТ «Ощадбанк України» здійснити відповідні перерахування грошових коштів.
Вказаний вирок набрав законної сили 27.04.2017, що підтверджується відповідною позначкою, засвідченою підписом судді та скріпленою печаткою Краматорського міського суду Донецької області.
На виконання зазначеного вироку суду відповідачем, 28.04.2017 з рахунків Опалкор ЛТД265083011375; №265083011375 було перераховано на рахунки Державного казначейства 7487,51 грн на підставі платіжного доручення №9990566501 (#89990566501) та 20980028,49 доларів США на підставі меморіального ордеру №9990981301 (#89990981301) із призначенням платежу перерахування коштів на виконання вироку Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №234/4135/17.
Вказані перерахування також підтверджуються наявними в матеріалах справи листами Державного казначейства України та не заперечуються сторонами.
Відповідно до норм статей 961, 962 Кримінального кодексу України у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Спеціальна конфіскація застосовується на підставі, зокрема обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Статтею 354 ЦК України визначено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Отже, спеціальна конфіскація є примусовим безоплатним вилученням за рішенням суду у власність держави, зокрема, грошей, які одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення. Зміст вказаного заходу полягає у позбавленні певної особи права власності на визначене судом майно.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Тобто, з набранням 27.04.2017 законної сили вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 у справі №234/4135/17 позивач втратив право власності на 19 238 облігацій внутрішньої державної позики України на суму 19 238 000 доларів США, грошові кошти в сумі 7 487,51 грн та 20 980 089,79 доларів США, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_1 (валютний) компанії «Opalcore Limited» у ПАТ «Ощадбанк» і не був їх законним власником на час їх перерахування Банком 28.04.2017.
Нормами статтей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач звернувся за захистом своїх прав, порушених відповідачем у зв'язку з безпідставним списанням Банком з його рахунків належних йому грошових коштів та просить суд відновити його порушене право шляхом зобов'язання відповідача за рахунок власних коштів повернути помилково перераховані на рахунок Державної казначейської служби України грошові кошти.
Проте, враховуючи, що на час здійснення перерахування коштів Банком на підставі платіжного доручення №9990566501 (#89990566501) від 28.04.2017 та меморіального ордеру №9990981301 (#89990981301) від 28.04.2107 позивач не був законним власником вказаних грошових коштів, зазначена позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, списаних з рахунків позивача в примусовому порядку на виконання вироку суду, обов'язок сплати яких виник у позивача в силу обов'язковості рішень суду не спрямована за відновлення порушеного права позивача, а є зловживанням правом позивача, яке спрямоване на уникнення виконання рішення суду та намагання компенсувати конфісковані вироком суду грошові кошти за рахунок іншої особи.
Крім того, оскільки позивачем не надано суду доказів списання з його рахунків відповідачем грошових коштів у розмірах, що перевищують суми, визначені вироком Краматорського міського суду Донецької області, суд приходить до висновку про недоведеність наявності порушеного права позивача внаслідок списання Банком конфіскованих судом грошових коштів з рахунків позивача на рахунки стягувача.
Відповідно до положень статей 369, 374 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. У резолютивній частині вироку зазначається, зокрема рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Стаття 533 КПК України встановлено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Нормами ст. 534 передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Згідно ст.535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Статтею 56 Закону України «Про Національний Банк України» визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Положеннями пунктів 1.1-1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) встановлено, що вказана Інструкція розроблена відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Інструкції відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.
Отже, враховуючи, що Краматорський міський суд Донецької області у резолютивній частині вироку визначив спосіб та порядок виконання вироку в частині застосування спецконфіскації, зобов'язавши відповідача здійснити відповідні перерахування грошових коштів, зважаючи на обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили та встановлення Інструкцією можливості такого списання Банком без доручення клієнта, суд приходить до висновку про відсутність порушень норм чинного законодавства Банком під час здійснення списання конфіскованих у позивача грошових коштів.
За таких обставин, оскільки судом не встановлено наявності порушеного права позивача, за яким він звернувся до суду, так, як позивач не був власником грошових коштів перерахованих відповідачем на час такого перерахування, та за відсутності порушень відповідачем порядку перерахування грошових коштів відносно яких судом застосовано спецконфіскацію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості.
Враховуючи відсутність підстав для стягнення основної суми заборгованості також відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих на вказану суму заборгованості позивачем пені та трьох відсотків річних.
Доводи відповідача щодо застосування судом спецконфіскації до іншої особи з такою ж назвою, а не до позивача судом відхиляються, оскільки Банк самостійно не визначав рахунки з яких проводилось списання коштів, а здійснив перерахування з рахунків зазначених у резолютивній частині вироку. Крім того, договір банківського рахунку укладено з позивачем після його ідентифікації Банком за реєстраційного номеру позивача НОМЕР_2 , який зазначено в Договорі та позовній заяві.
Всі інші доводи та заперечення сторін та третіх осіб судом розглянуто та відхилено, як такі ще не впливають на вирішення вказаної справи.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 03.12.2021
Суддя Я.В. Маринченко