ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/11324/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігатранс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон фінанс"
про стягнення 33 795,78 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гігатранс Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон фінанс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 33 795,78 грн., з яких 27 710,00 грн. основного боргу, 926,96 грн. пені, 3 635,55 грн. інфляційних втрат та 1 523, 27 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання телекомунікаційних послуг № 011212/1 від 01.12.2012 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані телекомунікаційні послуги у період з 01.07.2019 по 31.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/11324/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/11324/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
01.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гігатранс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компаньйон фінанс" (замовник) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг № 011212/1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надавати замовнику телекомунікаційні послуги відповідно до специфікацій (зазначених у Додатках до цього Договору), надалі «послуги», у порядку встановленому даним Договором, а замовник зобов'язується своєчасно приймати послуги та оплачувати їх відповідно до умов даного Договору.
Згідно з п. 2.2.1. Договору виконавець має право вимагати своєчасної оплати за послуги з боку замовника.
Відповідно до п. 2.3.1. Договору замовник зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати послуги згідно з умовами даного Договору.
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що вартість послуг визначається в Додатках до даного Договору, після включення певної послуги, сторони підписують відповідний акт включення з моменту підписання якого розпочинається тарифікація надання послуги зазначеної у ньому. У випадку підключення додаткової точки доступу, сторони підписують новий Додаток до Договору.
Згідно з п. 3.5 Договору виконавець виставляє замовнику рахунок за послуги, що надаватимуться в звітному місяці до 25 числа місяця, що передує звітному шляхом використання електронної пошти або факсимільним повідомленням, з подальшим надсиланням оригіналу рахунку поштою або кур'єром. В свою чергу замовник здійснює абонентську плату за послуги шляхом внесення авансового платежу не пізніше 05 числа звітного місяця.
Відповідно до п. 5.1. Договору до 10 числа місяця наступного за розрахунковим виконавець надсилає замовнику для підписання Акт здачі-приймання послуг.
Згідно з п. 5.2. Договору замовник підписує Акт здачі-приймання послуг та інші акти протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання і надсилає їх виконавцю. У випадку неповернення замовником підписаного Акту здачі-приймання послуг та ненадання ним мотивованої письмової відмови (заперечення) щодо наданих послуг до 20 (двадцятого) числа наступного за розрахунковим місяця, підписаний представником виконавця Акт здачі-приймання послуг вважається рівнозначним Акту, який підписаний представниками обох сторін, а послуги вважаються прийнятими замовником як вони є.
Відповідно до п. 7.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013.
Пунктом 7.6. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до настання дати припинення дії Договору, зазначеної у п. 7.1. цього Договору не повідомить іншу сторону письмово (рекомендованим листом або кур'єром) про своє бажання припинити дію Договору, строк дії Договору автоматично пролонговується на наступний річний період на тих самих умовах без складання додаткової угоди до Договору. Аналогічний порядок продовження застосовується і до всіх наступних періодів дії Договору.
Додатковою угодою № 1 від 01.11.2016 до Договору сторонами змінено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гігатранс» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гігатранс Україна".
31.07.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 про розірвання Договору.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 замовник та виконавець дійшли згоди про розірвання Договору про надання телекомунікаційних послуг № 011212/2 від 01.12.2012.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони погодили, що обов'язки сторін, що мали місце протягом дії відповідного Договору та які не були виконані сторонами до моменту набрання чинності цієї Угоди, повинні бути виконані сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання чинності цієї угоди.
Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 2 дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, а саме з 31.07.2019.
За твердженнями позивача, за період з 01.07.2019 по 31.07.2019 у позивача лишилася несплачена заборгованість у розмірі 27 710,00 грн.
08.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією до якої було додано Акт надання послуг № 4993 від 31.07.2019 на сум 27 710,00 грн., відповідно до якої вимагав погасити заборгованість у розмірі 27 710,00 грн.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на претензію позивача, як і доказів сплати заборгованості у розмірі 27 710,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги в частині несплаченої заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за Договором за період з 01.07.2019 по 31.07.2019.
Оскільки, доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 27 710,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 926,96 грн. пені, 3 635,55 грн. інфляційних втрат та 1 523, 27 грн. 3 % річних.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Як було встановлено судом, пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони погодили, що обов'язки сторін, що мали місце протягом дії відповідного Договору та які не були виконані сторонами до моменту набрання чинності цієї Угоди, повинні бути виконані сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання чинності цієї угоди.
Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 2 дана угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, а саме з 31.07.2019.
Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання у строк до 30.08.2019, та вважається таким, що прострочив з 31.08.2019.
З урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України можливим строком для нарахування пені є строк з 31.08.2019 по 29.02.2020.
У свою чергу, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.01.2021 по 30.06.2021, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 926,96 грн. задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3 635,55 грн. інфляційних втрат та 1 523, 27 грн. 3 % річних, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних у розмірі 27 710,00 грн. основного боргу, 3 635,55 грн. інфляційних втрат, 1 523, 27 грн. 3 % річних.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігатранс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон фінанс" про стягнення 33 795,78 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компаньйон фінанс" (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 15/15, ідентифікаційний код 37026574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гігатранс Україна" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 37 літера "В", ідентифікаційний код 39961313) 27 710 (двадцять сім тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 3 635 (три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1 523 (одну тисячу п'ятсот двадцять три) грн. 27 коп. 3 % річних, 2 207 (дві тисячі двісті сім) грн. 74 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06.12.2021.
Суддя С. В. Стасюк