ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2021Справа № 910/10034/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп"
про стягнення 64 823,96 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (відповідач) про стягнення 64 823,96 грн., з яких 42 090,00 грн. основного боргу, 678,79 грн. 3 % річних, 2 949,77 грн. пені, 16 452, 00 грн. штрафу та 2 653, 40 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 741 від 17.10.2017 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар та Договором на обслуговування № 742 від 17.10.2017 в частині оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10034/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/10034/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
21.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги визнав та зазначив, що ним 18.06.2021 було сплачено позивачу 15 760,00 грн. Просив суд при вирішенні спору врахувати відповідну обставину.
09.08.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва, від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу до 26 330,00 грн. В іншій частині позов залишився без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, прийняв її до розгляду.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
17.10.2017 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки товару № 741 (далі - Договір № 741), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві автомобільні товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 1.2. Договору № 741 поставка товару на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або видаткових накладних до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 741 розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно п. 3.7.
Згідно п. 3.7. Договору № 741 товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної представником покупця.
На виконання Договору № 741 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 54 840,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН 5118 від 21.11.2020, № ВН 5196 від 25.11.2020 та № ВН 5535 від 01.12.2020. Разом з тим, відповідачем у порушення приписів Договору № 741 здійснено не повну оплату за поставлений товар.
17.10.2017 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір на обслуговування № 742 (надалі - Договір № 742), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання шиномонтажних послуг по обслуговуванню автошин замовника, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 742 виконавець не рідше двох разів на місяць передає замовнику акти надання послуг та наряди-замовлення, рахунок фактуру.
Згідно п. 4.1. Договору № 742 розрахунок за надані послуги проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів, після отримання рахунку на оплату та підписання сторонами акту наданих послуг шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця замовником суми, зазначеної у рахунку.
На виконання умов Договору № 742 виконавцем надано замовнику послуги на загальну суму 2 250,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг № 3024 від 14.11.2020, № 3304 від 21.11.2020. У свою чергу замовник у порушення умов договору відповідні послуги не оплатив.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач поставлений товар в строк, встановлений Договором № 741 не сплатив, а також не сплатив у строк, встановлений Договором № 742 надані послуги, в зв'язку з чим відповідач, окрім суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити позивачу 3% річних від суми не виконаного вчасно зобов'язання та інфляційні втрати.
Крім цього, позивачем на підставі п. 6.2., 6.3. Договору № 741 нараховано відповідачу суму штрафних санкцій - пеню та штраф.
Відповідні нарахування суми 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу зроблені позивачем за період з 13.12.2020, 17.12.2020 та 23.12.2020 відповідно по 08.06.2020.
18.06.2020 відповідачем було частково сплачено суму основного боргу. На підставі здійсненої оплати, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, проте відповідні нарахування штрафних санкцій не змінені, оскільки на момент їх розрахунку борг існував у заявленому розмірі.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару та доказів оплати наданих послуг у відповідному розмірі, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови договорів в частині строку оплати поставленої продукції та строку оплати наданих послуг.
З врахуванням того, що відповідачем порушено умови договорів в частині строку оплати поставленої продукції та строку оплати наданих послуг, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 678,79 грн. 3% річних та 2 653,40 грн. інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 678,79 грн. 3% річних та 2 653,40 грн. інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф за Договором № 741, а саме 2 949,77 грн. пені та 16 452,00 грн. штрафу.
Відповідно до п. 6.2. Договору № 741 за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення оплати від загальної суми заборгованості.
Згідно з п. 6.3. Договору № 741 за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору більше ніж на 60 календарних днів після закінчення строки оплати покупець сплачує штраф у розмірі 30% від простроченої суми.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 949,77 грн. пені та 16 452,00 грн. штрафу.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про стягнення 49 063,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), з яких 26 330,00 грн. основного боргу, 678,79 грн. 3% річних, 2 653,40 грн. інфляційних втрат, 2 949,77 грн. пені та 16 452,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи Договір про надання правничої допомоги № 0308-1/20 від 03.08.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Майстер Права" Додаток № 1 від 04.06.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 0308-1/20 від 03.08.2020, в якому сторонами визначено перелік наданих послуг та їх вартість, Акт прийому-передачі виконаних робіт від 09.06.2021, яким сторони підтвердили надання послуг на загальну суму 4 500,00 грн., платіжне доручення № 1956 від 09.06.2021 на загальну суму 4 500,00 грн.
Таким чином, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об'єднанням "Майстер Права" професійної правничої допомоги позивачу в межах даної справи на суму 4 500,00 грн.
Із врахуванням викладеного вище, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про стягнення 49 063,96 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (03065, м. Київ, бульвар Івана Лепсе/Академіка Каблукова, б. 51/16, ідентифікаційний код 31861974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Дакота" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, б. 1-А, офіс 1021, ідентифікаційний код 41323370) 26 330 (двадцять шість тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 79 коп. 3% річних, 2 653 (дві тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2 949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 77 коп. пені, 16 452 (шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 06.12.2021.
Суддя С. В. Стасюк