Справа № 947/15926/20
Провадження № 1-кп/947/235/21
02.12.2021 року колегія суддів Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ,
потерпілого ОСОБА_14 ,
представника потерпілого ОСОБА_15
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160480001144 від 20.04.2020 року відносно ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве, Донецької області, громадянина України, росіянина, з середньою-спеціальною освітою, перебуває у цивільному шлюбі, працював електромонтажником ТОВ «Енерго сервіс», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
Так, 19.04.2020 року, приблизно о 17:30 годині, у обвинуваченого ОСОБА_17 який знаходився в стані алкогольного сп'яніння в приміщені охорони гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , під час вживання алкогольних напоїв на ґрунті раптово виниклого конфлікту в ході сварки з ОСОБА_14 виник злочинний умисел спрямований на спричинення потерпілому ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень шляхом нанесення ножових поранень.
Реалізуючи свій злочинний намір, який виник раптово та направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_16 , 19.04.2020 року приблизно о 17:40 годин схопив ніж, яким умисно наніс удари ОСОБА_14 , спричинив тим самим йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітини зліва проникаюче в плевральну порожнину, що ускладнилось накопиченням повітря в плевральний порожнині, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також по одній колото-різаній рані шиї, грудної клітки ділянці тіла грудини, в ділянці лівого плечового суглоба, лівого плеча, двох колото-різаних ран лівого передпліччя, які як окремо так і разом, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого ОСОБА_16 з місця події зник.
Вказаними протиправними діями, обвинувачений ОСОБА_16 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_16 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України умисне вбивство не визнав та пояснив, що за день до подій домовився з потерпілим ОСОБА_18 жарити шашлики. 19.04.2020 року на Пасху виніс мангал на вулицю, м'ясо, сходив в магазин купив дрова та пиво, почали жарити м'ясо. Поки жарили м'ясо на вулиці пили пиво, після чого пішли у вахтерку, частину м'яса залишили там, іншу частину заніс додому, в дома взяв пляшку коньяку. Сиділи спілкувались, вживали алкогольні напої, потім зрозумів, що треба порізати сосиски, піднявся додому взяв ніж, який був у рюкзаку, спустився вниз, похвастався ОСОБА_19 ножем, і вони продовжили вживати спиртні ніпої. Під час розмови ОСОБА_20 дізнався, що він з Донбасу, йому це не подобалось, намагався не спілкуватись на цю тему, у весь цей час вживали спиртні напої, потім ОСОБА_21 пішов в магазин купив ще пляшку. Потерпілий ОСОБА_20 також дістав з шафи ніж, на столі були продукти, стояло радіо, сиділи один на проти другого. Під час розмови вони між собою сперечались за Донбас, політику, потерпілий ОСОБА_20 встав з ножем в руках, він в свою чергу схопив свій ніж, потерпілий заломив його і він впав, коли падав вдарив ножем потерпілого, як все сталось та скільки наніс ударів не пам'ятає. Після подій він ще не розумів нічого, бачив як ОСОБА_21 пішов до вбиральні. ОСОБА_22 вбирала вахтерку, виносила сміття. ОСОБА_20 знаходився в вбиральні, він чекав його біля вбиральні, хотів дізнатися, що трапилось, але потерпілий довго не виходив, і він не дочекавшись його пішов спати до свої кімнати. У нього не було умислу на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_14 , щиро кається в своїх діях, просив перекваліфікувати його дії на ст. 121 ч. 1 КК України, причинення тяжких тілесних ушкоджень.
Вивчивши обставини кримінального провадження та оцінивши кожен наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку про доведеність подій та винуватості ОСОБА_16 у вчиненні описаного вище кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, визнаного судом доведеним.
В судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_14 пояснив, що події відбувались в квітні 2020 року. ОСОБА_16 виніс мангал на вулицю жарив шашлики, зайшов до нього на прохідну, де він працює, запропонував випити але він відмовився у зв'язку з тим, що не п'є. Вони разом сиділи в вахтерці спілкувались. ОСОБА_16 виходив на вулицю курити, він також виходив до нього, ОСОБА_16 попросив води, таким чином обвинувачений потрапив до нього на робоче місце. Будь-якого скандалу з обвинуваченим не було. Запрацював радіоприймач, він обернувся та відчув удар ножем, можливо перший удар був нанесений в плече, всього було шість ран, він також схопив ніж, коли обвинувачений був з ножем, після цього вийшов в туалет зняв майку в коридорі, намочив її почав обтиратися, тому що був весь в крові. Обвинувачений ОСОБА_16 сидів на стільці, коли він повернувся з туалету обвинувачений вже пішов з місця події. Жінка, яка проходила повз нього спитала, що сталося, він відповів: не знає за, що він його вдарив, жінка зателефонувала дружині, вони разом вбирали на місці події. Дружина забрала його додому, вдома йому стало погано, після чого його було доставлено до лікарні.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_23 , яка пояснила, що події відбувались на Пасху 2020 року чоловік був на роботі. Їй зателефонувала ОСОБА_24 сказала, що ОСОБА_25 порізали, вона одразу побігла на його роботу, коли прибігла, побачила чоловіка всього в крові, він був блідний та йому було погано. Чоловік повідомив, що це зробив ОСОБА_26 , вона хотіла піти до обвинуваченого, але сказали не ходити, тому що не буде кому допомагати. Предметом, яким чоловіку нанесли ушкодження не бачила, коли вона прийшла, їй сказали, що ОСОБА_27 забрала ніж додому. На робочому місці чоловіка їжі та випивки не бачила.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_28 , яка пояснила, що події відбувались на ОСОБА_29 в квітні 2020 року в приміщені вахтера знаходився потерпілий ОСОБА_20 він був крові, звідки текла кров було не зрозуміло. Одну рану бачила на спині. ОСОБА_30 повідом їй, що це зробив ОСОБА_26 . Обвинуваченого в приміщені не було, пізніше заходила дружина ОСОБА_26 , шукали його телефон, після чого дружина обвинуваченого пішла на гору. Вона чула, що в приміщені є ніж ОСОБА_26 , але ножа вона не бачила, крім того не знає хто забрав ніж. Кількість поранень на ОСОБА_31 не бачила.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_32 , яка пояснила, що 19.04.2020 року приблизно о 17:00 годині спустилась в парадну, побачила багато крові, ОСОБА_33 попросив допомогти йому прибрати, з початку не зрозуміла, що з потерпілого стільки крові тече, потім він пояснив, що його порізав ОСОБА_26 . Подзвонили дружині потерпілого. Під час прибирання вона знайшла ніж, поклала його на стіл, потім цей ніж зник. Потерпілий та ОСОБА_26 були між собою знайомі, в день подій бачила ОСОБА_26 разом з ОСОБА_34 у вахтерці. ОСОБА_26 сидів у калюжі крові, в вахтерці, щось бубнів собі під ніс, ОСОБА_14 не було. Під час прибирання були пусті лотки з-під їжі, не пам'ятає чи був алкоголь на столі. Потерпілий розмовляв чітко, запаху алкоголю не чула, тому що стояв сильний запах крові.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_35 , яка пояснила, що їй зателефонував директор коледжу та наказав приїхати на роботу. Потерпілий ОСОБА_30 її змінник по роботі, ОСОБА_26 мешкає в гуртожитку, між собою були знайомі. Очевидцем подій не була, про події знає з чужих слів.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_36 , яка пояснила, що ОСОБА_26 її чоловік, він товаришував з потерпілим ОСОБА_37 . На свято ОСОБА_29 19.04.2020 року разом з ОСОБА_26 вони повинні були їхати в с. Петровка, але її чоловік сказав, що не поїде тому що домовився з ОСОБА_37 жарити шашлики. На свято цілий день знаходилась в квартирі, протягом дня ОСОБА_26 заходив в квартиру брав м'ясо, коньяк, розповідав, що в магазині купляв дрова та пиво. Взагалі вона була проти спілкування ОСОБА_26 та ОСОБА_38 у зв'язку з тим, що вони разом вживали алкогольні напої. Приблизно о 17:00 годині спустилась на перший поверх, щоб поставити прання, де побачила ОСОБА_22 , яка мила підлогу. ОСОБА_30 був по пояс роздягнутий, витирався мокрою ганчіркою. У ОСОБА_38 запитала, що сталося, він ні чого не відповів, давав вказівки ОСОБА_22 , що потрібно робити. ОСОБА_22 повідомила їй, що ОСОБА_33 та ОСОБА_39 побилися між собою, після чого ОСОБА_30 розповів, що ОСОБА_39 вдарив його ножем, який лежить на столі. Під час розмови з ОСОБА_37 запитала, що сталося, у зв'язку з чим сталася бійка, зранку все було добре, на що ОСОБА_30 повідомив, він звик поважати людей з якими сидить за столом. Після чого потерпілий взяв ніж витер його та відав їй, щоб вона забрала ножа додому. Білецький ходив по першому поверху з мокрою ганчіркою, з нього капала кров. Піднялась до ОСОБА_40 в кімнату, він вже спав, розбудити не змогла його. Через хвилин 20 приїхала поліція, але поліціє з труднощами розбудила ОСОБА_40 , коли він прокинувся, він взагалі ні чого не розумів, що відбувається.
Крім того, колегію суддів у судовому засіданні були дослідженні наступні документи, а саме:
- витяг з ЄРДР №12020160480001144 від 20.04.2020 року;
- довідка АРМ102 від 19.04.2020 року з якої вбачається, заявниця повідомила, що її чоловіка ОСОБА_14 порізав на роботі електрик ОСОБА_39 ;
- довідка АРМ102 від 19.04.2020 року;
- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.04.2020 року;
- протокол огляду місця події від 19.04.2020 року з якого вбачається, що місцем огляду є кімната на першому поверсі по вул.. Академіка Корольова, 26 в м. Одеса, виявлені сліди речовини бурого кольору позначені номерами експерта-криміналіста. В ході огляду на столі виявлені, стільці підлозі, дверях виявлені плями бурого кольору. Громадянка ОСОБА_36 надала предмет зовні схожий на складний ніж металевий, чорного кольору. Поряд з кімнатою вахтера с зовнішньої сторони виявлено пластикове відро з водою та ганчірка мокра зі слідами плям бурого кольору, мобільний телефон;
- дозвіл на проведення огляду в приміщені кімнати вахтера за адресою: АДРЕСА_3 , від 19.04.2020 року;
- таблиця ілюстрацій до протоколу огляду місця події від 19.04.2020 року;
- протокол обшуку з додатком «CD-диском» від 20.04.2020 року;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину з таблицею ілюстрацій від 20.04.2020 року;
- протокол про відібрання змивів у підозрюваного від 20.04.2020 року;
- протокол огляду предмету від 20.04.2020 року;
- постанова про визнання предметів речовим доказом від 20.04.2020 року;
- протокол огляду предмету від 20.04.2020 року;
- постанова про визнання предметів речовим доказом від 20.04.2020 року;
- протокол огляду предмету від 20.04.2020 року;
- постанова про визнання предметів речовим доказом;
- ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.04.2020 року;
- постанова про відібрання біологічних зразків від 20.04.2020 року;
- протокол про відібрання біологічних зразків крові (слини) від 21.04.2021 року;
- протокол №000183 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 20.04.2020 року з якого вбачається, що ОСОБА_16 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, 4,86 %.
- висновок судово-психіатричних експертів №224 від 19.05.2020 року з якого вбачається, що ОСОБА_16 в період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, на хронічне психічне захворювання, недоумство, іншій хворобливий стан психіки не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував, знаходився у стані простого (не патологічного) алкогольного сп'яніння амнестичної форми. Однак його дії не були обумовлені будь-якими переживаннями психотичного рівня (марення, галюцинації), якісно порушеною свідомістю, тому він був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час підозрюваний ОСОБА_16 на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждає, здатен повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_16 може предстати перед слідством та судом, застосування примусових заходів медичного характеру, не потребує.;
- висновок експерта № 936/21-Д від 19.05.2020 року вбачається, що у ОСОБА_16 виявлені наступні тілесні ушкодження: різана рана другого пальця лівої кисті, три садна правого плеча, синець та садно лівої сідниці, два садна лівої гомілки. Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень (синець фіолетового кольору; садна - з сухими, щільними, червоно-коричневими поверхнями, що розташовані вище рівня навколишньої неушкодженої шкіри; дно рани буро-коричневого кольору, без видимого розростання грануляційної) слід вважати, що вони виникли приблизно за 1-3 доби до початку проведення експертизи, тобто могли бути спричинені 19.04.2020 року. Об'єктивні судово-медичні дані, що могли б вказувати на послідовність спричинення - відсутні. Різана рана другого пальця лівої кисті могла утворитися в результаті дії предмета який має ріжучі властивості. Різана рана другого пальця лівої кисті не була небезпечна для життя, викликає розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день). За цим критерієм, згідно п.п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Три садна правого плеча, синець та садно лівої сідниці, два садна лівої гомілки - утворилися від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у характеристиках ушкоджень не відобразилися. Враховуючи локалізацію даних ушкоджень не виключено, що вони могли утворитися в результаті падіння з висоти власного зросту. Три садна правого плеча, синець та садно лівої сідниці, два садна лівої гомілки як в сукупності так і кожне окремо, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних, на підставі яких можна було б встановити взаємне розташування між нападником та під експертним, при експертизі не виявлено.;
- протокол проведення слідчого експерименту з додатком «CD-диском» від 21.04.2020 року;
- заява ОСОБА_14 ;
- протокол огляду предмету від 22.04.2020 року;
- постанова про визнання предметів речовим доказом від 22.04.2020 року;
- ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 08.05.2020 року;
- протокол тимчасового вилучення майна від 18.05.2020 року;
- висновок експерта № 1038 від 03.06.2020 року з якого вбачається, що у ОСОБА_14 виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення грудної клітки зліва проникаюче в плевральну порожнину, що ускладнилося накопиченням повітря в плевральній порожнині; по одній колото-різаній рані шиї, грудної клітки в ділянці тіла грудини, в ділянці лівого плечового суглоба, лівого плеча; дві колото-різані рани лівого передпліччя. Дані ушкодження могли утворитися від дії предмета, який має колючо-ріжучі властивості. Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могли бути спричинені 19.04.2020 року. Колото-різане поранення грудної клітки зліва проникаюче в плевральну порожнину, що ускладнилося накопиченням повітря в плевральній порожнині, згідно з п. 2.1.3 «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Всі інші ушкодження, як окремо так і разом, спричиняють розлад здоров'я строком понад 6-ть днів, але не більше трьох тижнів (21 день). За цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Об'єктивних судово-медичних даних за якими можливо встановити послідовність спричинення тілесних ушкоджень, взаємне розташування потерпілого та нападника, в момент спричинення ушкоджень, в розпорядженні експерта немає. Враховуючи характер ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися, в умовах падіння з положення стоячи на бетонну поверхню.;
- висновок експерта № 200 від 22.05.2020 року вбачається, що на джемпері ОСОБА_14 , виявлені наскрізні ушкодження. Ушкодження № 1,2,4,5,9 мають ознаки колото-різаних. Їм відповідають колото-різані ушкодження на тілі ОСОБА_14 в області тіла грудини, на передній поверхні грудної клітки в області 3-го міжреберного простору зліва, на шиї зліва, на передній поверхні лівого плеча на задній поверхні лівого плеча. Ушкодження № 3,6,7 на джемпері ОСОБА_14 мають ознаки різаних на тілі не відобразилися, носять поверхневий характер. Не виключається можливість заподіяння колото-різаних ушкоджень на тілі та одязі ОСОБА_14 клинком складного ножа, який раніше досліджувався (висновок експерта № 199 від 04.05.2020 р.);
- висновок експерта № 199 від 04.05.2020 року з якого вбачається, що ліва половина джемпера ОСОБА_14 , дещо ущільнена, просякнута речовиною, яка не контрастна на чорному фоні матеріалу. На ділянці просочення є переривчасті накладання сірого кольору. Судити про механізм утворення цих слідів не представляється можливим. На джемпері в лівій половині переду, в ніжній третині лівого рукава, а також у верхній третині спинки зліва розташовані наскрізні ушкодження. Ушкодження № 1,2,4,5 мають ознаки колото-різаних, утворені плоским колюче-ріжучим предметом, клинок якого має обушок, лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2,0 см. Пошкодження №9 могло утворитися при проходженні клинка через складку тканини, мало інформативно для порівняльного дослідження. Ушкодження № 3,6,7 мають ознаки різаних, утворені гострою ріжучої кромкою (лезом). Пошкодження №8 утворене від дії високої температури, ймовірно, в процесі експлуатації. Не виключається можливість утворення різаних і колото-різаних ушкоджень на одязі ОСОБА_14 , клинком представленого на експертизу ножа. Пошкодження є вхідними отворами.;
- висновок експерта № 213 від 18.05.2020 року з якого вбачається, що на одязі та взуті, що належало ОСОБА_16 , слідів крові, придатних для ідентифікації, не виявлено.;
- висновок експерта № 460 від 02.06.2020 року з якого вбачається, що на розкладному ножі, вилученому при огляді місця події за адресою: м. Одеси, вул.. Академіка Корольова, 26, на його лезі знайдена кров людини, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_14 .. Дані про наявність крові від підозрюваного ОСОБА_16 на вказаному ножі, не отримані.
- висновок експерта № 484 від 18.05.2020 року з якого вбачається, що кров ОСОБА_16 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВО;
- висновок експерта № 500 від 11.06.2020 року з якого вбачається, що група крові потерпілого ОСОБА_14 відноситься до групи О (І) з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за ізосерелогічною еритроцитарною за системою АВО. Кров ОСОБА_16 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за системою АВО. На тампонах зі смивами, вилученими при огляді місця події за адресою: м. Одеса, вул.. Академіка Корольова, 26, в приміщені охорони гуртожитку: з підлоги біля кабінету вахтера (об'єкт № 3 - маркування відділення, з дерев'яного наличника дверей кімнати вахтера (об'єкт № 4); з підлоги в кімнаті вахтера (об'єкт № 5), з підлоги фойє (об'єкт №6), зі стільця вахтера (об'єкт №7), знайдена кров людини, в якої виявлений тільки антиген Н (антиген А,В ізогемаглютинін анти-А, анти-В не виявлені), не виключається походження крові від ОСОБА_14 . На тампонах зі змивами з рук ОСОБА_16 кров не знайдена.;
- висновок експерта № 501 від 11.06.2020 року вбачається, що на майці, вилученій за адресою: м. Одеса, вул.. Академіка Корольова, 26, у приміщені охорони гуртожитку (об'єкти № 1,2 маркування відділення), на простирадлі, вилученому за місцем мешкання ОСОБА_16 (об'єкти № 3,4) знайдена кров людини. При визначенні групової належності може належати ОСОБА_14 .. В об'єкті № 4 на простирадлі може належати ОСОБА_16 (у разі походження крові від однієї особи). Кров потерпілого ОСОБА_14 може бути присутня у якості домішки.;
- висновок експерта № 535 від 11.06.2020 року з якого вбачається, що на кофті ОСОБА_16 (об'єкт № 1 - маркування відділення) знайдена кров людини, не виключається походження крові від ОСОБА_14 . Дані про наявність крові ОСОБА_16 не отримані.;
- протокол проведення слідчого експерименту від 04.06.2020 року з додатком «CD-диском»;
- квитанція про отримання на зберігання речових доказів № 001212;
Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, потерпілим, захистом в скоєнні злочину ОСОБА_16 в ході судового розгляду не встановлено і можливість збирання доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» сиди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_16 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за наступних обставин.
Так, 19.04.2020 року, приблизно о17:30 годині у ОСОБА_16 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та знаходився за адресою: м. Одеса, вул.. Академіка Корольова, 26 в приміщені охорони гуртожитку під час сварки з ОСОБА_14 , на ґрунті раптово виниклих неприязне них відносин, під час вживання алкогольних напоїв, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство останнього.
Реалізуючи злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_14 , ОСОБА_16 19.04.2020 року о 17:40 годин, дістав розкладний ніж, який носив при собі та з метою позбавлення життя потерпілого тримаючи його в правій руці умисно наніс ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітки зліва проникаюче в плевральну порожнину, що ускладнилося накопиченням повітря в плевральній порожнині, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також по одній колото-різаній рані шиї, грудної клітки в ділянці тіла грудини, в ділянці лівого плечового суглоба, лівого плеча, двох колото-різаних ран лівого передпліччя, які як окремо так і разом, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після того, ОСОБА_16 вважаючи, що виконав усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому був затриманий співробітниками поліції.
Прокурором в судовому засіданні обвинувачення відносно ОСОБА_16 за кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України підтримано, змін обвинувачення, відповідно до ст.ст.338, 341 КПК України, до суду не надходила.
Також, прокурором в судовому засіданні формально були тільки перелічені наявні письмові докази, але аналізу кожного доказу, на підтвердження позиції обвинувачення щодо кваліфікації дій ОСОБА_16 саме за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, прокурором не зроблено.
Ретельно аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, пояснення свідків, письмові докази, та встановлені обставини, не дають суду підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство.
Стаття 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статті 22,23 КПК України прямо вказують, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість - створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Згідно з вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому суд не може припускати обставини здійснення інкримінованих ОСОБА_16 дій в частині наявності умислу на скоєння вбивства ОСОБА_14 .
Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".
У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 06.12.1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного). (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" (Capeau v. Belgium) № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Склад злочину, передбачений частиною першою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи" замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Згідно з пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, питання про наявність у діях особи умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Тому, якщо винна особа діяла з непрямим умислом, вона не може нести відповідальність за замах на вбивство, а лише за наслідки, які фактично були заподіяні.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння (пункт 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ).
Як слідує зі змісту обвинувального акту і зокрема формулювання обвинувачення, в основі обґрунтування правової кваліфікації протиправних дій ОСОБА_16 як закінченого замаху на умисне вбивство, орган досудового розслідування і прокурор послались на те, що обвинувачений «дістав розкладний ніж, який носив при собі та з метою позбавлення життя потерпілого тримаючи його в правій руці умисно наніс ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітки зліва проникаюче в плевральну порожнину, що ускладнилося накопиченням повітря в плевральній порожнині, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також по одній колото-різаній рані шиї, грудної клітки в ділянці тіла грудини, в ділянці лівого плечового суглоба, лівого плеча, двох колото-різаних ран лівого передпліччя, які як окремо так і разом, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я». ОСОБА_16 вважаючи, що виконав усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, покинув місце злочину.
Зазначені обставини в повному обсязі спростовуються показами в ході судового розгляду обставинами справи, зокрема показами обвинуваченого ОСОБА_16 , який повідомив, що з потерпілим ОСОБА_14 в нього були дружні стосунки, про святкування Пасхи він домовлявся з потерпілим заздалегідь, протягом всього дня смажили їжу, вживали алкогольні напої.
Крім того дані обставини в ході судового розгляду підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_14 , показами свідків ОСОБА_41 , ОСОБА_23 , ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , ОСОБА_42 , що потерпілий з обвинуваченим були знайомі тривалий час, будь-яких конфліктів у них не виникало. 19.04.2020 року протягом дня жарили шашлики та вживали алкогольні напої, в кімнаті вахтера під час вживання їжі на столі був ніж яким користувався потерпілий, крім цього ОСОБА_16 також поклав ніж на стіл для користування дані обставини підтверджуються показами потерпілого ОСОБА_14 . З показів свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_41 вбачається, що під час знаходження потерпілого ОСОБА_14 у вбиральні, куди він пішов самостійно, ОСОБА_16 ще деякий час перебував у приміщені вахтера, будь яким чином не переслідував потерпілого, і тільки через де який час пішов до своєї кімнати.
Аналізуючи протокол №000183 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 20.04.2020 року з якого вбачається, що ОСОБА_16 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, 4,86 %, суд зазначає, що орієнтовна схема визначення ступеня прояву алкоголю передбачає: від 3,0 до 5,0 ‰ - тяжке отруєння алкоголем, критичний стан, тому дії обвинуваченого направлені на умисне вбивство в стані сильного алкогольного сп'яніння не підтверджуються.
Вище вказані обставини підтверджують, що заподіяні тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_16 є тяжким та легкими тілесними ушкодженнями, однак вони були нанесені потерпілому ОСОБА_14 від неприцільного удару ножем, а випадково попав в грудну клітину та в інші частини тіла.
На переконання суду згідно встановлених конкретних обставин справи, зокрема поведінки обвинуваченого під час та після вчинення злочину, що підтверджуються показами обвинуваченого, потерпілого та свідків, узгоджується із іншими дослідженими судом доказами, обвинувачений ОСОБА_16 наніс один удар ножем в грудну клітину зліва діяв з невизначеним умислом, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, інші не значні порізи лівого плечового суглоба, лівого плеча є не значними та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а тому в силу вище наведених роз'яснень Пленуму ВС України дії ОСОБА_16 підлягають кваліфікації за фактичними наслідками вчиненого діяння, тобто за спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_14 .
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
За ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В ході судового розгляду прокурором не ставилося питання про зміну правової кваліфікації обвинувачення, а тому суд вважає з метою ухвалення законного та справедливого рішення вийти за межі висунутого обвинувачення, змінивши правову кваліфікацію, так як обвинувачений вчинив кримінально каране діяння, яке за ступенем тяжкості є менш тяжким злочином, проте за яке повинен нести відповідальність.
Отже, судом в судовому засіданні не встановлено, а обвинуваченням не доведено наявність в діях ОСОБА_16 жодних мотивів, які б слугували підставою виникнення у обвинуваченого ОСОБА_16 умислу спрямованого на вбивство потерпілого ОСОБА_14 .
Даючи юридичну оцінку встановленим обставинам, колегія суддів доходить висновку, що вказані дії, ОСОБА_16 повністю охоплюються диспозицією ч.1 ст.121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст.115 КК України, як умисне вбивство.
Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що ОСОБА_16 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за що підлягає покаранню.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_16 покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_16 судом встановлено щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_16 згідно ст. 67 КК України, суд визнає перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи сукупність вищезазначених обставин, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_16 , який відповідно до висновку судово-психіатричних експертів №224 від 19.05.2020 року є осудним, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч.1 КК України, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, перебуває в цивільному шлюбі, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, публічно вибачився перед потерпілим, відсутність обставин які отягчають покарання, та враховуючі що життя є найвищою соціальною цінністю, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_16 слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.121 КК України, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_16 зазначене вище покарання, колегія суддів виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.
Також колегія суддів зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Відповідно до постанови колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 квітня 2018 року № 757/15167/15-к зробила висновок, що загальні засади призначення покарання (ст.. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначати покарання або звільняти від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи не застосування ст.. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначені покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції.
Потерпілим ОСОБА_43 заявлено позов до обвинуваченого ОСОБА_16 про відшкодування на його користь матеріальної шкоди в розмірі 24031,20 гривень та моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень завданих злочином, обґрунтовуючи його витратами на лікуванні в станціонарі, спричиненням моральної травми та появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ураховуючи наведене, а саме, те, що в наслідок вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_16 потерпілому ОСОБА_14 , яка є людиною похилого віку заподіяна майнова шкода в розмірі 24031,20 гривень, сума підтверджена копіями квитанцій, крім того обвинувачений ОСОБА_16 в судовому засіданні в повному обсязі визнав завдану матеріальну шкоду. Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Пунктом 1 ст.129 КПК України визначено, що суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної потерпілим моральної шкоди, суд вважає наявним причинно-наслідковий зв'язок між скоєними обвинуваченими злочинами і перенесеними потерпілими фізичними та моральними стражданнями.
Судом встановлено, що заподіяння обвинуваченим ОСОБА_16 потерпілому ОСОБА_14 матеріальних збитків та моральних шкоди, призвело до фізичного болю та моральних страждань останньої, його психологічних переживань, що порушило нормальні життєві зв'язки.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_14 суд приймає до уваги тривалість фізичних та душевних страждань, вимушені зміни у життєвих стосунках, фізичний біль та страждання, які він переніс внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_16 витрат часу та коштів на лікування. Враховуючи глибину та тривалість душевних страждань, які потерпілий переніс, вимоги розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування в сумі 150 000 гривень та на підставі ст.129 КПК України, ст.1167 ЦК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_16 на користь потерпілого ОСОБА_14 .
Питання про долю речових доказів колегія суддів вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 369, 370, 371, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_16 рахувати з часу фактичного затримання, а саме: 19.04.2020 року о 23:00 годині.
В строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_16 під вартою з 19.04.2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі (ч.5 ст. 72 КК України),
Стягнути з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 майнову шкоду в сумі 24031 (двадцять чотири тисячі тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь потерпілого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в сумі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
Речові докази: складний ніж з рукояткою чорного кольору - знищити.
Речові докази: мобільний телефон «S-TELL» IMEI-1 НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 ; повернути за належністю ОСОБА_16 .
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_44
ОСОБА_2