Справа № 547/1161/20
Провадження №2/548/273/21
26.11.2021 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Коновод О.В.
за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.
представників позивача - адвокатів Маслюка В.В., Лобова М.О.
представника відповідачів - адвоката Бехтер Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Хорол клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" адвоката Лобова М.О. про відкладення судового засідання та витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейземінвест - 2017", за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Комунального підприємства " Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, сксування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі,-
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
До суду від представника позивача - адвоката Лобова М.О. надійшло клопотання про відкладення судового засідання та витребування доказів.
В судовому засіданні представники позивача - адвокати Маслюк В.В., Лобов М.О. підтримали клопотання та прохали його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідачів - адвокат Бехтер Л.В. заперечувала проти задоволення клопотання.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 2 статті 2 ЦПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства визнано, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (п.2 ч.3 ст.2 ЦПК України); змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України); диспозитивність (п.ч5 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Статтею 6 ЦПК України визначено, що суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Визначення принципу змагальності сторін дано в статті 12 ЦПК України.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, пунктами 4 та 5 частини 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно частини 2 статті 13 ЦПК України, якою формулюється принцип диспозитивності цивільного процесу, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене відповідає положенням частин 1 та 5 статті 81 ЦПК України, яким визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проте, з аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України можливо дійти висновку, що суд збирає докази лише певними процесуальними шляхами, а сам: а) подання доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81, ч.1 ст.83 ЦПК України); б) витребування доказів судом (ч.1 ст.84 ЦПК України); в) надання судових доручень щодо збирання доказів (ст.ст.87, 88 ЦПК України); г) призначення експертизи (ст.103 ЦПК України).
Тобто, в даному випадку позивач порушує перед судом питання про збирання письмових доказів у справі, що не допускається на даній стадії судового процесу, який передбачений Цивільним процесуальним кодексом України.
Крім того, навіть якщо вважати, що позивач порушує перед судом питання про витребування доказів, то слід зазначити, що згідно частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, згідно частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
При цьому, представник позивача у клопотанні не наводить жодних відомостей та не надає жодних доказів, які б свідчили про неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Крім цього, з прохальної частини клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме про витребування від Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей , якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником зокрема з питань , що пов"язані з передачею в оренду земельної ділянки, що фактично представник позивач порушує перед судом питання про збирання письмових доказів у справі, що не є предметом спору.
При цьому слід розмежовувати такі категорії як "предмет спору", "предмет позову" та "предмет доказування".
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.
Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
При цьому суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Виходячи із того, що саме на позивача покладається обов'язок обґрунтувати позов, тобто навести ті обставини, які на його думку свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог (підстави позову), суд при визначенні предмету доказування керується, зокрема підставами позову.
У відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зміст зазначеної норми окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Він повністю залежить від правових позицій сторін.
Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а іншими обставинами, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору. При цьому обставини, які не мають значення для вирішення справи по суті, не підлягають доказуванню сторонами та встановленню судом.
Вказані факти та пояснення представників позивача в клопотаннях про витребування доказів будуть враховані судом при постановленні рішення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача про витребування доказів є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
З наведених міркувань та керуючись ст.ст. 259-260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" адвоката Лобова М.О. про відкладення судового засідання та витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейземінвест - 2017", за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Комунального підприємства " Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, сксування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 26.11.2021
Суддя : О.В. Коновод