Дата документу 06.12.2021 Справа № 554/2559/19
06 грудня 2021 року місто Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про взяття під варту.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, проти відводу даного складу суду не заперечував. Обвинувачений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Указане кримінальне провадження ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20.03.2019 року виділено із кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України та зупинене у зв'язку з розшуком ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 органами досудового розслідування обвинувачується у тому, що в березні 2017 року у м. Полтава від домовився з начальником управління інфраструктури та туризму Полтавської ОДА ОСОБА_5 про одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі еквівалентній 2000 доларів США за вчинення дій з використанням службових повноважень, спрямованих на прийняття рішення про надання ФОП ОСОБА_7 тимчасового дозволу на здійснення перевезення пасажирівна маршруті №122-13 Войниха-Терни.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Частина 2 цієї статті визначає, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Зі змісту указаних норм права, вирішення питання щодо самовідводу не потребує розгляду іншим суддею, а може бути вирішено ухвалою головуючого судді, якому надійшла справа.
На необхідності відповідності складу суду міжнародному стандарту об'єктивності неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини, зокрема у рішеннях від 1.02.2005 у справі «Indra v. Slovakia» та від 25.03.2021 у справі «Stoimenovikj and Miloshevikj v. North Macedonia»).
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з браком безсторонності констатувались у рішенні «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.
У справі "Фей проти Австрії" Європейський Суд з прав людини вказав, що об'єктивна неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.12.2019 року даним складом суду ОСОБА_5 було визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Дослідивши та оцінивши на засадах змагальності сторін представлені сторонами докази в сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом у діяннях ОСОБА_5 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з огляду на таке:
"... ОСОБА_5 є несудимим та в поле зору працівників правоохоронних органів за корупційні кримінальні правопорушення не потрапляв. Відомості про те, що він з моменту призначення на посаду начальника управління інфраструктури та туризму Полтавської обласної державної адміністрації і до дати вчинення інкримінованих йому злочинів займався протиправною діяльністю чи допускав поведінку, яка з точки зору стороннього, поінформованого, розумного спостерігача дає підстави підозрювати його в корумпованості, відсутні. Відтак, матеріали справи не містять жодних підстав для правомірного залучення негласного агента та використання ним моделі симулювання протиправної поведінки щодо «лобіювання» інтересів ФОП ОСОБА_8 у частині оформлення ним певних дозвільних документів та уникнення негативних наслідків перевірок. Об'єктивних доказів того, що ОСОБА_5 почав вчиняти протиправні дії до втручання правоохоронних органів та їх «агентів» не було.
Проте ОСОБА_6 , який є бувшим оперуповноваженим колишнього УБОЗу та тривалий час очолює антикорупційну громадську організацію, будучи явно зацікавленим у результатах своєї «агентурної діяльності», вочевидь вдався до тиску на обвинуваченого, схиляючи його до вчинення злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, приховані обіцянки фінансової вигоди, звернення до почуття жалю заявника, наполягання в очікуванні та спілкуванні саме із обвинуваченим, тощо. Хоча не було жодних об'єктивних доказів для припущення, що обвинувачений займається незаконною діяльністю.
З огляду на це правоохоронні органи перевищили межі, визначені у зв'язку з використанням моделі симулювання та вочевидь підбурювали заявника до вчинення злочину. Зокрема, суд зважає на безпідставність використання з боку «агента» моделі симулювання, непослідовність та алогічність дій з боку правоохоронних органів в частині отримання доказів, зокрема, за заявою ОСОБА_9 щодо інших осіб, яка стала приводом до внесення відомостей до ЄРДР, характер підбурювання та тиску, який чинили на обвинуваченого, в тому числі його подальше незаконне затримання під час стаціонарного лікування. Доводи обвинуваченого та його захисника про фальсифікацію щодо нього справи та підбурювання, на думку суду, є слушними, у той же час прокурор не довів, що факту підбурювання не було.
Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що правоохоронні органи не обмежились пасивним розслідуванням даної справи, не приєднались до ймовірної протиправної поведінки обвинуваченого, а разом зі свідком ОСОБА_6 самі спровокували її. Відтак показання останнього, його заяви та відомості проведених з його участю негласних слідчих (розшукових) дій не мають значення допустимих доказів, позаяк порушують право на справедливий суд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому в самого ОСОБА_5 чи інших осіб не було вилучено жодних грошових коштів чи іншого майна - предмету неправомірної вигоди, тому відсутні об'єктивні та достовірні докази її одержання обвинуваченим. Матеріали справи не містять достатніх належних, допустимих та достовірних доказів того, що ОСОБА_5 прийняв пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди, а так само прохав надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення ним в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища. А ще того чи мав він на це умисел і корисливий мотив. Тобто стороною обвинувачення на наведено суду доказів наявності в діянні ОСОБА_5 як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв'язку з чим його треба визнати невинуватим та виправдати."
Таким чином, даним складом суду надано правову оцінку тим самим подіям, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
До того ж вироком Полтавського апеляційного суду від 26.11.2021 року (справа №554/130/18) зазначений вище скасовано вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21.12.2019 року та ОСОБА_10 визнано винуватим й призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, з конфіскацією частини належного йому майна та позбавленням 6 рангу державного службовця. Указаний вирок згідно закону набрав чинності. Відтак суд апеляційної інстанції дав іншу оцінку здобутим у справі доказам, у касаційному порядку справа ще не переглядалась.
Враховуючи, що даним складом суду вже висловлена правова позиція щодо невинуватості ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України, повторний розгляд цим же складом суду справи щодо іншого обвинуваченого - ОСОБА_4 , за тих же фактичних обставин буде порушувати засади юридичної визначеності як складової верховенства права та породжувати об'єктивні сумніви у безсторонності та неупередженості суду.
Керуючись ст. ст. 8, 75, 76, 80, 81 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
Заявити самовідвід від участі у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Передати указане кримінальне провадження керівнику апарату Октябрського районного суду м. Полтави для забезпечення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Роз'яснити керівнику апарату Октябрського районного суду м. Полтави, що відведений суддя підлягає виключенню від подальшого авторозподілу у цій справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1