Провадження № 1-кп/537/213/2021
Справа № 537/3974/21
06.12.2021 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2021 року за №12021175530000472, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який не працює, одружений, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 18.06.2021 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин,
- 29.07.2021 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч.1 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 140 годин. Станом на 06.12.2021 року покарання відбуто частково, не відпрацьовано 68 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
03.07.2021 близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_4 відпочивав спільно зі своїм знайомим ОСОБА_5 поряд із кафе «ФОП ОСОБА_6 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_7 помітив, що ОСОБА_5 передав продавцю кафе ОСОБА_8 для підзарядки свій мобільний телефон «Realme», модель «6I 3/64 Gb» GreenTea IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 . Коли ОСОБА_5 відійшов, залишивши свій мобільний телефон без нагляду, у ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме названого мобільного телефона ОСОБА_5
03.07.2021 року приблизно о 23 год. 25 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, керуючись корисливим мотивом та метою, скориставшись тим, що його дії непомітні для власника майна, взяв у продавця кафе ОСОБА_8 чуже майно, тим самим шляхом вільного доступу повторно таємно викрав мобільний телефон «Realme», модель «6I 3/64 Gb» GreenTea IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 3066,67 грн., що належить ОСОБА_5 .
Заволодівши чужим майном, ОСОБА_4 зник з місця вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки в розмірі 3066,67 гривень.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, наведених в обвинувальному акті. Дав показання про те, що літом 2021 року близько 23 годин він відпочивав з ОСОБА_5 . Бачив, як ОСОБА_5 залишив свій мобільний телефон у продавця кафе на підзарядку. Коли ОСОБА_5 відійшов, то ОСОБА_4 забрав у продавця кафе мобільний телефон, належний ОСОБА_5 , без його дозволу та відома. Після чого близько 05 години ОСОБА_4 заклав у ломбард мобільний телефон ОСОБА_5 , а грошові кошти використав на власні потреби. В подальшому ОСОБА_4 викупив в ломбарді мобільний телефон ОСОБА_5 , проте ще не повернув його власнику.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає. А тому суд вважає вину обвинуваченого доведеною.
Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна. Якщо ж обман був лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно для потерпілого, такі дії слід кваліфікувати як крадіжку. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі №655/289/17.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.
В ст.50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
В ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючі принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, розмір заподіяної шкоди, відсутність тяжких наслідків від злочину, спричинені потерпілому матеріальні збитки добровільно не відшкодовано, але потерпілий не просив суворо карати обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який має задовільний стан здоров'я, проте будучі особою працездатного віку не має постійного місця роботи, а відповідно і легального джерела доходу. Разом з тим обвинувачений ОСОБА_4 одружений, має малолітню дитину, що вказує на наявність стійких соціальних зв*язків. Не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному чи наркологічному диспансері. Суду не подані негативні характеристики обвинуваченого з місця його проживання.
ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності. Проте не відбув покарання у виді громадських робіт, призначене попереднім вироком суду. Згідно листа Крюківського РВ філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області від 03.12.2021 року №25/14/6421-21, станом на 03.12.2021 року ОСОБА_4 частково відбув покарання у виді 72 години громадських робіт, призначене вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.07.2021 року, невідбутий строк громадських робіт 68 годин. На розгляді Крюківського районного суду м. Кременчука також перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні 08.08.2021 року нового злочину проти власності (справа №537/5363/21).
Згідно з досудовою доповіддю Крюківського РВ філії ДУ "Центр пробації" в Полтавській області, ОСОБА_4 має високий ризик вчинення повторно правопорушення, а тому орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства та окремих осіб.
Наведені характеристики обвинуваченого свідчать про його стійку антисоціальну направленість та небажання стати на шлях виправлення.
Обставини, які в силу ст.67 КК України обтяжують покарання, - відсутні .
Обставиною, яка в силу ст.66 КК України пом'якшує покарання, є активне сприяння розкриттю злочину.
Суд вважає, що визнання обвинуваченим вини під тиском беззаперечних доказів вчинення ним злочину, зібраних органом досудового розслідування, - не є обставиною, що пом'якшує покарання.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання у виді арешту, в межах санкції закону за вчинений ним злочини.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
На підставі ст. ч.4 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді арешту шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за нове правопорушення, менш суворого покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.07.2021 року.
Саме покарання з реальним відбуттям буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Цивільні позови по справі не заявлялися.
Речові докази у справі відсутні.
Відповідно до ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи експертами Полтавського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в розмірі 686,48 грн.
Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_4 не обирався запобіжний захід. Прокурор в дебатах просив до набрання вироком законної сили застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід особисте зобов'язання, з покладанням обов'язків, визначених ст.194 КПК України, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який не чинив перешкоди розслідуванню та не ухилявся від суду.
У справі "Руслан Яковенко проти України" в рішенні від 04.06.2015 року Європейський Суду з прав людини встановив порушення ст. 5 Конвенції в частині залишення без змін запобіжного заходу тримання під вартою до набрання вироку законної сили, що очевидно виходив за межі строку призначеного покарання у вигляді позбавлення волі. Встановив, що якби заявник вирішив оскаржити вирок, то набрання ним законної сили було б затримано на невизначений строк. І таким чином погодився із твердженням заявника, що ціною за реалізацію його права на оскарження була його свобода. Тому Європейський суд дійшов висновку, що було порушено ст.2 Протоколу №7 до Конвенції. З огляду на наведене, з метою забезпечення виконання вироку відсутні підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, оскільки в разі оскарження вироку такий запобіжний захід очевидно вийде за межі строку призначеного покарання.
За таких обставин, суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , його особу, а відповідно вбачає ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинення нового злочину, з огляду на відсутність законних джерел для існування у обвинуваченого та наявність на утриманні сім'ї з малолітньою дитиною. Разом з тим, враховуючи думку прокурора, суд вважає достатнім застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід особисте зобов'язання до набрання вироком законної сили з метою забезпечення виконання вироку.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити покарання арешт на строк три місяці.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за нове правопорушення, менш суворого покарання, призначеного вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.07.2021 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання арешт на строк три місяці.
За правилами, передбаченими в ч.4 ст.70 ст. 72, КК України, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.07.2021 року, а саме 72 години громадських робіт, що відповідає 9 дням арешту.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.1, п.2, п.3 ч.5 ст.194 КПК України, до набрання вироком законної сили, а саме:
- прибувати за викликом до суду, прокурора, до установи виконання покарання,
- не відлучатися з м. Кременчук без дозволу суду,
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_4 покласти на Кременчуцьку окружну прокуратуру, в тому числі на прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_9 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта Полтавського НДЕКЦ МВС України в розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 48 коп.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1