Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/11126/21
1-в/357/526/21
29 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бар, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, до засудження не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,
від покарання призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2018 року,
сторони та учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
представник «БВК №35» ОСОБА_6 ,
засуджений ОСОБА_4
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_4 .
З клопотання вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 14.06.2018 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
В Державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» ОСОБА_4 відбуває покарання з 06.09.2018 року. Постановою начальника ДУ «Білоцерківська виправна колонія №35» від 07.09.2020 року переведений на дільницю соціальної реабілітації при колонії.
За час відбування покарання характеризується позитивно. Має 4 заохочення, порушень не допускав, стягнень не має.
В судовому засіданні представник колонії підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.
Засуджений ОСОБА_4 також просив задовольнити заявлене клопотання.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_4 не підлягає умовно-достроковому звільненню.
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали особової справи засудженого та надані суду матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше.
ОСОБА_4 засуджений 14.06.2018 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Початок строку 10.08.2018 року, кінець строку 10.09.2022 року. Відбута частина покарання складає строку покарання.
Відповідно до характеристики засуджений ОСОБА_4 , міру кримінального покарання в місцях позбавлення волі відбуває з 10.08 2018 року.
Утримуючись в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
В державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» відбуває покарання з 06.09.2018 року. За час відбування покарання характеризувався позитивно, дотримувався норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Мав 5 заохочень. Порушень не допускав, стягнень не має.
Постановою начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія №35» від 07.09.2020 року ОСОБА_4 переведений на дільницю соціальної реабілітації, що при колонії.
За час відбування покарання на дільниці соціальної реабілітації характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці був заохочений 4 рази. Стягнень не має.
Працевлаштований робітником на контрагентському об'єкті. Відношення до роботи добре.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний.
Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до персоналу установи. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Своє спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд.
Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
Не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці.
Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.
До виконання робіт по благоустрою місць позбавлення волі відноситься з розумною ініціативою.
Відповідно до статті 123 КВК України приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення».
Відповідно до ст. 126 КВК України не підвищує свої професійні навички.
Відповідно до статті 127 КВК України бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє розумну соціально-корисну активність в організації їх роботи.
Відповідно до ст. 110 КВК України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом отримання посилок та побачень, ір - телефонії.
13.09.2020 року був розглянутий на комісії установи з приводу застосування ст. 101 КВК України - позитивно.
06.05.2021 року розглядався на комісії установи з приводу застосування ст. 82 КК України -відмовлено по заяві засудженого.
Засуджений під час відбування покарання на профілактичному обліку не перебував.
Як убачається з довідки про стягнення та заохочення, засуджений ОСОБА_4 загалом має 9 заохочень за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. Стягнень не має.
Відповідно до довідки № 539 про прибутки по місяцях засуджений ОСОБА_4 працює та отримує заробітну плату.
Частиною 1 ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення.
Виконання призначеного судом покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому в його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ст. 81 КК України зазначено, що до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, однак зазначена норма надає право суду, а не покладає на нього обов'язок, щодо умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину. Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Крім іншого, судом також встановлено, що за період з 1998 по 2018 роки ОСОБА_4 6 разів засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів. Відбував покарання у місцях позбавлення волі та звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково. Однак, після звільнення з місць позбавлення волі, під час умовно-дострокового звільненнязнову вчиняв умисні корисливі злочини проти власності, в тому числі із застосуванням насильства.
Так, вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 19.03.1998 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 140,ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 22.02.2001 року по відбуттю строку покарання.
Через невеликий проміжок часу ОСОБА_4 знову вчинив умисний злочин та 15.03.2002 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 14.12.2004 році із заміною невідбутої частини покарання на 2 роки виправних робіт, ст. 82 ККК України з утриманням 20% заробітку.
Однак, ОСОБА_4 через нетривалий строк, знову вчинив умисний злочин та 21.06.2005 року був засуджений вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 10.12.2008 року умовно -достроково на 1 рік 3 місяці 26 дні.
Незважаючи на проявлений гуманізм, ОСОБА_4 в період умовно-дострокового звільнення знову вчинив умисний корисливий злочин та 23.07.2009 року вироком Ірпінського міського суду Київської області засуджений за ч. 1 ст. 187 КК України, із застосуванням ч. 1 ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 07.02.2013 року умовно-достроково на 1 рік 11 днів, ст. 81 КК України. Однак через нетривалий час знову вчинив умисний корислививй злочин.
21.12.2015 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений 25.07.2017 року умовно-достроково на 10 місяців 12 днів, ст. 81 КК України.
Через невеликий проміжок часу ОСОБА_4 знову вчинив умисний злочин та 14.06.2018 року вироком Святошинського районного суду м. Києва останнього засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, на 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Суд враховує ті обставини, що ОСОБА_4 неодноразово звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, однак належних висновків для себе не зробив та вчиняв нові умисні корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства. Зазначені факти свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення.
З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення, засуджений жодним чином не довів, що він сумлінною поведінкою та ставлення до праці став на шлях виправлення.
Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради. Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Посилання на відбуття частини покарання, яка дає підстави для умовно-дострокового звільнення, не є безумовною підставою для його застосування.
Враховуючи викладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання, оскільки не зважаючи на звільнення із місць позбавлення волі, в тому числі і умовно-достроково ОСОБА_4 , знову вчиняв злочини. Матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2018 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Керуючись ст. 81 КК України, статтями 537, 539 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання начальника Державної установи «Білоцерківська виправна колонія (№35)» ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк - з дня отримання копії ухвали.
СуддяОСОБА_1