Справа № 161/12985/21
Провадження № 2/161/3459/21
(заочне)
06 грудня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
21.07.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої вказала, що вона є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій, також, зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 . Однак, з 16.07.2015 року відповідач за адресою своєї реєстрації не проживає, будь-яких її речей в помешканні немає, остання не бере участі в утриманні будинку та оплаті комунальних послуг. Факт реєстрації ОСОБА_2 у належному їй житлі призводить до сплати комунальних платежів у збільшеному розмірі, а також впливає на отримання субсидії та інших соціальних пільг. Зазначені обставини порушують її право власності, а тому просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
До початку судового засіданні від представника позивачки надійшла до суду заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 41).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час, місце слухання справи повідомлялася належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від неї на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , являється власницею житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується витягом КП «Волинське обласне БТІ» № 21281497 від 16.12.2008 року (а.с. 7).
Як вбачається з будинкової книги для прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 р-ну серії А № 88743, у даному житловому приміщенні з 16.07.2015 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-11).
Як вбачається із довідки Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 23.11.2019 року «Про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 від 22.11.2019 ЄО 8613», в ході проведення перевірки було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 16.07.2015 року (а.с. 12).
Крім того, із Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 18.06.2021 року вбачається, що комісією в складі працівників Підгайцівської ОТГ було встановлено факт відсутності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту її реєстрації (а.с. 13).
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Вищевказана норма чинного законодавства кореспондується з положенням ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачу чиняться перешкоди у користуванні житловим будинком та проживанні в ньому, про поважність причин відсутності з дня її реєстрації, наявність між нею і власницею житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратила право користування житлом, в матеріалах справи немає та в ході судового розгляду даної справи таких фактів встановлено не було.
Крім того, суд вважає доведеним, що реєстрація ОСОБА_2 в належному позивачці житловому приміщенні, впливає на вартість комунальних послуг, отримання субсидій та інших соціальних допомог, у зв'язку з чим остання змушені нести додаткові витрати, що істотно впливає та обмежує реалізацію їх права власності на житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що є всі передбачені законодавством підстави для визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.
Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як особа з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання), тому з відповідачки слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 908 грн.
На підставі ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 908 (дев'ятсот вісім) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспортні дані: паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 11.11.2014 року Камінь-Каширським РС УДМС України.
Повний текст рішення складений 06 грудня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська