Справа № 161/1912/21
Провадження № 2/161/1625/21
17 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
за участю секретаря судового засідання Самсонюк Ю.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
01.02.2021 позивач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності спадкове майно.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_6 . Після її смерті залишилась спадщина, а саме прийняте але не оформлене в порядку спадкування майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_2 ). Таке майно спадкодавець у свій час успадкувала за заповітами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Вказано, що на момент смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 існували також інші спадкоємці за законом: сини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , однак за заповітом їм жодної частки передбачено не було.
Після смерті ОСОБА_6 , її син ОСОБА_4 (даті також - позивач) звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. із заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні такої нотаріальної дії йому було відмовлено у зв'язку із тим, що заповіт, складений ОСОБА_8 містить формулювання «належну мені на праві приватної власності частину житлового будинку», яке не дає можливості визначити справжню волю заповідача, оскільки не зрозуміло, яку саме частину житлового будинку ОСОБА_8 заповів ОСОБА_6 .
Одночасно із чим, єдиний спадкоємець за вказаним заповітом ОСОБА_6 померла, що виключає звернення будь-кого з інших осіб із заявою про тлумачення заповіту.
Позивач та його представник вважають, що формулювання у заповіті ОСОБА_8 є чітким та зрозумілим, оскільки перед написанням заповіту у 2007 році в приватного нотаріуса Горбатюк Т.П., заповідач ОСОБА_7 складала інший заповіт 08.07.2005 у нотаріуса Зубенко Т.І., який в подальшому був скасований, про те, що ОСОБА_7 заповідача належиний їй будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Цим же нотаріусом також засвідчувався заповіт, де вказувався цей самий будинок, але вже ОСОБА_9 , який перебував у шлюбі зі ОСОБА_7 . Позивач переконаний, що подружжя вважало спірний будинок спільною власністю.
Таким чином позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
На підставі наведеного позивач просить скасувати постанову приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.08.2020 та визнати за ОСОБА_4 право власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 , а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 03.02.2021 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
26.07.2021 підготовче провадження у справі завершено, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Жуковський В.В. заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_5 подав до суду заяву від 15.11.2021 про розгляд справи у його відсутності, при вирішення спору покладався на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 визнав, не заперечував щодо задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала позицію відповідача, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гордач Л.С. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що згідно Витягу з реєстру прав власності КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» №10070012 від 13.03.2006, ОСОБА_8 на праві приватної власності належала зокрема 1/1 частки будинку (Літер А-1) АДРЕСА_2 на підставі Договору №812 від 06.07.1950, посвідченого Першою Луцькою держнотконторою та Акту приймання будинку в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Луцької міської ради від 06.11.1959 №790-а (арк. 55 інвентаризаційної справи №593, витребуваної на запит суду).
Згідно матеріалів інвентаризаційної справи №593 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , (згідно копій рішення Луцької міської ради №16/6 від 30.11.2021 та рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №284-1 від 15.05.2013, додатку №34, нині - АДРЕСА_1 ), будь-якого подальшого відчуження ОСОБА_8 права власності на вказаний житловий будинок іншим особам не здійснювалось.
Позивачем стверджується, а відповідачами не заперечується факт того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і за час їх перебування у шлюбі у період з 1950 по 1953 роки був побудований житловий будинок, що також стверджується даними інвентаризаційної справи (арк. 1-5).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На випадок своєї смерті ОСОБА_8 було складено заповіт від 16.04.2004, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т.З., р.н.4519, відповідно до якого спадкодавець заповів належну йому на праві приватної власності частину житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.9).
Окрім того, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.12).
ОСОБА_7 також на випадок своєї смерті склала заповіт від 12.02.2007, посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори Горбатюк Т.П., р.н. 3-287, відповідно до якого спадкодавець заповіла все належне їй майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.11).
Суд встановив, що до складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_8 , входить, зокрема, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (нині - АДРЕСА_1 ) (а.с.15).
Позивачем стверджується, а сторонами не заперечується, що постійним місцем проживання ОСОБА_6 був буд. АДРЕСА_1 , що свідчить про факт прийняття останньою спадщини після смерті як ОСОБА_7 так і ОСОБА_8 , що сторонами також не заперечується.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи за життя ОСОБА_6 не оформила право власності на спірне спадкове майно.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.13).
Статтями 1268 та 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 є її син - ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.14). Окрім того факт постійно спільного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_6 з 30.10.1998 до дня смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в копії паспорта громадянина України ОСОБА_4 (а.с.8).
Інші спадкоємці відсутні. Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_6 не складала.
В матеріалах справи наявна копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С., відповідно до якої позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що формулювання заповіту ОСОБА_8 унеможливлює достовірне трактування волі заповідача, оскільки незрозуміло яку саме частку житлового будинку останній заповів ОСОБА_6 .
Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в зв'язку з тим, що в них немає правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом, бажає отримати спадщину, є таким, що належно її прийняв, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідачі - спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не заперечували проти задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позов, в межах заявленої вимоги щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6 , а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна вимога про скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Цивільний процесуальний кодекс України взагалі не містить положень, які б регулювали порядок розгляду скарг на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні.
Оскільки ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає можливість оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії та відмови у вчиненні нотаріальної дії до суду, та враховуючи норми , викладені в Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного процесуального кодексу України, розглядати такі скарги неможливо ні в порядку адміністративного судочинства, ні в порядку окремого провадження, тому такі справи повинні розглядатися в порядку позовного провадження.
Відповідно до ст.257 ЦК України строк оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту встановлено у три роки.
У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус.
Окрім того, залучення до участі у справі співвідповідача та заміна відповідача на належного відповідача судом допускається правилами ст.51 ЦПК України лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження у справі, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Натомість з матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. визначена позивачем як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, клопотання про залучення у справі співвідповідача до суду не надходили, предметом спору позивачем зазначено визнання права власності на спадкове майно, а позовна вимога про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачем взагалі не обгрунтовується.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76 78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. 1261, 1225, 1226, 1261, 1270, ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6 , а саме право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено протягом 29.11.2021.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк