нп 2-а/490/332/2021 Справа № 490/5824/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
16 листопада 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді - Гуденко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
14.09.2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати постанову серії ВР № 236273 від 13.04.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.; провадження по адміністративній справі просив закрити.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 27.08.20120 року, адвокатом позивача було надіслано запит до УПП в Херсонській області для отримання копії постанови про адміністративне правопорушення з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та винесення відносно останнього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а саме порушення п.2.1 ПДР України (відсутність полісу ОСЦПВ) вчинене ним під керуванням легкового автомобілю марки Mersedes Benz E350 д.н. НОМЕР_1 . Запит на отримання оскаржуваної постанови позивач зробив, оскільки про її існування йому не було відомо, та не було відомо що позивач колись притягувався в Херсонській області УПП до адміністративної відповідальності. З отриманої позивачем постанови УПП в Херсонській області ВР № 236273 від 13.04.2018 року вбачається, що на трасі М-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог) 203, особа Іваницький 1 батальйон, 4 рота УПП в Херсонській області склала відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі. Зі змісту постанови вбачається, що 13.04.2018 року о 00:45 годин на трасі М-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог) 203, позивач скоїв адміністративне правопорушення, а саме: порушення п.2.1 ПДР відсутність у водія полісу обов язкового страхування та накладено штраф в розмірі 425 грн. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, технічному опису бланка постанови. При цьому, позивач дану постанову ніколи не отримував ні від УПП в Херсонській області ні в ВДВС Центрального району.
В листопаді 2020 року надійшов відзив на позов від відповідача, в якому просить відмовити у задволенні позову, посилаючись , що позивачем не було пред'явлено даного полісу, оскільки вказаний поліс у нього взагалі на тоцй час не було укладено, що підтверджується запитом до Централізованої бази даних МТСБУ. Встановивиши факт скоєння адмінстративного правопорушення працівниками патрульної поліції була винесена постанова з дотриманням вимог чинного законодавства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.09.2020 року справу передано судді Черенковій Н.П. 15.09.2020 року, та отримано останньою 17.09.2020 року.
В порядку виконання вимог ст.171 ч.3 КАС України для можливості визначення територіальної підсудності зроблений 18.09.2020 року запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області.
Ухвалою від 22.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
20.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки правопорушення мало місце, під час складання постанови позивач був ознайомлений зі всіма правами, фактом наявності правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАп.
Ухвалою судді Черенкової Н.П. від 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у поновлені строку звернення до суду та адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишений без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2021 року у справі № 490/5824/20 скасовано. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до УПП в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 236273 від 13.04.2018 року. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом та направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва справу №490/5824/20 для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2021 року справу передано судді Черенковій Н.П.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду адміністративної справи № 490/5824/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.06.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
30.06.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 01.07.2021 року прийнято вказану справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 13 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 . Іваніцьким бальйон 1, рота 4 УПП в Херсонській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 236273 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно даної постанови правопорушення полягало в тому, що 13.04.2018 року об 00:45 трасі М-14 (Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог) 203, водій, керуючи ТЗ скоїв адміністративне правопорушення, а саме: порушення п.2.1. ПДР відсутність у водія полісу обов язкового страхування власників наземних ТЗ. Та була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладенні на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог 2.1 г) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до постанови серії ВР № 236273 від 13.04.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 13.04.2018 року водій ОСОБА_1 , керуючи легкового автомобілю марки Mersedes Benz E350 д.н. НОМЕР_1 ., не мав при собі полісу обов язкового страхування власників наземного ТЗ, чим порушив п. 2.1 г) ПДР України . Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 ЗУ «Про національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортних засобів, а саме: частина перша встановлює, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту
Частиною третьою зазначеної статті ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17, поліцейські не можуть вимагати у водія будь-яких документів, якщо у них немає доказів правопорушення, що, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом першої інстанції.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється зокрема відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Виходячи із вищевикладеного, перевірка у особи наявності полісу цивільно-правової відповідальності може бути здійснена за умови виявлення працівниками Національної поліції порушення такою особою правил дорожнього руху.
Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.
Оскільки відповідачем не було задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи - відповідача до позивача про пред'явлення документів, у тому числі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Крім того, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів скоєного правопорушення - ані відеозапису, де зафіксовано факт правопорушення та самого факту зупинки позивача у вказаний час та дату, ані фотофіксації, ані навіть не відібрано покази свідків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яким його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ВР № 236273 від 13.04.2018 року, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1,7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається із квитанції № 0.0.1823201013.1 від 03.09.2020 року ОСОБА_1 за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 77, 159-163, 243, 250 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 236273 від 13.04.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1ст. 126 КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 126 КУпАП- закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання сторонами копії повного судового рішення.
Суддя Гуденко О.А.