Справа № 473/3493/21
іменем України
"06" грудня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання Пащенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно набутого майна
встановив
24 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, а саме ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу вони з відповідачем придбали ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вказуючи на те, що відповідач ухиляється від добровільного поділу спільного майна подружжя, позивач просив поділити спільне майно в судовому порядку.
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 надала заяву в якій просить розглядати справу у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причина неявки суду невідома, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 05 червня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Вознесенському району реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №15. Відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2017 року вказаний шлюб між ними було розірвано.
Відповідно до договору купівлі-продажу ј частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. 26 липня 2016 року, ОСОБА_2 є власником ј частки житлового будинку з відповідною часткою господарських і побутових будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 26.07.2016 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Таким чином, враховуючи, що частка спірного житлового будинку набута сторонами за час шлюбу, то вона є об'єктом спільної сумісної власності сторін, у зв'язку з чим суд доходить висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем право власності на 1/8 частку (1/2 від ј частки) житлового будинку.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 141, 206,264,430 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/8 частку (1/2 частка від ј частки) житлового будинку АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ј частки житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області Кучеровою Г.А. 26 липня 2016 року за зареєстровано в реєстрі за № 341.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.М. Ротар