Cправа № 127/16295/20
Провадження № 2/127/2556/20
Іменем України
30 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Бойко В.М.,
при секретарі Поперечної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області Територіального сервісного центру МВС №0541 про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області Територіального сервісного центру МВС №0541 про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним.
Ухвалою суду від 14.01.2021 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
18.02.2021 року через електронну пошту представником позивача було подано клопотання про призначення у даній справі автотоварознавчої експертизи, оскільки для з'ясування обставин у даній справі, а саме дійсної вартості проданого транспортного засобу, потрібні спеціальні знання.
Сторони по справі в судове засідання не з'явились, хоча про дату та час судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином.
Враховуючи те, що клопотання про призначення у даній справі автотоварознавчої експертизи надійшло ще 18.02.2021 року, розгляд справи неодноразово відкладався за заявами, зокрема, представника позивача, які не були підтверджені належними та допустимими доказами, суд ухвалив провести розгляд клопотання у відсутність сторін по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на відсутність її згоди на укладення договору комісії та договору купівлі-продажу спірного автомобіля, зокрема порушення вимог ст. 65 СК України під час їх укладення.
Водночас, позивач зазначає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, проте вимог про стягнення компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно не заявляє.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3-5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Отже за змістом наведених положень процесуального закону призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Частинами 1, 5 ст. 104 ЦПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно зі ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, оцінивши зазначені позивачем підстави призначення заявленої у клопотанні експертизи, зважаючи на предмет позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її призначення, оскільки у цій справі по суті заявлених вимог визначення вартості відчуженого автомобіля не входить до предмета доказування, зокрема позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним правочину щодо відчуження. Крім того суд звертає увагу позивача, що дане клопотання про призначення експертизи подане після закриття підготочого судового засідання. Доказів поважності не подання даного клопотання до призначення справи по суті суду не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 102-105 ЦПК України, -
В задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області Територіального сервісного центру МВС №0541 про визнання правочину щодо відчуження майна недійсним - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: