Справа № 466/3335/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/99/21 Доповідач: ОСОБА_2
29 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2020 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника-адвоката ОСОБА_10 ,
захисника-адвоката ОСОБА_11 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 303 КК України та призначено йому покарання у виді 5 ( п'яти ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 ( трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України ухвалено зобов'язати засудженого ОСОБА_7 протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_8 визнано винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 303 КК України та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України ухвалено зобов'язати засуджену ОСОБА_8 протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_9 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 303 КК України та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ст. 76 КК України ухвалено зобов'язати засудженого ОСОБА_9 протягом іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду, у травні 2019 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Львові, керуючись корисливими мотивами, з метою заняття сутенерством, створив злочинну групу, до складу якої увійшли обвинувачені ОСОБА_8 , як співорганізатор, ОСОБА_9 та ще одна особа , матеріали відносно останнього виділенні в окреме провадження, як виконавця.
Усі учасники злочинної групи мали єдиний намір на вчинення кримінальних правопорушень, з метою особистого збагачення, шляхом організації з надання платних сексуальних послуг особами жіночої статі, перебували між собою в міцних внутрішніх зв'язках, розробили правила поведінки кожного з учасників, діяли згідно розробленого та відомого усім членам групи єдиного плану, чітко виконували відведені їм функції.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , виконуючи функції організатора, утримував приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовувалось для надання платних сексуальних послуг та тимчасового проживання повій, здійснював оплату за користування інтернет-сайту «lviv.relaxportal.biz», «lvov.ukrgo.com», оголошення про надання послуг інтимного характеру, з допомогою яких замовники обирали платні сексуальні послуги. Для отримання грошових коштів від клієнтів за надані повіями послуги сексуального характеру, ОСОБА_7 використовував банківський рахунок «MonoBank» № НОМЕР_1 , відкритий на своє ім'я. Також останній контролював режим роботи повій та кількість клієнтів, котрі отримували вищевказані послуги, рух коштів, отриманих внаслідок протиправної діяльності.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 діючи як організатор, підшукав дівчат, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також інших невстановлених слідством осіб жіночої статі, які за матеріальну винагороду в розмірі 2000-2700 гривень за одну годину, надавали клієнтам послуги сексуального характеру.
Обвинувачена ОСОБА_8 , виконуючи функції співорганізатора та виконавця, утримувала приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 , яке використовувалось для надання платних сексуальних послуг та тимчасового проживання повій, здійснювала оплату за користування інтернет-сайтом «lviv.relaxportal.biz», «lvov.ukrgo.com», оголошення про надання послуг інтимного характеру, з допомогою яких замовники обирали платні сексуальні послуги. Для отримання грошових коштів від клієнтів за надані повіями послуги сексуального характеру ОСОБА_8 використовувала банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , відкритий на своє ім'я. Також остання контролювала режим роботи повій та кількість клієнтів, котрі отримували вищевказані послуги, рух коштів, отриманих внаслідок протиправної діяльності.
Крім цього, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи як співорганізатори, використовували мобільні телефони із номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , на які отримували телефонні дзвінки від клієнтів, яких скеровували до місць надання таких послуг.
Обвинувачений ОСОБА_9 , діючи як виконавець, використовуючи автомобіль марки «Peugeot Partner», р.н.з. НОМЕР_7 , доставляв повій до місць надання клієнтам інтимних послуг та в зворотному напрямку, контролюючи режим їх роботи та поведінку з клієнтами. Також, за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 останній здійснював збір грошових коштів після закінчення робочої зміни повій та роздавав їм заробіток, а решту коштів передавав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Аналогічні за змістом дії вчиняла особа, матеріали якої виділені в окреме провадження, використовуючи автомобіль марки «BMW 320», номерний знак - НОМЕР_8 .
Грошові кошти, отримані за організацію сутенерства, розподілялись наступним чином: 50 % отримували повії за наданні ними сексуальні послуги, а інших 50 % отримували обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які розподіляли між іншими учасниками групи та використовували для забезпечення діяльності такої. Клієнти, які отримували сексуальні послуги у вищевказаних орендованих приміщеннях, додатково оплачували 200 гривень за їх використання, а у випадку доставки повій за місцем знаходження клієнта, оплачували їм 200-400 гривень, які в подальшому повії передавали ОСОБА_9 або особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Так, згідно узгодженого учасниками організованої ОСОБА_7 групи планом, за його вказівками, ОСОБА_8 21.06.2019р., близько 00:11 год. отримала телефонний дзвінок від гр. ОСОБА_16 на номер телефону НОМЕР_3 , про який він дізнався на інтернет-сайті «lviv.relaxportal.biz» про надання послуг сексуального характеру. Під час розмови, ОСОБА_8 запропонувала йому такі послуги, вартістю 2000 гривень за годину, за адресою: АДРЕСА_4 , на що він погодився. Отримавши інтимні послуги від ОСОБА_13 за вказаною адресою, ОСОБА_16 сплатив їй кошти в сумі 1200 гривень за пів години послуг сексуального характеру, у які входила також оренда приміщення в сумі 200 гривень.
Крім цього, ОСОБА_8 , 23.06.2019р., близько 02:46 год., отримала телефонний дзвінок від гр. ОСОБА_17 на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , про який він дізнався на інтернет-сайті «lviv.relaxportal.biz» про надання послуг сексуального характеру. Під час розмови, ОСОБА_8 запропонувала йому організацію таких послуг, вартістю 2000 гривень за годину, за адресою: АДРЕСА_5 , на що він погодився. Отримавши інтимні послуги від ОСОБА_13 за вказаною адресою, ОСОБА_18 сплатив їй кошти в сумі 2200 гривень, у які входила також оренда приміщення в сумі 200 гривень.
Крім цього, ОСОБА_7 , 11.07.2019р., близько 21:36 год., отримав телефонний дзвінок від гр. ОСОБА_19 на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , про який він дізнався на інтернет-сайті «lviv.relaxportal.biz» про надання послуг сексуального характеру. Під час розмови, ОСОБА_7 запропонував йому організацію таких послуг, вартістю 2500 гривень за годину, за адресою: АДРЕСА_5 , на що він погодився. Отримавши інтимні послуги від ОСОБА_12 за вказаною адресою, ОСОБА_19 сплатив їй кошти в сумі 2700 гривень, з яких 1200 грн. за допомогою мобільного додатку «Приват 24» на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_8 , у які входила також оренда приміщення в сумі 200 гривень.
Крім цього, ОСОБА_7 21.08.2019р. близько 22:49 год. отримав телефонний дзвінок від гр. ОСОБА_20 на мобільний номер телефону НОМЕР_5 , про який він дізнався на інтернет-сайті «lviv.relaxportal.biz» про надання послуг сексуального характеру. Під час розмови, ОСОБА_7 запропонував йому організацію таких послуг, вартістю 2000 гривень за годину з можливістю вибору повії та її прибуття у готель «Варшава», що в с. Малехів, Жовківського району по вул. Жовківській, 1. В подальшому, інший член групи матеріали щодо якого виділені в окреме провадження , на автомобілі марки «ВMW 320», н.з. НОМЕР_9 доставив до вказаного готелю двох дівчат на ім'я ОСОБА_21 та ОСОБА_14 для надання ОСОБА_20 сексуальних послуг. Останній, обравши ОСОБА_14 , завів її у 208 номер готелю, де отримав від неї інтимні послуги, оплативши 2000 грн. за допомогою мобільного додатку «Приват 24» на банківський рахунок «МоnоВаnк» № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_7 . Також, він передав ОСОБА_14 400 грн. за доставлення її в зворотньому напрямку особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Після цього, останній доставив її на вул. Костюшка, 16 в м. Львові для продовження зайняття протиправною діяльністю.
Крім цього, ОСОБА_7 , 05.11.2019р. близько 21:33 год. отримав телефонний дзвінок від гр. ОСОБА_22 на мобільний номер телефону НОМЕР_6 , про який він дізнався на інтернет сайті «lviv.relaxportal.biz» про надання послуг сексуального характеру. Під час розмови, ОСОБА_7 запропонував йому організацію таких послуг, вартістю 2200 гривень за годину, за адресою: АДРЕСА_6 , на що він погодився. Отримавши інтимні послуги від ОСОБА_23 за вказаною адресою, ОСОБА_22 сплатив їй кошти в сумі 2200 гривень, з яких 200 грн. за використання орендованого приміщення.
Діяльність злочинної групи була припинена 05.11.2019р. працівниками правоохоронних органів та під час проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за місцем проживання ОСОБА_9 , а також під час проведеного обшуку автомобіля марки «BMW 320», який перебував в користуванні особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.
Не погоджуючись з даним вироком прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15.12.2020 стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок безпідставного застосування ст.75 КК України. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі; ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального та процесуального законів, не врахував і не надав об'єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а саме ступеню тяжкості, обставинам вчинення злочину і даних про осіб обвинувачених, та прийшов до необґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 без відбування покарання, належних і достатніх мотивів прийняття такого рішення не навів.
Зазначає, що суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини при яких його вчинено, та особі обвинувачених, зокрема, що обвинувачені щиро розкаялися у вчиненому, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебувають, позитивно характеризуються за місцем проживання, раніше тне судимі, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають на утриманні малолітню дитину. Водночас, підстави та мотиви для застосування ст.75 КК України у вироку не зазначені, відтак, на переконання апелянта, висновок суду про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання жодним чином не мотивований.
Вказує, що суд врахувавши щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання не мотивував належним чином, у яких саме діях виражалось відповідне ставлення обвинувачених до скоєного.
На думку прокурора, суд не надав відповідної оцінки з точки зору суспільної небезпечності винної особи, а звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням не сприятиме досягненню мети покарання, яка також полягає у запобіганні новим злочинам як обвинуваченим, так і іншими особами, виконанню завдань кримінального судочинства щодо захисту прав і свобод людини від злочинних посягань.
До початку розгляду справи на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від обвинуваченого ОСОБА_9 , в яких останній просить долучити дані заперечення до матеріалів справи, врахувати дані заперечення при апеляційному розгляді апеляційної скарги прокурора, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_9 в своїх запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що при вирішенні питання щодо призначеного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи обвинувачених та інші обставини, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення. Покарання обвинуваченим призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів. Зазначає, що виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб обвинувачені довели своє виправлення.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинувачених та їхніх захисників, які заперечили апеляційну скаргу та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Щодо призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи зі змісту ст. 75 КК України її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
Також згідно із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Наведених вимог закону при ухваленні вироку суд першої інстанції у повній мірі дотримався.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, вирішуючи питання про призначення покарання та можливість виправлення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 без його відбування, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України, дані про їхні особи, а саме те, що ОСОБА_7 згідно ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, на даний час працевлаштований, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину. Обвинувачена ОСОБА_8 раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на даний час здійснює догляд за малолітнім сином, ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_9 також вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце праці. На обліку в психоневрологічному та наркодиспансері обвинувачені не перебувають. При цьому, суд першої інстанції визнав та врахував і обставину, яка пом'якшує покарання, а саме: щире каяття. Обставин, які б обтяжували покарання обвинувачених - відсутні.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та зі судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Окрім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після її внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про наявність обставини, що пом'якшує покарання, зокрема визнання такою обставиною щире каяття, адже поведінка обвинувачених після вчинення кримінальних правопорушень, свідчить про засудження ними своєї поведінки та бажання більше не вчиняти злочинів.
На думку колегії суддів, місцевим судом, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , об'єктивно встановлено і мотивовано у вироку наявність обставини, що пом'якшує обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 покарання, а саме їхнє щире каяття, що в даному випадку ґрунтується на повному, послідовному і незмінному протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій визнанні вини у вчиненому, як основної форми прояву такого, а також осуді і належній критичній оцінці ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 своєї протиправної поведінки, які запевнили, що у майбутньому не повторять подібного.
Таким чином, враховуючи усвідомлення без будь-яких істотних обмежень обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 протизаконності своїх злочинних дій, відсутність наслідків від вчиненого, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України, не спростовують викладених у вироку обґрунтованих висновків місцевого суду з цього приводу, оскільки значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю. При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Отже, звільняючи обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції дотримався вищезазначених норм закону та навів у вироку переконливі, на думку колегії суддів, доводи на підтвердження прийнятого рішення, що свідчать про можливість виправлення обвинувачених в умовах здійснення контролю за їхньою поведінкою впродовж встановленого іспитового строку, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та наявність відповідних для цього підстав.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що призначене покарання із застосуванням положень ст.75 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових злочинів.
На думку колегії суддів, ізоляція обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на даний час від суспільства та поміщення їх на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу, про що порушується питання в апеляційній скарзі прокурора, не є виправданим заходом примусу.
Підстав вважати, що призначене обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_24 покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість немає. Доводи апеляційних скарг прокурора про необхідність призначення лише покарання у виді позбавлення волі колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними. Тому апеляційна скарга не підлягають до задоволення.
Також апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд, застосувавши положення ст.75 КК України, не врахував ступінь тяжкості вчинених діянь, обставин вчинення злочину і даних про осіб обвинувачених. Приймаючи рішення про можливість звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції, з врахуванням саме обставин щодо осіб обвинувачених, прийшов до правильного висновку про можливість їхнього виправлення без реального відбування покарання, з чим погоджується колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим, відтак апеляційні вимоги прокурора не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2020 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , залишити - без змін, апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Головуючий
Судді