30.11.2021 Справа №607/20263/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Холява О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733308 від 02 листопада 2021 року вбачається, що 02 листопада 2021 року близько 20.15 год. громадянин ОСОБА_1 перебував по вул. Майдан Привокзальний, 1 в м. Тернополі, без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, чим порушив п.п.2 п.2.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року у відповідності до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року (із змінами та доповненнями), та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав. Приймаючи до уваги вимоги ст.268 КУпАП, вважаю за можливе розгляд справи проводити у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ч.1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна, необережна) дія чи бездіяльність, яку посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною першою ст.44-3 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до п.п.2 п.2.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року (із змінами та доповненнями), з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється “зелений” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
У відповідності зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суддя встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейськими Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, в порушення вимог ст.ст.251, 255 КУпАП, не зібрано доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про свідків, особи не встановлені і не допитані, відсутні будь-які докази вчинення адміністративного правопорушення. Рапорт працівника поліції, долучений до протоколу, не є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У відповідності до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Pociї» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Судом встановлено, що обставини відображені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Протокол складено за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, матеріалами справи не доведена, а тому провадження у справі відносно нього підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в його діях складу такого правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя Холява О.І.