Справа № 991/5553/21
Номер провадження 1-кп/991/47/21
08 вересня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000132 від 20 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Оренбург Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України,
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження. Ухвалою суду від 13 серпня 2021 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
1.2. 08 вересня 2021 року у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
1.3. В обґрунтування свого клопотання сторона захисту послалася на невідповідність обвинувального акта вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, неконкретність формулювання обвинувачення, а саме:
- наявність суперечностей щодо обізнаності обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо можливості заволодіння грошовими коштами;
- відсутність точної дати моменту виникнення домовленості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про спільне вчинення злочину;
- невідповідність фактичного викладу обставин кримінального правопорушення (внесення ОСОБА_6 до офіційного документу неправдивих відомостей) його остаточному формулюванню (складання завідомо неправдивих офіційних документів);
- відсутність в обвинувальному акті відомостей про те, в чому саме полягали дії обвинуваченого ОСОБА_6 щодо заволодіння чужим майном, що на думку обвинуваченого, не дозволяє кваліфікувати його дії як співвиконавця злочину зі спеціальним суб'єктом.
Вказані недоліки у викладенні формулювання обвинувачення, за твердженням ОСОБА_6 , перешкоджають реалізації його права знати, в чому він обвинувачується, та захищатися від висунутого йому обвинувачення.
1.4. Також обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 зазначили, що стороні захисту було вручено примірник обвинувального акта, який не відповідає вимогам пункту 9.31.2 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12 лютого 2019 року № 27 (далі - Інструкція), зокрема, на примірнику відсутня відмітка «Копія», напис про засвідчення документа та печатка прокуратури.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали подане клопотання із зазначених у ньому мотивів.
2.2. Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 підтримали подане клопотання.
2.3. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору та зазначив, що формулювання обвинувачення у обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. На його думку, обвинувальний акт був складений та підписаний у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акта та додатків до нього, проаналізувавши доводи клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що це клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
3.2. Пунктом 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 110 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу, зокрема, містити перелік відомостей, визначених частиною другої вказаної статті.
Колегія суддів наголошує, що відповідність обвинувального акта вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України суд встановлює виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту, оскільки частиною четвертою цієї статті Кодексу заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду.
3.3. Дослідивши зміст обвинувального акта, суд встановив, що він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року (справа № 5-328кс16), в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Сторона захисту зазначила у клопотанні, серед інших, такі недоліки обвинувального акта: суперечливі твердження щодо обізнаності обвинувачених про можливість заволодіння грошовими коштами ДП «Південдіпрошахт», відсутність точної дати моменту виникнення домовленості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про спільне вчинення злочину, відсутність відомостей про те, в чому саме полягали дії обвинуваченого ОСОБА_6 щодо заволодіння чужим майном.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи за своєю суттю стосуються викладення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Втім, відповідно до пункту 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Отже, вказаною нормою процесуального закону прямо визначено, що визначення форми, послідовності, ступеню деталізації та обсягу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що зазначаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.
3.4. Також обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 вказали на недоведеність попередньої змови як кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, невідповідність фактичного викладу обставин кримінального правопорушення (внесення ОСОБА_6 до офіційного документу неправдивих відомостей) його остаточному формулюванню (складання завідомо неправдивих офіційних документів), а також необґрунтовану кваліфікацію дій ОСОБА_6 як співвиконавця злочину зі спеціальним суб'єктом, який передбачений частиною п'ятою статті 191 Кримінального кодексу України.
Наведені доводи фактично стосуються правової кваліфікації дій обвинувачених, а також доведеності чи недоведеності вчинення кримінального правопорушення, втім, оцінка цих питань передбачає дослідження фактичних обставин справи та надання правової оцінки діям обвинувачених. Проте на стадії підготовчого судового засідання суд не праві вдаватися до їх оцінки, з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення, а тому має вирішуватись виключно за результатами судового розгляду на підставі оцінки наданих суду доказів.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
3.5. Колегія суддів зазначає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинувачених як про підстави обвинувачення, так і про його характер.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що відсутність вказаних відомостей у обвинувальному акті перешкоджатиме обвинуваченому ОСОБА_6 реалізувати своє право на захист, оскільки це право, як визначено частиною першою статті 20 Кримінального процесуального кодексу України, передбачає можливість обвинуваченого надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази на підтвердження невинуватості, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Вказані права є процесуальними гарантіями забезпечення права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, їх реалізація не залежать від обсягу висунутого проти неї обвинувачення, адже відповідно до принципу диспозитивності обвинувачений є вільним у їх використанні у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
3.6. Оцінюючи доводи сторони захисту про невідповідність наданого їй примірника обвинувального акта вимогам Інструкції, колегія суддів виходить з положень статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України.
Отже, Інструкція не є частиною кримінально-процесуального законодавства та не може встановлювати підстави та порядок звернення прокурора з обвинувальним актом до суду.
Частина 4 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України містить обов'язок сторони обвинувачення вручити обвинуваченому копію обвинувального акта, що є невід'ємною складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за своєю правовою природою є офіційним доведенням до відома особи фактичних та юридичних підстав пред'явленого відповідно до обвинувального акта обвинувачення, визначає межі судового розгляду та створює умови для реалізації права особи захищатися від висунутого обвинувачення.
Гарантією обізнаності особи про суть висунутого проти неї обвинувачення є тотожність змістів обвинувального акта, який надається суду з метою його подальшого розгляду, та обвинувального акта, який вручається особі перед його направленням до суду.
З огляду на те, що Кримінальний процесуальний кодексу України не визначає спосіб виготовлення копії обвинувального акта та не містить вимог щодо її оформлення, на переконання колегії суддів, копією обвинувального акта в контексті пункту 3 частини четвертої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України є документ, який за змістом ідентичний обвинувальному акту, наданому суду.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 не містить доводів щодо невідповідності врученого обвинуваченому примірника обвинувального акта змісту обвинувального акта, направленого до суду, отже, у колегії суддів відсутні підстави констатувати порушення права ОСОБА_6 знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, передбаченого пунктом 1 частини третьої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України. З цих же підстав суд не вбачає порушень вимог статті 291 Кримінального процесуального кодексу України в частині оформлення копії обвинувального акта, врученого обвинуваченому.
Колегія суддів наголошує, що стаття 291 Кримінального процесуального кодексу України містить вичерпний перелік вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, зокрема, частиною третьою цієї статі визначено спосіб затвердження обвинувального акта - шляхом його підписання прокурором. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить вимог щодо необхідності скріплення підпису прокурора печаткою органу прокуратури, і такі вимоги до обвинувального акта не можуть встановлюватися Інструкцією, оскільки цей нормативно-правовий акт не є частиною кримінально-процесуального законодавства.
3.7. Отже, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства з огляду на відсутність печатки органу прокуратури.
3.8. З огляду на викладене, суд уважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3