02 грудня 2021 року
м. Рівне
Справа № 572/3121/16-ц
Провадження № 22-ц/4815/938/21
Рівненський апеляційний суд :
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2016 р. в Сарненський районний суд звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 85 934 грн. 06 коп.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" вказує на те, що банк не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що суд допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, порушено норми матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що 26.04.2010 відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та було видано картку "Універсальна", на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Цим договором визначено, що клієнт надає свою згоду на зміну кредитного ліміту за рішенням банку в будь-який момент. Крім цього, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає договір , укладений між сторонами по справі. Отже, позивач зазначає, що договір, укладений між сторонами по справі, є договором приєднання до запропонованого договору. За користування кредитними коштами банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку.
Вказує, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались.
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без виклику учасників справи.
Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 24800 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження вказаних обставин банк надав суду копію анкети-заяви від 26 квітня 2010 року, розрахунок заборгованості, витяг з Умов і правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold", "Універсальна Gold mini", виписку по рахунку станом на 13.04.2021 року (подана з апеляційною скаргою).
Встановлено, що вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, який залишено без змін постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 червня 2020 року, було визнано винним ОСОБА_2 по факту заволодіння ним під час перебування на посаді провідного менеджера Сарненського відділення №1 ПАТ КБ «ПриватБанк», банківською кредитною карткою ОСОБА_1 під приводом її заміни, за допомогою якої шляхом проведення банківської операції незаконно заволодів коштами, розміщеними на рахунку відповідача № НОМЕР_1 , у сумі 19 061,13 грн.
За положеннями статей 638, 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі і згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно п. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Встановлено, що надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не містить даних про те, що ОСОБА_1 бажав отримати саме кредитну картку, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Відповідно до цієї ж анкети-заяви серед можливих варіантів банківських карт, зокрема "кредитка "Універсальна", відповідач виявив бажання отримати "Зарплатну картку".
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами кредитних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладення кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.
Матеріали справи свідчать, що позивачем, в ході розгляду справи місцевим судом, не подавалися належні докази про збільшення кредитного ліміту до 24800 грн.
Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, долучена до апеляційної скарги виписка за договором №б/н станом на 13.04.2021 року, як доказ встановлення кредитного ліміту до 24800 грн., не може бути прийнята апеляційним судом до уваги, оскільки апелянтом не надано доказів неможливості її подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Надані позивачем витяг з Умов і правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold", "Універсальна Gold mini", як невід'ємні частини спірного договору, не містять підпису відповідача, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений з Тарифами та Умовами та правилами надання банківських послуг.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Перевіривши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі йому відповідного кредитного інструменту (кредитної картки), про що стверджував позивач. З урахуванням вироку колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, яким встановлено факт заволодіння працівником позивача грошовими коштами, розміщеними на рахунку відповідача № НОМЕР_1 , у сумі 19 061 грн. 13 коп. слід критично розцінювати заявлену суму позовних вимог та фактичне отримання коштів саме відповідачем або вчинення ним певних дій, які посприяли здійсненню спірних кредитних операцій.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків