Ухвала від 06.12.2021 по справі 2-4952/11

Справа № 2-4952/11

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря - Сікора М. Ю.,

розглянувши заяву про самовідвід судді Захарчук Світлани Степанівни у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.12.21 судді Подільського районного суду м. Києва Захарчук С.С. було передано заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 40 ЦПК України).

Суддею Захарчук С.С. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України заявлений самовідвід для забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи.

Зі змісту заяви про самовідвід вбачається наступне.

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання траншу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_3 про визнання договору про надання траншу недійсним (справа № 2-4952/11).

Головуючим у вказаній справі була суддя Захарчук С.С.

Обґрунтовуючи заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню ОСОБА_1 , зокрема, посилається на те, що у цивільній справі № 4952/11 06.08.14 були незаконно видані виконавчі листи, які видала, виготовила та підробила суддя Захарчук С.С., яка була без повноважень судді.

Таким чином, існують обставини, що можуть викликати сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Захарчук С.С. при розгляді цієї заяви.

З метою запобігання у подальшому нарікань на необ'єктивність та упередженість головуючого, а також звинувачень у заінтересованості у результаті справи, суддя дійшов висновку за необхідне заявити самовідвід відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Статтею 3 Європейського статуту судді передбачено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й сприйматись будь-ким як неупереджений.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Крім того, в рішеннях зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об'єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.

Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії»).

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у згаданих Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Ураховуючи те, що у заяві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню ОСОБА_1 , зокрема, посилається на те, що у цивільній справі № 4952/11 06.08.14 були незаконно видані виконавчі листи, які видала, виготовила та підробила суддя Захарчук С.С., яка була без повноважень судді, з метою запобігання у подальшому сумнівів у необ'єктивності та упередженості головуючого, а також звинувачень у заінтересованості в результаті розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Захарчук С.С.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Захарчук Світлани Степанівни у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяС. С. Захарчук