печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17957/21-ц
25 листопада 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань -Шевчук А.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Ушакевич М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. від 17 лютого 2021 року, згідно з яким 17 лютого 2021 року внесене до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №40596622 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» (далі - ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій») на підставі договору іпотеки №833 від 07 листопада 2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю.; внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій». Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 листопада 2007 року позивач уклав з відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра», Банк) кредитний договір. Згідно з яким, Банк надав позивачу кредит в сумі 130736 доларів США.
Цього ж дня сторони уклали договір іпотеки №833, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку відповідачу вказане нерухоме майно.
07 травня 2020 року публічне акціонерне товариство комерційним банком «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), який є правонаступником ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступив ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» права вимоги до боржника, що належали ПАТ КБ «Надра» на підставі укладеного сторонами у справі кредитного договору та договору іпотеки.
15 лютого 2021 року державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. здійснив реєстрацію права власності на спірний предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій». Згідно з інформаційною довідкою №244980186 відомості про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» на предмет іпотеки було внесено державним реєстратором до реєстру 17 лютого 2021 року.
Підставою для державної реєстрації зазначено договір іпотеки від 07 листопада 2007 року та договір про відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року.
На даний час власником квартири є ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».
Посилаючись на викладене, позивач вказував, що такий перехід права власності є незаконним, оскільки реєстрація права власності за відповідачем була здійснена в порушення норм Закону України «Про іпотеку».
Так, відповідно до цього Закону в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Такий договір сторонами у справі не укладався, тому договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, оскільки такою підставою міг бути виключно договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між позивачем та банком, чого державним реєстратором не було враховано під час прийняття відповідного рішення.
Крім того, реєстрація права власності за відповідачем відбулась під час дії мораторію на примусове відчуження житла відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що також є підставою для скасування проведеної приватним нотаріусом реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.
Також, реєстрація права власності була проведена з порушенням порядку державної реєстрації, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки було здійснено державним реєстратором 15 лютого 2021 року 17:10:22, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором було внесене 17 лютого 2021 року 14:19, тобто всупереч вимогам чинного законодавства.
Крім того, державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на предмет іпотеки за відповідачем, оскільки ним не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності, передбаченого Законом України «Про іпотеку». Так, відповідач, відповідно до вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок) зобов'язаний був надати державному реєстратору письмову вимогу про усунення порушень, документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем такої вимоги та окремий письмовий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Ураховуючи те, що позивач не отримував вищевказаних письмових вимог та не укладав окремого письмового договору про задоволення вимог іпотекодержателя, слід зробити висновок про недотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності, та відповідно, про неправомірність проведених реєстраційних дій та прийнятих рішень щодо реєстрації права власності.
До позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь-яким третім особам у тому числі представникам відповідача вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна, вселятися в квартиру, реєструватися в квартирі; заборонити спеціально уповноваженому органу вносити до реєстраційного обліку відомості про реєстрацію місця проживання будь-яких третіх осіб та вносити відомості про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Ухвалою судді від 12 квітня 2021 року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 .
03 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» та Порядку відповідач двічі направляв письмові вимоги позивачу про усунення порушень зобов'язання на дві адреси позивача з періодичністю не менш ніж як 1 місяць. Копії зазначених вимог з доказами відправлення та повернення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» були надані реєстратору при вчиненні оскаржуваних позивачем реєстраційних дій.
Що стосується посилань позивача про вчинення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то під час укладення кредитного договору та договору іпотеки позивач вказував своє місце проживання АДРЕСА_3 . Крім того, позивач є власником квартири АДРЕСА_4 , що спростовує його твердження, що надана ним в іпотеку квартиру є його єдиним житлом.
В той же час, укладаючи договір іпотеки, позивач та ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є відповідач домовились про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, тому підстави для задоволення позову - відсутні.
10 серпня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано про те, що рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
20 жовтня 2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено про те, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій дотримався всіх вимог норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 07 листопада 2007 року позивач уклав з ВАТ КБ «Надра» кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 130736 доларів США зі сплатою 12,49 % річних зі строком погашення до 10 травня 2028 року для оплати за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
07 листопада 2007 року ОСОБА_3 як продавець та ОСОБА_2 як покупець уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
Цього ж дня ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №833, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку ВАТ КБ «Надра» вказане нерухоме майно.
Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 вказаного договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором.
Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки а рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (п. 5.3 статті 5 договору іпотеки).
Згідно з пунктом 5.4 статті 5 договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3 цього Договору.
07 травня 2020 року ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» уклали договір відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступив ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» права вимоги до боржника, що належали ПАТ КБ «Надра» на підставі укладеного сторонами у справі кредитного договору та договору іпотеки.
27 липня 2020 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» направило ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, в якій просило погасити борг в сумі 216148,68 доларів США.
24 листопада 2020 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» направило ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, в якій просило погасити борг в сумі 216148,68 доларів США. Вказану вимогу повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
24 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» направило ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, в якій просило погасити борг в сумі 216148,68 доларів США.
Згідно з інформаційною довідкою від 25 лютого 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М. 17 лютого 2021 року на підставі договору іпотеки від 07 листопада 2007 року №833 прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
У пункті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ізстаттею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно ізстаттею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
У постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-969цс16 зроблено висновок, що «мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Оскільки Закон України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню».
Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
В іпотечному договорі від 07 листопада 2007 року, укладеному між банком та ОСОБА_2 , сторони обумовили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:на підставі рішення суду; абона підставі виконавчого напису нотаріуса; абошляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; абошляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 Закону України «Про іпотеку».
Виходячи з встановлених обставин та пояснень, наданих відповідачем ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» набуло право власності на предмет іпотеки на підставістатті 37 Закону України «Про іпотеку» (передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.
Тлумачення статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі), який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника). Оскільки таке право іпотекодержателя на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем шляхом підписання відповідного договору.
Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19).
За таких обставин, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, слід дійти висновку про те, що у договорі іпотеки від 07 листопада 2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та банком, передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, на підставі якого за банком і було зареєстровано право власності на належний позивачу на праві власності предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , оскільки позичальник ОСОБА_2 не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, які забезпечені цієї іпотекою. При цьому, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядкустатті 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), оскільки звернення стягнення на спірну квартиру здійснено не у примусовому порядку, оскільки іпотекодавець ОСОБА_2 надав згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням останнього, що погоджено у пункті 5.3 статті 5 договору іпотеки.
На підставі наведеного відсутні й підстави для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на вказане нерухоме майно.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст.1-16, 553, 542, 554, 559, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 грудня 2021 року.
Суддя О.Л. Бусик