Справа № 755/5309/21
Провадження № 2/755/3160/21
"30" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Кравченко А.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 565 694,00 грн, які є вартістю легкового автомобіля марки Toyota Camry д/н НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути грошові кошти ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію від Ѕ вартості частини легкового автомобіля марки Toyota Camry д/н НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , у розмірі 282 847,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 828,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.03.2013 сторони уклали шлюб, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 16.04.2020 шлюб було розірвано. За час шлюбу та до моменту фактичного припинення шлюбних відносин за спільні кошти сторін було придбано спірне нерухоме та рухоме майно, а саме: 1) квартира, загальною площею 67,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2020 у справі № 755/9598/20 була визнана спільною сумісною власністю та була поділена в рівних долях між позивачем та відповідачем; 2) нежитлове приміщення № 2023, загальною площею 64,6 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 , та 05.01.2020 подана заява до суду про поділ спільного майна шляхом виплати грошової компенсації; 3) легковий автомобіль марки Toyota Camry д/н НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був придбаний 25.04.2017 та зареєстрований на ім'я відповідача, який користувався ним у власних інтересах. Під час шлюбних відносин 11.10.2019, незаконно без згоди позивача, вказаний автомобіль був відчужений відповідачем та здійснено його перереєстрацію територіальним сервісним центром МВС № 1841 в Житомирській області на нового власника - ОСОБА_6 , новий державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Між колишнім подружжям не досягнуто згоди щодо розподілу автомобіля та грошової компенсації за половину вартості автомобіля через його продаж без відома та згоди позивача. Грошові кошти, отримані від відчуження автомобіля, відповідач використав на власний розсуд у своїх інтересах. У зв'язку з неможливістю здійснити оцінку вартості автомобіля, позивач скористався мережею Internet, та визначив, що вартість автомобіля марки Toyota Camry, 2017 року випуску, відповідно до середньостатистичних розцінок вартості з сайтів щодо продажу рухомого майна, становить 20 000,00 доларів США, що за курсом НБУ (28,2847 грн за 1 дол.) до долара становить 565 694,00 грн. Оскільки відповідач на власний розсуд без письмової згоди позивача розпорядився автомобілем, що придбаний сторонами в період шлюбу, а отже об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя й підлягає поділу в порядку ст.ст. 70, 71 СК України, ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію Ѕ частини вартості спірного транспортного засобу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. За клопотанням позивача витребувано докази у територіального сервісного центру МВС № 1841 в Житомирській області.
Цього ж дня судом постановлено ухвалу про відмову у забезпеченні позову.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками відповідач отримав 17.05.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
02.06.2021 до суду, з доказами на його обґрунтування, надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та посилається на те, що автомобіль використовувався відповідачем в інтересах сім'ї, адже подружжя проживало сумісно, вело сумісне господарство та відчуження автомобіля відбулось за спільною згодою подружжя. Автомобіль був відчужений за 17 000 доларів США. Позивачем не підтверджено жодним чином, що грошові кошти від продажу автомобіля витрачені саме відповідачем на його розсуд та у своїх інтересах. Під час шлюбних відносин відповідачем укладено договір з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з виписки по якому убачається, що за період з 01.06.2019 по 31.12.2019 в період шлюбних відносин подружжям витрачалися кредитні грошові кошти та на 29.11.2019 боргові зобов'язання перед банком складали 204 831,40 грн. Грошові кошти, отримані від продажу автомобіля, йшли на погашення боргу, що підтверджується виписками по рахунку. За період шлюбних відносин було погашено заборгованості перед банком на суму 242 428,90 грн, що доводить той факт, що відповідачем не витрачалися грошові кошти від продажу автомобіля у своїх інтересах, ані рухомого, ані нерухомого майна ним придбано не було. Крім того, грошові кошти, у тому числі, витрачалися на сумісний відпочинок, зокрема: відповідачем було сплачено за туристичну путівку на відпочинок сім'ї у Єгипті з 30.12.2019 по 09.01.2020. Отже на момент припинення шлюбних відносин таке майно, як автомобіль, було відсутнє у власності сторін та не входить в обсяг спільного майна подружжя. Позивачу біло відомо про продаж автомобіля та про те, що кошти від його продажу витрачалися на погашення спільного боргу, а також в інтересах сім'ї. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн, то вони жодними доказами не доведені, у зв'язку з чим відповідачем заявляється клопотання про не співмірність таких витрат та їх зменшення.
04.06.2021 та 02.07.2021 повторно від територіального сервісного центру МВС № 1841 в Житомирській області на виконання ухвали суду від 09.04.2021 до суду надійшли копії документів щодо перереєстрації транспортного засобу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2021 закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду, постановленою у порядку ч. 4 ст. 259 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, від 30.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення автотоварознавчої експертизи.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Позивач ОСОБА_1 підтримала свого представника та додатково пояснила, що автомобіль був придбаний на спільні кошти та позивач користувалася ним. Потім випадково дізналася, що відповідач під час шлюбу, у жовтні 2019 року, продав автомобіль. Автомобіль був відчужений без її згоди та на що були витрачені грошові кошти від його продажу, позивачу не відомо. Щодо наявності боргових зобов'язань за кредитом позивач не знала. До 01.02.2020 подружжя мало спільний бюджет та господарство, вони мали сейф, у якому тримали грошові кошти та витрачали їх за потребою.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечила та просила повністю відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини та доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 30.03.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2020 по справі № 755/4356/20 (а.с. 19, 22-24).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20).
Відповідно до положень ст.60 СК України, що презюмується положенням ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, автомобіль марки Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , 2017 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , був придбаний подружжям ОСОБА_8 під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та був зареєстрований на відповідача.
Згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС від 17.11.2021 № 31/207аз на адвокатський запит за даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, 25.04.2017 територіальним сервісним центром № 8041 РСЦ МВС в м. Києві здійснено первинну реєстрацію привезеного з-за кордону такого, що був у користуванні, придбаного в торгівельній організації транспортного засобу Toyota Camry, VIN НОМЕР_2 , 2017 року випуску, об'ємом двигуна 2 494 см?, на ім'я ОСОБА_4 . 11.10.2019 територіальним сервісним центром № 1841 РСЦ МВС в Житомирській області здійснено перереєстрацію даного транспортного засобу при заміні номерних знаків та цього ж дня зазначеним підрозділом транспортний засіб перереєстровано на нового власника ОСОБА_9 на підставі укладеного 11.10.2019 в суб'єкта господарювання ПП «ГЛОБАЛІНЕТ-СЕРВІС» договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5675/19/009719 (а.с. 30, 31).
Так, 22.09.2019 ОСОБА_4 було складено довіреність на ім'я ОСОБА_10 та/або ОСОБА_11 , яка посвідчена Літвінчуком І.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрована в реєстрі за № 7699, якою надано право, у тому числі, на перереєстрацію транспортного засобу Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, зняття з обліку, одержання номерного знаку для разових поїздок, постановку на облік (а.с.82).
11.10.2019 між ПП «ГЛОБАЛІНЕТ-СЕРВІС» та ОСОБА_4 , від імені якого на підставі довіреності від 22.09.2019 діяв ОСОБА_10 , було укладено Договір комісії № 5675/19/009719, предметом якого був автомобіль Toyota Camry, VIN НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , ціна якого за договором становить 300 000,00 грн (а.с.142-143, 144).
За договором купівлі-продажу транспортного засобу № 5675/19/009719 від 11.10.2019, укладеним між ПП «ГЛОБАЛІНЕТ-СЕРВІС» та ОСОБА_9 , останній набув право власності на автомобіль Toyota Camry, VIN НОМЕР_2 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 (а.с. 139, 140, 141).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 65 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
Разом з тим при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Згідно з випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картці/рахунку і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00056564220 від 10.12.2019 за період з 01.06.2019 по 31.12.2019 ОСОБА_4 під час шлюбних відносин як витрачалися кредитні кошти, в тому числі шляхом перерахування їх на картковий рахунок ОСОБА_1 , здійснення оплат комунальних платежів за місцем реєстрації, так і здійснювалось погашення сум кредитної заборгованості.
Відповідач посилається на те, що кошти отримані від продажу автомобіля, який був здійснений за згодою подружжя, витрачалися ним в інтересах сім'ї, у тому числі, на погашення кредитної заборгованості. Відповідно вказаної до виписки дійсно у грудні 2019 року відповідачем неодноразово здійснювалося погашення кредитної заборгованості. Щодо посилань відповідача на витрачання ним грошових коштів на сумісний відпочинок на новорічні свята 2019-2020 р.р, то відповідних доказів щодо цього суду не надано. В той же час, спільний відпочинок сторін у період новорічних свят 2019-2020 р.р. свідчить про наявність між подружжям сімейних відносин, що включає в себе наявність спільного бюджету та ведення спільного господарства.
Під час розгляду справи судом установлено, що сторони, перебуваючи у шлюбі, проживали разом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет до лютого 2020 року, що ними визнається. Крім того, за місяць до закінчення шлюбних відносин подружжя відпочивало разом на новорічні свята.
За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Положеннями ч. 3 ст. 65 СК України визначено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Верховним Судом України у постановах від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15, від 27.01.2016 у справі № 6-1912цс15 та від 30.03.2016 у справі № 6-533цс16 викладено правовий висновок, відповідно до якого укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним за умови, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , укладаючи договори, спрямовані на відчуження спірного автомобіля, діяв добросовісно, оскільки таке відчуження спільного сумісного майна подружжя відбулося за спільною згодою подружжя, що позивачем у ході розгляду справи належними, достовірним та допустимими доказами не спростовано.
Таким чином, відчуження належного подружжю транспортного засобу у період шлюбу відбулося за згодою позивача і виручені від його продажу кошти були використані в інтересах сім'ї та на її потреби.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст. 369 Цивільного кодексу України, п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ) про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна шляхом стягнення грошової компенсації - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 03.12.2021.
Суддя: