Справа №443/1210/21
Провадження №2-о/443/78/21
іменем України
02 грудня 2021 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ходорівська міська рада про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідним батьком та встановити факт приналежності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтва про право особистої власності від 28.04.1989 за реєстровим НОМЕР_1 на жилий будинок АДРЕСА_1 .
Обґрунтування вимог.
В обґрунтування вимог заявниця, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на його майно, а саме: земельну ділянку площею 0,4193 га, яка розташована на території с. Вовчатичі Вербицької сільської ради та будинок АДРЕСА_1 . Право власності батька на зазначене майно підтверджуються Державним актом на право приватної власності на землю IV - ЛВ № 039894 від 29.03.2001 та свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок за реєстром НОМЕР_1 від 28.04.1989. При видачі батькові свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_1 від 28.04.1989 допущено описку у написанні його по-батькові, а саме замість « ОСОБА_3 » зазначено « ОСОБА_4 ». Заповітом, зареєстрованим за реєстром № 9 та посвідченим секретарем виконавчого комітету Вербицької сільської ради Сохан Г.М. від 09.03.1999 батько ОСОБА_2 на випадок його смерті заповів все майно їй - дочці ОСОБА_1 . Для оформлення свої спадкових прав заявниця звернулася до державного нотаріуса Жидачівської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з розбіжностями в свідоцтві про смерть батька та в правовстановлюючих документах на майно, а саме описка « ОСОБА_5 ». Вищевказана помилка (описка) унеможливлює успадкувати за заповітом у зв'язку із чим звернулася до суду із даною заявою.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р. Г. від 27.07.2021 заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків /а.с.20/
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р. Г. від 11.10.2021 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання призначено на 23.11.2021 /а.с.30-31/.
23.11.2021 у справі було оголошено перерву 02.12.2021/а.с.38-39/.
Розгляд справи по суті відбувся 02.12.2021 за відсутності сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Заявниця, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує.
Представник заінтересованої Ходорівської міської ради надіслав пояснення на заяву в якій розгляд справи просить здійснювати за його відсутності, також повідомляє про відсутність на час розгляду справи інформації, яка б була підставою щодо заперечення або невизнання заявлених вимог.
В судовому 23.11.2021 засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили, що ОСОБА_2 є батьком заявниці ОСОБА_1 та зазначили, що спадкодавцю ОСОБА_2 належав на праві власності житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та свідків у судовому засіданні 23.11.2021, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 13.08.2003 Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.10/
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 17.12.1954 Ходорівським райбюро ЗАГС Дрогобицької області ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.15/.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 виданого 21.02.1957 ОСОБА_2 та ОСОБА_8 одружилися 21.02.1957, після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 »/а.с.16/
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 15.10.1960 Вербицькою сільською радою Ходорівського району Львівської області ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 /а.с.37/
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 виданого 28.09.1997 Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області ОСОБА_9 та ОСОБА_1 одружилися 28.09.1997 та після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 »/а.с.17/
Згідно Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок НОМЕР_1 від 28.04.1989, виданого на підставі рішення виконкому Жидачівської районної Ради народних депутатів №122 від 20.04.1989, цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 /а.с.12/.
Згідно відповіді Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 08.10.2021 № 2196 ОСОБА_1 повідомлено, що внести зміни в Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Жидачівської районної Ради народних депутатів №122 від 20.04.1989 з приводу помилкового запису по-батькові ОСОБА_2 не має змоги. /а.с.29/
Згідно заповіту 09.03.1999 ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів дочці ОСОБА_1 /а. с.13/.
Відповідно до Державного акту серія IV-ЛВ № 039894 ОСОБА_2 на праві приватної власності належали земельні ділянки площею 0,4193 га на території с. Вовчатичі, Вербицької сільської ради для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,0935 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,3258 га. /а.с.11/
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2021 №274/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з розбіжністю в свідоцтві про смерть спадкодавця та в правовстановлюючих документах на майно померлого, а саме: у « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_4 » /а.с.14/
При вирішенні вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно роз'яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.
Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що суд може встановити факт родинних відносин, якщо в органах РАЦС не зберігся відповідний запис чи відмовлено в його відновленні, або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду.
Як роз'яснено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у Свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 1 п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до статті 529 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно з ст. 524 статті ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та факт належності правовстановлюючого документу ОСОБА_2 підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають, поясненнями представника заявниці та поясненнями свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що "Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок", яке видано на ім'я ОСОБА_2 28.04.1989 виконкомом Жидачівської районної Ради народних депутатів та відповідно до якого, цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по в АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 .
Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заявниця ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_2 та особою на чию користь останнім складено заповіт, відтак ОСОБА_1 є особою, яка має право на спадкування за заповітом.
Встановлення даних фактів має для заявниці юридичне значення, оскільки дає їй можливість для реалізації свого права щодо оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набув або володів спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; заявниця оформити право на спадкове майно не має можливості у зв'язку з неможливістю довести в позасудовому порядку обставину родинних відносин між нею та спадкодавцем; заінтересовані особи проти задоволення заяви не заперечують, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає заяву обґрунтованою, підставною і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268,293, 315 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ходорівська міська рада про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити.
Встановити, факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу "Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок", яке видано 28.04.1989 виконкомом Жидачівської районної Ради народних депутатів за реєстровим НОМЕР_1 та відповідно до якого, цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по в АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Р.Г. Равлінко