Справа №443/1731/21
Провадження №2-а/443/65/21
іменем України
03 грудня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВРПУ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андріяшина Сергія Вікторовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до до інспектора ВРПУ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Андріяшина Сергія Вікторовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову БАБ №478361 від 31.10.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Однак, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки у такій не наведено жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Крім того, оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням процесуальних норм, зокрема його було фактично позбавлено права на правову допомогу. Крім того, зазначає, що справа про адміністративне правопорушення мала бути розглянути в будівлі відповідного патрульної поліції у м.Стрий, а не на місці зупинки транспортного засобу.
Ухвалою від 03.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.
Представник відповідача ГУНП у Львівській області у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідач інспектор ВРПУ Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Андріяшин С.В. у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав письмове заперечення, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову та долучив DVD-R диску з фіксацією обставин події. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України, його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.
Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Як вбачається з постанови БАБ №067408 від 31.10.2021 /а.с.7/, 31.10.2021 року о 19.18 год. на а/д сполучення Стрий - Дашава на ділянці дороги між с.Варчани та с.Підгірці, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volvo» р.н. НОМЕР_1 не перемкнув дальнє світло фар на ближнє на відстані 250 м до зустрічного автомобіля, чим засліпив водія автомобіля, який рухався на зустріч та порушив п.19.2ПДР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено правила дорожнього руху.
Згідно вимог п.19.2 Правил дорожнього руху, дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку.
Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.
Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами.
Як видно з наданого відеозапису обставин події, на такому зафіксовано факт вчинення правопорушення, а саме те як автомобіль, який рухався в зустрічному напрямку автомобілю працівників поліції, в темну пору доби увімкнув дальнє світло фар, чим засліпив їх. Одразу ж після цього, працівниками поліції було здійснено розворот свого службового автомобіля та увімкнено сигнальні вогні для зупинка вищевказаного автомобіля та догнавши такий, на відео видно автомобіль марки «Volvo» р.н. НОМЕР_1 . При цьому, жодних інших автомобілів, які б рухались вслід за автомобілем марки «Volvo» р.н. НОМЕР_1 , не було.
В судовому засіданні позивач не заперечив той, факт, що дійсно він керував вищевказаним автомобілем та увімкнув дальнє світло фар, однак зробив це через те, що службовий автомобіль працівників поліції також рухався з увімкненим дальнім світлом.
Відтак, досліджений в судовому засіданні диск з відеозаписом підтверджує факт того, що позивач, керуючи транспортним засобом в темну пору доби, не перемкнув дальнє світло фар на ближнє на відстані 250 м до зустрічного автомобіля.
Разом з тим, згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як встановлено судом, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, однак інспектором не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Жодних доказів на підтвердження вжиття заходів для забезпечення правової допомоги відповідачами не надано.
На переконання суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові КАС ВС від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.
Одночасно, суд відхиляє доводи позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута з порушенням вимог ст.276 КУпАП, з огляду на наступне.
За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст.276 КУпАП). Одночасно, частиною 7 ст.276 КУпАП передбачено, що законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, згідно п.п.1,2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до положень ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (абз.4 ст.258 КУпАП).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (абз.5 ст.258 КУпАП).
Відтак, з огляду на викладене, покликання позивача на те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності розглянута не за місцем вчинення правопорушення є цілком безпідставними, оскільки така розглядається не за місцем вчинення правопорушення, а на місці його вчинення.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати.
З приводу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 3,5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день звернення до суду становить 454,00 грн.
Як видно з поданої позивачем квитанції №ПН2284606 від 02.11.2021, при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Таким чином, за відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 454 гривні.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу право на звернення до суду із заявою про повернення надміру сплачених коштів на оплату судового збору.
Одночасно, належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем витрат на правничу допомогу, суду не надано, а тому вимога позивача про повернення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.77, 241-246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову БАБ №067408 від 31.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 454 грн. судових витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: С.І. Сливка