02.12.21№ 336/6780/20
Пр. № 1-кс/336/329/2021
2 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Відносно обвинуваченого ухвалою суду від 14.12.2020 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого на підставі ухвали суду від 13.10.2021 року продовжений до 12 грудня 2021 року включно.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, проти задоволення якого заперечує сторона захисту, про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Застосування означеного заходу забезпечення кримінального провадження прокурор мотивує тяжкістю обвинувачення, а також наявністю ризиків ухилення обвинуваченого від суду, продовження зайняття протиправною діяльністю, а також незаконного впливу на свідків в цьому провадженні.
На думку обвинувачення, про ризики переховування від суду та продовження зайняття протиправною діяльністю свідчать у сукупності: відсутність у обвинуваченого постійного місця проживання в м. Запоріжжі, де здійснюється кримінальне провадження, роботи та офіційного джерела прибутків, наслідком чого можуть бути вчинення кримінально караних посягань з метою незаконного збагачення; продовження вчинення ним кримінально караних діянь на тлі двох судимостей за злочини проти чужої власності, вчинені різними способами, та проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
У зв'язку з викладеним, на думку прокурора, застосування більш м'яких заходів не забезпечить ефективного здійснення судового розгляду та належної процесуальної дисципліни обвинуваченого.
Обвинувачений і захисник в обґрунтування заперечень зазначають, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, сприятиме досягненню мети кримінального судочинства щодо його ефективного здійснення і застосування до його учасників належної процесуальної процедури.
Найменш виправданим захиснику вбачається ризик незаконного впливу на свідків, оскільки будучи обізнаним про відомості щодо вказаних осіб обвинувачений за бажання впливати на них давно міг розпочати незаконний тиск.
У зв'язку з викладеним сторона захисту просить про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор заперечує проти застосування іншого запобіжного заходу з тих мотивів, якими обґрунтоване клопотання про застосування тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Передумови для застосування будь-якого запобіжного заходу внормовані частиною 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в статті 194 КПК України обставин.
В силу ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом положень кримінального процесуального законодавства продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути зумовлено тим, що заявлені при застосування запобіжного заходу ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Інкриміноване обвинуваченому кримінально каране діяння відноситься до тяжких злочинів, і цю обставину в силу ст. 178 КПК України враховує суд.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що прокурор довів наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду, про що свідчать відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, постійного місця проживання в м. Запоріжжі, де здійснюється кримінальне провадження, а також усвідомлення обвинуваченим суворості покарання, що буде призначене у випадку доведення його винуватості.
Про ризик продовження вчинення кримінально караних діянь у сукупності свідчать судимості обвинуваченого за кримінально карані діяння проти чужої власності, вчинені різними способами, проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. 2 ст. 289 КК України), а також повідомлення йому про підозру в цьому провадженні про вчинення грабежу менш ніж через рік після звільнення з місць позбавлення волі.
Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкцією частини статті обвинувачення передбачено покарання у вигляді позбавлення до шести років.
При вирішенні вказаного питання суд враховує і тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінально караного діяння, яке законом про кримінальну відповідальність віднесено до категорії тяжких злочинів, а також подвійний об'єкт злочинного посягання, яким є охоронювані Основним законом України здоров'я людини та право приватної власності.
Погоджуючи з виправданістю ризиків ухилення від суду та продовження протиправної діяльності, суд не вбачає ознак ризику незаконного впливу на свідків через відсутність будь-яких фактичних даних на його доведення.
Суд бере до уваги зміст ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, і вважає, що у даному випадку застосування найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження є таким, що зумовлено сукупністю наведених матеріальних і процесуальних передумов, необхідністю забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У зв'язку з викладеним суд доходить переконання, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання передбаченим законом ризикам перешкоджання здійсненню судового розгляду.
Наведені судом міркування не дають підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, як про те клопочеться сторона захисту.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182-184,193,196, 197, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду провадження, але не більш ніж на шістдесят днів, а саме: до 30 січня 2022 року включно.
Строк дії цієї ухвали обчислювати з 2 грудня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення
Суддя ОСОБА_1