№ 336/6932/21
пр. № 2/336/4543/2021
25 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та коштів на утримання, -
У серпні 20121 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому вказала, що 06.06.2019 року вона уклала шлюб з відповідачем, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
Позивачка не працює, доглядає дитину до 3-х років, крім соціальної допомоги інших прибутків немає, матеріально не забезпечена та потребує допомоги. Вказує, що шлюбні відносини з відповідачем припинено в листопаді 2020 року і наразі вирішується питання про розірвання шлюбу.
Зазначає, що просить стягнути аліменти на утримання дитини за минулий час, а саме з 01 листопада 2020 року, так як відповідач неодноразово обіцяв позивачці надавати матеріальну допомогу добровільно, тому вона і не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів.
Місце роботи відповідача позивачу не відомо, вказує, що інших аліментних зобов'язань відповідач не має.
Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання неповнолітньої доньки аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01 листопада 2020 року та до досягнення повноліття дитини та стягнути аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитини, трирічного віку.
Ухвалою суду від 16.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
Згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Клопотань від учасників справи не надходило.
Позивачем подано заяву, за змістом якої вона підтримує позовну заяву та просить розглянути справу без її участі.
Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено 06.06.2019 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Шевченківським районним у м. Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, серії НОМЕР_1 .
Шлюб між сторонами не розірвано.
У сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживає з позивачкою та знаходить на повному її утриманні.
Згідно свідоцтва про народження батьками неповнолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Конституцією України проголошено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою де визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей.
Зокрема, у частині другій статті 51 основного Закону України зазначається, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 ч. 1 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
При визначені розміру аліментів суд враховує що діти, які в силу віку потребують утримання від батьків, стан здоров'я дітей, зростання їх потреб з досягненням відповідного віку.
Крім того, суд враховує майновий стан сторін, їх працевлаштування, відсутність інших утриманців.
Відповідач матеріальної допомоги не надає, інших дітей або утриманців не має, Заперечень щодо позову не надав.
Докази того, що відповідач не в змозі сплачувати на дитину аліменти у зазначеному розмірі, у суду відсутні.
Вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час, оскільки відповідач обіцяв надавати матеріальну допомогу добровільно, а саме з 01.11.2020 р. суд не бере до уваги, оскільки статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.
Вимоги щодо стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, суд задовольняє їх та вважає доцільним в інтересах дитини для забезпечення йому реальної матеріальної підтримки від батька є визначення аліментів у в розмірі 1/4 заробітку (доходу), щомісячно, що, з урахуванням коштів від матері дасть можливість утримувати дитину на належному гідному рівні.
Крім того, статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач має працездатний вік, інших аліментних зобов'язань не має, відповідно, суд вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) на утримання дружини до досягнення спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, щомісячно з дня подачі позову з 26.08.2021 року та до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1816 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2021 року і до досягнення повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 26.08.2021 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 1816 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення,а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.А.Галущенко