Єдиний унікальний номер справи 235/6408/18
Номер провадження 2-а/235/135/18
01 грудня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Клікунової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ Донецької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
На розгляд суду пред'явлено вказаний адміністративний позов, в якому заявлено наступні вимоги:
-скасувати постанову ЕАО № 4682718 від 25.08.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову.
Ухвалою судді від 10.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 25.08.2021 року відносно позивача ОСОБА_1 складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4682718 від 25.08.2021 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в якій зазначено, що 25.08.2021 року о 09 год. 04 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ssangyong Actyon н.з. НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 71 км/год по пр. Слобожанському у м. Дніпро, чим порушив п. 12.4 Правил Дорожнього руху. Та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень. Позивач зазначає, що даного порушення не вчиняв, правил дорожнього руху в контексті викладених у постанові обставин не порушував та вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає обов'язковому скасуванню з огляду на наступне. 25.08.2021 року близько 09 години поліцейськими був зупинений транспортний засіб Ssangyong Actyon н.з. НОМЕР_2 та було повідомлено ОСОБА_1 про порушенням ним швидкісного режиму, однак з фотографії, створеної за допомогою лазерного вимірювача швидкості, неможливо було встановити водія зафіксованого транспортного засобу. Поліцейським було порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки процедури розгляду справи проведено не було, позивача не було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не було заслухано осіб, які брали участь у розгляді справи, не досліджувались належним чином докази та не вирішувались клопотання. Взагалі, не було роз'яснено право на заявлення клопотань. ОСОБА_1 наголошує на тому, що нібито перевищення ним швидкісного режиму було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam. Перевищення швидкості було встановлено в межах населеного пункту. Населений пункт позначається дорожніми знаками 5.45 та відповідно 5.46, згідно вимог Правил дорожнього руху. Однак, фотознімки та відеофіксація з лазерного вимірювача швидкості не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, інші фактичні докази також не зазначені в оскаржуваній постанові. ОСОБА_1 зазначає, що на відеозаписі, під час здійснення замірювання видно значне дрижання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCam з рук. Та така, вібрація може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля позивача. У зв'язку з зазначеним, ОСОБА_1 просить в судовому порядку скасувати постанову, провадження закрити за відсутності складу правопорушення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив про розгляд справи в його відсутність.
Представником відповідача Департаменту патрульної поліції - юрисконсультом відділу правового забезпечення управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Головком Є.Ю. подано відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. ст. 162, 175 КАС України, та зазначено про розгляд справи у відсутність представника. У відзиві зазначено, що поліцейським було обґрунтовано прийнято рішення про необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, та аргументи позивача щодо незабезпечення дотримання його права на захист не витримують конструктивної критики та є безпідставними. Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, натомість відповідачем надаються до суду фактичні дані, на підставі яких поліцейським Управління було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови. Додатково зазначають, що Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму (тобто, основною функцією даного приладу є здійснення певних вимірювань, а здійснення фото- або відеофіксації є додатковою функцією), що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 дійсний до 26.12.2028 № UA.TR. 241-18 REV 0. Стосовно того, що фіксація швидкості була здійснена лазерним вимірювачем швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ не в автоматичному, а у ручному режимі, звертаємо увагу суду, що лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму (тобто, основною функцією даного приладу є здійснення певних вимірювань, а здійснення фото- або відеофіксації є додатковою функцією), що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає оскаржувану постанову прийнятою на підставі беззаперечних фактичних даних, а дії поліцейських такими, що в повному обсязі відповідають нормам діючого законодавства. У задоволенні позовних вимог просять відмовити.
З огляду на вказане, у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, належно з'ясувавши дійсні обставини справи, надавши юридичну оцінку правам та обов'язкам сторін - приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті вони у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Предметом позову є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4682718 від 25.08.2021 року за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП розгляд, справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції.
Згідно постанови УПП в Дніпропетровській області інспектора лейтенанта поліції Насолій С.В. серії ЕАО № 4682718 від 25.08.2021 року за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП (копія наявна в матеріалах справи) - 25.08.2021 року о 09:04 годин водій ОСОБА_1 в м. Дніпро по пр-т Слобожанському, 128 А, керуючи транспортним засобом Ssangyong Actyon н.з. НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 78 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 28 км/год та чим порушив п. 12.4 Правил Дорожнього руху (а.с. 7).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306 (далі - ПДР).
Згідно з п. 1.1. ПДР України вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до вимог п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно приписів ч. 1 ст. 122 КУпАП, особа підлягає адміністративній відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 в обґрунтовування вимог неправомірності дій поліцейського щодо складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та підстав для скасування зазначає:
- про порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки процедури розгляду справи проведено не було, позивача не було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, не було заслухано осіб, які брали участь у розгляді справи, не досліджувались належним чином докази та не вирішувались клопотання, та взагалі, не було роз'яснено право заявляти клопотання;
- те, що нібито порушення було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam. Та фотознімки та відеофіксація з лазерного вимірювача швидкості не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку «5.45» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, відповідно до вимог Правил дорожнього руху інші фактичні докази також не зазначені в оскаржуваній постанові;
- на відеозаписі, під час здійснення замірювання видно значне дрижання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCam з рук. Та така, вібрація може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля позивача.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами 1 та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Представником відповідача Департаментом патрульної поліції, в якості доказу на підтвердження наявності події адміністративного правопорушення, а саме факту перевищення позивачем встановлених обмежень швидкості руху, долучено до матеріалів справи диск, із розміщеними на ньому відеофайлом та фотозображенням, що зроблені за допомогою лазерного вимірювача швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ.
Судом досліджений даний відеозапис та фото-файл від 25.08.2021 року з приладу LT1 20/20 TruCam ІІ, на якому зафіксований автомобіль позивача, який рухається по пр. Слобожанський, 128 а, м. Дніпро 25.08.2021 року о 09:11:58 зі швидкістю 78 км/год, що навіть з похибкою приладу +_2 км/год., перевищує дозволену швидкість 50 км/год.
Замір швидкості здійснений на відстані 161, 4 м, що відповідає інструкції з експлуатації.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-У111 (далі Закону № 580-У111) встановлені види превентивних поліцейських заходів, до яких належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 ч. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Слід зазначити, що лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA.TR. 241-18 REV 0 від 26.12.2018 року.
З наданих відповідачем відеозапису та фотознімку вбачається, що 25.08.2021 року о 09:11:58 годин позивач рухався на автомобілі Ssangyong Actyon н.з. НОМЕР_2 зі швидкістю 78 км/годину.
Даних обставин позивач при звернення до суду не спростовує, заперечує лише законність дій інспектора при винесенні постанови, а також законність застосування приладу вимірювання швидкості руху у ручному режимі.
Відповідачем не спростовується факт використання інспектором приладу вимірювання в ручному режимі і зазначається про правомірність такого застосування, посилаючись на роз'яснення ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів». Однак, жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини (правомірності використання в ручному режимі) суду не надає. В обґрунтування заперечень відповідачем надані лише сертифікат відповідності, експертні висновки, в яких зазначений застосований стандарт: ДСТУ 880912018 : Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відео фіксації; вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів, місцезнаходження транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги (а. с. 26-29).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, вини правопорушника, які доводяться шляхом надання доказів.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом).
Дані з фотознімків та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ, в розумінні положень ст. 251 КУпАП, дійсно можуть мати доказовий характер в питанні встановлення факту перевищення ТЗ допустимої швидкості руху.
Однак, працівники поліції повинні використовувати такі технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у встановлений законом спосіб.
Відповідачем не надається жодного доказу на підтвердження правомірності використання в ручному режимі лазерного вимірювача швидкості LT1 20/20 TruCam ІІ.
Окрім того, суд зауважує, що контроль швидкості руху лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70»), зазначене обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону № 580-У111, згідно якої інформація про змонтовану / розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», лише за наявності якого можливе монтування/ розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму.
Отже, відповідачем, всупереч вимогам ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73 КАС України, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вимога ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про розподіл судових витрат. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення проводиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. З урахуванням вказаного, судові витрати по справі, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановлену Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 122, 258, 268, 276 КУпАП України, керуючись ст. ст. 2. 9, 11, 12, 86, 99, 100, 159, 160, 162, 163, 186, 247,251, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4682718 від 25.08.2021 року за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП, складену УПП в Дніпропетровській області інспектором лейтенантом поліції Насолій Сергієм Володимировичем у відношенні ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 454 гривень.
Рішення суду, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України та, відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, - апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 295 КАС України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 246 КАС України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, адреса для листування: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2-а.
Суддя: А.С. Клікунова
01.12.21