Справа № 234/16003/21
Провадження № 2/234/4879/21
про залишення позовної заяви без руху
26 листопада 2021 року Суддя Краматорського міського суду Донецької області Лутай А.М.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до завідувача ДНЗ №91 Степанченко Ганни Юріївни про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, -
23 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до завідувача ДНЗ №91 ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю, що поданий позов не відповідає вимогам ЦПК України, у зв'язку з чим його слід залишити без руху, надавши позивачу строк для виправлення недоліків, виходячи з наступного:
Так, у порушення ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2021 року розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908грн.).
Однак, доказів сплати судового збору за вказаною позовною вимогою позивачем до позовної заяви не додано.
Що стосується звільнення позивача від сплати судового збору, з підстав вказаних ним у позовній заяві, то слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Отже, саме Закон України №3674-VI є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріоритет застосування у даних правовідносинах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII внесено ряд змін до Закону України «Про судовий збір» та, зокрема, статтю 5 названого закону викладено в новій редакції. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року.
Так, статтею 5 Закону №3674-VI, чинного з 01.09.2015, закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: 1) у справах про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 де зазначено, що починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Як слідує із змісту позовної заяви та наведених позивачем мотивів останнім оспорюється наказ відповідача №77-к/тр від 08 листопада 2021 рогку про відсторонення позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, тобто ним фактично порушується питання про допуск до виконання своїх трудових обов'язків, адже позивач не був звільнений із займаної ним посади, а лише відсторонений.
Разом з тим, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи згідно положень чинного КЗпП України не є ідентичними, оскільки поновлення на попередній роботі можливе лише в разі визнання незаконним звільнення працівника або переведення його на іншу роботу (що передбачає остаточне припинення попередніх трудових обов'язків працівником та отримання ним винагороди (заробітної плати) за виконану роботу) на відміну від відсторонення, яке передбачає лише тимчасове припинення виконання працівником трудових обов'язків без позбавлення займаної посади, та поновлення виконання працівником попередніх трудових обов'язків на займаній посаді після припинення обставин, що слугували причинами відсторонення.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Натомість, використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги та не може слугувати підставою для застосування пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за поданою позовною заявою у встановленого законом розмірі за вимогою немайнового характеру та надати докази щодо цього.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів Краматорське УК/м.Краматорськ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37944338; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку (МФО ГУДКСУ): 899998; номер рахунку UA168999980313121206000005059; код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При цьому слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до завідувача ДНЗ №91 Степанченко Ганни Юріївни про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі - залишити без руху.
Повідомити позивачу про необхідність виправити зазначені судом недоліки позову в строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунить недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А.М.Лутай