03 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2785/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі №160/2785/21 за позовом фермерського господарства “Весна-М” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року адміністративний позов фермерського господарства “Весна -М” задоволено.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником після закінчення строку апеляційного оскарження, встановленого статтею 295 КАС України, і підстави наведені скаржником не є поважними.
01 грудня 2021 року на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до суду апеляційної інстанції від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 27.04.2021 у даній справі.
Вирішуючи клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач посилається на те, що при повторному зверненні з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у даній справі (питання про прийняття до розгляду якої наразі вирішується судом) сплата судового збору за подання апеляційної скарги здійснена Управлінням у найкоротший час.
Надаючи оцінку таким аргументам скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає про
те, що нормами діючого КАС України визначено обов'язок скаржника подати документ про сплату судового збору одночасно з поданням апеляційної скарги до суду. В спірному випадку такий обов'язок Управлінням мав бути б виконаний під час звернення з первинною апеляційною скаргою, а саме 01.06.2021, чого скаржником не було зроблено. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі здійснена відповідачем лише 24.09.2021, про що свідчить надане ним платіжне доручення, тобто більш ніж через три місяці з дня реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. За таких обставин, використання скаржником терміну “найкоротший час” в даному випадку є недоречним.
При цьому, суд апеляційної зазначає те, що первинна апеляційна скарга була повернута судом скаржникові у липні 2021, а повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише в жовтні 2021 року.
Заявляючи клопотання про поновлення процесуального строку, скаржник не наводить будь-яких обґрунтувань неможливості подання повторної апеляційної скарги протягом трьох місяців після її повернення судом (з липня по жовтень), не надає доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали цьому.
Щодо посилань скаржника на дію на території України карантину, то слід зазначити, що самі по собі обставини щодо встановлення на території держави карантину не можуть бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в даному випадку скаржник мав аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому оскаржити рішення суду першої інстанції у встановлений процесуальним законом строк.
У відповідності до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (у чинній редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020, що діє з 17.07.2020, та діяла на момент подання апеляційної скарги) учасник справи має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, якщо суд визнає причини його пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Скаржник у поданому клопотанні не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що він не мав можливості своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку саме через дію карантинних заходів, вжитих державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
Що стосується аргументів скаржника про те, що повторна апеляційна скарга ним подана в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, керуючись положеннями частини 3 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 299 КАС України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Аналіз вищенаведених положень КАС України дає підстави вважати, що тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути поновлений суб'єкту владних повноважень в разі його пропуску з поважних причин, проте в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Тому, за відсутності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження цей строк не може бути поновлений посилаючись лише на те, що апеляційну скаргу відповідачем подано в межах річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
У низці рішень Європейського суду з прав людини зазначено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".
Так, існування процесуальних строків на оскарження судових рішень зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.
Важливість існування та дотримання строків звернення з апеляційною скаргою також зумовлено і такими обставинами.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі “Пономарьов проти України” (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Оскільки заявником не зазначено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які об'єктивно не залежать від його волевиявлення та дотримуючись принцип правової визначеності, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є небгрунтованим та задоволенню не підлягає.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Щодо сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги.
Так, як зазначено вище, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сплачено судовий збір в сумі 3405,00 грн. згідно платіжного доручення №3710 від 24.09.2021.
За змістом статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (п.3 ч.1).
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2).
Враховуючи зазначене, з огляду на приписи викладених правових норм, сплачена відповідачем сума судового збору підлягає поверненню.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі №160/2785/21.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року по справі №160/2785/21.
Повернути Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн. (три тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №3710 від 24.09.2021.
Ухвала набирає законної сили з 03.12.2021 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк