02 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1392/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року (суддя Віхрова В.С.) у справі №160/1392/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 01.01.2018 відповідачем проведено перерахунок його пенсії, при цьому неправомірно встановлено підвищення до пенсії у відсотковому розмірі, що визначений п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103). Так, з 01.01.2018 року позивачу виплачувалось 50% від суми підвищення, а з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75% від суми підвищення. Вважав безпідставним застосування відповідачем положень Постанови № 103 в частині виплати сум перерахованих пенсій, оскільки відповідно до змісту ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) КМУ України не наділений такими повноваженнями. Зазначав, що положення даної постанови КМУ в частині відстрочення виплати належної позивачу пенсії суперечать вимогам ч.3 ст.52 Закону №2262-XII, згідно з якою виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за
який виплачується пенсія. Вказував, що пенсія є власністю особи, а не допомогою від держави, і відповідач, не виплачуючи пенсію в повному обсязі фактично позбавив позивача його власності у вигляді частини пенсійних виплат. Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов, визнавши протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язавши останнього здійснити виплату 100 % суми підвищення перерахованої пенсії, без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році 50 %, у 2019 році 75 % суми підвищення пенсії;
зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, без обмеження максимального розміру, у розмірі 100% починаючи з 01.01.2018 р. з врахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки судовим рішенням у справі №826/3858/18 скасовано п.2 Постанови № 103, яким встановлено поступовий розмір виплати підвищення перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови №704, то позивач має право отримувати пенсію з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01.01.2018, оскільки саме з цієї дати встановлено протиправну поетапність виплати згідно з п.2 Постанови №103.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідач, як державний орган, повинен керуватися положеннями чинного законодавства, у тому числі постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовані питання щодо перерахунку та виплати пенсій. Скаржник вказує, що на час здійснення у 2018 році перерахунку та виплати пенсії позивачу положення п.2 Постанови №103 були чинними, а отже правомірно були застосовані Головним управлінням. З посиланням на рішення Верховного Суду від 06.08.2019р. (справа №160/3586/19), скаржник вказує, що судове рішення, яким скасовано п.2 Постанови №103, набрало чинності лише 05.03.2019, а відтак лише з цієї дати можлива виплата 100% суми підвищення до пенсії. Крім цього заявник вказує на безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання органу ПФУ здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з урахуванням 100% підвищення, визначеного на 01.03.2018, саме з 01.01.2018, оскільки постанова КМУ від 30.08.2017 №704, яка встановлює грошове забезпечення, набула чинності лише з 01.03.2018. Також зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи містять інформацію про проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.01.2018.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.05.2017 призначено пенсію за 35 років вислуги відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі 70% від грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
На адвокатський запит від 23.12.2019 р. з питання надання інформації про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 20.01.2020 р. №1372/02-02/26 повідомило, що перерахунки пенсії станом на 01.12.2017 р., на 01.01.2018 р., на 01.01.2020 р. здійснювались на підставі довідки управління СБУ у Дніпропетровській області про грошове забезпечення від 12.04.2018 р. №55/11/202-799 відповідно до вимог Постанови № 103.
Зокрема, з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії, за наслідками якого підвищення згідно Постанови №103 складає 317,47 грн., з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 158,74 грн., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - щомісячно 75% від підвищення - 238,1 грн., з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення - 317,47 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, які полягають у зменшенні відсоткового значення підвищення до пенсії у 2018-2019рр., позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Судом встановлено, що спірні відносини між сторонами у цій справі виникли з приводу виплати органом ПФУ позивачу з 01.01.2018 перерахованої пенсії із застосуванням положень п.2 Постанови № 103, якою передбачалась поетапна виплата підвищення перерахованої пенсії.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон № 2262-ХІІ.
Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103.
Так, згідно із пунктом 2 Постанови № 103 виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Як свідчать матеріали справи, відповідач з 01.01.2018 здійснював виплату позивачу перерахованої пенсії з врахуванням 50% від суми підвищення, а у 2019 році - з врахуванням 75% від суми підвищення.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними, зокрема, пункти 1, 2 Постанови №103.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Таким чином, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 позивачу перераховану пенсію з врахуванням 75% суми підвищення, діяв протиправно.
Щодо правомірності дій відповідача у період з 01.01.2018 по 05.03.2019, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Верховний Суд у постановах від 09.04.2020 року у справі №640/19928/18, від 21.10.2020 року у справі №640/20174/18, від 22.10.2020 року у справі №640/17732/19, від 30.11.2020 року у справі №520/9127/18 висловлював правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо права військовослужбовців на отримання 100 відсотків суми підвищення пенсії за період 01.01.2018 року до 05.03.2019 року.
У даних судових рішеннях Суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 по 05.03.2019 відповідні норми Постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
У постанові від 17.03.2021 (справа №560/3762/18, розглянута у складі палати для розгляду щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від даної правової позиції, викладеної у вищевказаних постановах.
Отже, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у 2018 році пенсійний орган керувався ще чинними положеннями Постанови №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати суми підвищення пенсії у зниженому розмірі з 01.01.2018, то суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача в частині виплати 100% суми підвищення перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 05.03.2019 задоволенню не підлягають.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині виплати 100% суми підвищення перерахованої пенсії за період з 05.03.2019.
В той же час, 04.09.2019 набрала чинності постанова № 804 згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Вказана Постанова № 804 була чинною у період існування спірних правовідносин, а тому підлягала обов'язковому застосуванню.
З огляду на зазначене, враховуючи зміст та обсяг заявлених позовних вимог, які стосуються неправомірності дій відповідача щодо виплати суми підвищення пенсії у зниженому розмірі у період з 01.01.2018 по 31.12.2019, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині виплати 100% суми підвищення перерахованої пенсії підлягають задоволенню за період з 05.03.2019 по 03.09.2019.
Такий висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.04.2021 у справі №560/2720/19, від 19.08.2021 у справі №640/5451/20, від 27.09.2021 у справі №640/13217/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року пенсії за вислугу років у розмірі, який обчислено з урахуванням 75% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію (із врахуванням раніше виплачених сум) за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з врахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
В той же час, суд апеляційної інстанції вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, з огляду на наступне.
Так, матеріали не свідчать про те, що відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 застосовувалось обмеження її максимальним розміром. З наявного в матеріалах справи копії перерахунку пенсії станом на 01.01.2018, починаючи з 01.05.2018 її розмір становить 9935,77 грн., який, якщо і брати до уваги положення ч. 7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, на яку посилається позивач і якою був встановлений максимальний розмір пенсії у розмірі 10740 грн. (на період 2016-2017рр.), не перевищує максимальний. Не перевищує встановлений позивачу розмір пенсії і 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що на момент перерахунку пенсії складав суму 13730,00 грн. (1373 х 10).
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів цим рішенням (дією, бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог в частині виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018, слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав позивача в цій частині.
Не вбачає суд апеляційної інстанції і підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсію саме невідкладно однією сумою, оскільки хоча нормами КАС України і визначений такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, але відновлення порушеного права у такий спосіб має відбуватися у тій мірі, в якій такі права порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері. Як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача до вчинення певних конкретних дій на реалізацію покладених на нього законом обов'язків (як то виплата пенсії невідкладно однією сумою тощо), може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав, яких, у спірному випадку, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року по справі №160/1392/20 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахованої пенсії за вислугу років з врахуванням 75% суми підвищення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з врахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.12.2021р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк