02 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/815/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року (суддя - Турлакова Н.В.) по справі №160/815/21 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)» про стягнення податкового боргу, -
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду із адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 808 593,18грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань та податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року позов задоволено.
За наслідками розгляду справи судом зроблено такі висновки.
Так, судом зроблено висновок про доведеність позивачем наявності у відповідача податкового боргу, який заявлено до стягнення. Такі висновки судом зроблено з огляду на підстави виникнення податкового боргу (самостійно визначені відповідачем податкові зобов'язання з ПДВ та податкові зобов'язання (штраф, пеня), визначені контролюючим органом).
З приводу аргументів відповідача про те, що ним своєчасно та у повному обсязі сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання, суд вказав на те, що сплачені суми правомірно були направлені контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення.
З приводу аргументів відповідача про те, що йому не було направлено в установленому порядку вимогу про сплату боргу, як обов'язкової умови звернення контролюючим органом до суду із позовом про стягнення податкового боргу, суд вказав на те, що така вимога була сформована та направлена відповідачу ще у 2014 році та оскільки податковий борг, який обліковувався за підприємством, не переривався, то у контролюючого органу був відсутній обов'язок повторно направляти вимогу про сплату податкового боргу, який виник у період 2019-2020 років.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну
скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Фактично позиція відповідача полягає у тому, що судове рішення не можливо визнати обґрунтованим, оскільки: зробивши висновок про правомірність зарахування контролюючим органом сплачених підприємством сум в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення, суд не встановив та не зазначив у рішенні взагалі наявність податкового боргу минулих податкових періодів; зробивши висновок про правомірність нарахування пені, суд не визначив на які суми заборгованості було нараховано пеню; зробивши висновок про наявність підстав звернення контролюючим органом із цим позовом до суду, суд не врахував пояснення відповідача про те, що останнім не було отримано вимогу про сплату боргу. Відповідач також вказує та наводить розрахунки, які свідчать про те, що самостійно визначені ним податкові зобов'язання по деклараціям за період 2019-2020 ним своєчасно та у повному розмірі сплачені, що на його думку свідчить про відсутність податкового боргу, який заявлено позивачем до стягнення. Також, за позицією відповідача, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючим органом застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, не можливо визнати такими, що відносяться саме до відповідача, оскільки в них: невірно зазначено код ЄДРПОУ; зазначено акт перевірки, який не існує.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із такого.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що згідно із наданими позивачем розрахунком податковий борг, стягнення якого є предметом спору у цій справі, виник внаслідок наступного.
Так, за даними інтегрованої картки платника податків, станом на час звернення позивачем із позовом до суду, за відповідачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість, який виник на підставі наступного:
- 764 059,00 грн. - за рахунок несплати сум грошових зобов'язань, самостійно нарахованих платником податків у деклараціях з податку на додану вартість: 62349,00 грн. - №9128719776 від 15.06.2019 термін сплати 30.06.2019р.; - 4 409,00 грн. - №9148429318 від 10.07.2019 термін сплати 30.07.2019р.; - 19 030,00 грн. - №9187049130 від 20.08.2019 термін сплати 30.08.2019р.; - 70 329,00 грн. - №9212640002 від 17.09.2019 термін сплати 30.09.2019р.; - 86 423,00 грн. - №9247284875 від 23.10.2019 термін сплати 30.10.2019р; - 28 304,00 грн. - №9276510074 від 20.11.2019 термін сплати 30.11.2019р.; - 1124,00 грн. - №9306279777 від 19.12.2019 термін сплати 30.12.2019р.; - 101 230,00 грн. - №9332351748 від 21.01.2020 термін сплати 30.01.2020р.; - 7 902,00 грн. - №9030733751 від 20.02.2020 термін сплати 01.03.2020р.; - 23 813,00 грн. - №9058402927 від 20.03.2020 термін сплати 30.03.2020р.; - 62 366,00 грн. - №9083609914 від 17.04.2020 термін сплати 30.04.2020р.; - 16 069,00 грн. - №9110097347 від 19.05.2020 термін сплати 01.06.2020р.; - 47 678,00 грн. - №9138465221 від 17.06.2020 термін сплати 30.06.2020р.; - 55 927,00 грн. - №9169343391 від 16.07.2020 термін сплати 30.07.2020р.; - 110 523,00 грн. №9204128842 від 18.08.2020 термін сплати 31.08.2020р.; - 66 583,00 грн. - №9235869316 від 17.09.2020 термін сплати 30.09.2020р.;
- 238 257,91 грн. - за рахунок несплати штрафних санкцій, донарахованих контролюючим органом:
на підставі акту перевірки №51248/04-36-56-41/08679758 від 25.04.2019 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0034425641 від 30.05.2019 в сумі 98 765,67 грн., несплачений залишок складає 88 387,90 грн.
на підставі акту перевірки №76887/04-36-56-41/08679758 від 04.07.2019 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0045475641 від 25.07.2019 в сумі 25688,77 грн.
на підставі акту перевірки № 4404/04-36-56-30/08679758 від 17.10.2019 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Н') №0065025630 від 14.11.2019 в сумі 18 887,51 грн.
на підставі Акту перевірки №6647/04-36-56-30/08679758 від 25.10.2019 винесено податкове повідомлення-рішення (форма ПС) №0066945630 від 21.11.2019 в сумі 170,00грн.
на підставі акту перевірки №13929/04-36-56-30/08679758 від 04.12.2019 винесено податкове повідомлення-рішення (форма Ш) №0000495630 від 09.01.2020 в сумі 43178,32 грн.
на підставі акту перевірки №5962/04-36-56-30/08679758 від 05.02.2020 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'ПС') №0009615630 від 02.03.2020 в сумі 1020,00грн.
на підставі акту перевірки №000141/04-36-56-30/8679758 від 13.04.2020 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0015185630 від 13.04.2020 штрафна санкція в сумі 22650,21 грн.
на підставі акту перевірки №21060/04-36-56-30/08679758 від 24.04.2020 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Н') №0007820518 від 25.05.2020 в сумі 22661,08грн.
на підставі акту перевірки №27511/04-36-56-30/8679758 від 07.05.2020 винесено податкове повідомлення-рішення (форма 'Ш') №0008890518 від 02.06.2020 в сумі 15614,12 грн.
- 120 127,27 грн. - нараховано пені згідно п.п.129.1.2 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Під час розгляду справи позивачем зменшено заявлену суму стягнення податкового боргу до 808593,18грн., згідно уточнень до позовної заяви від 31.03.2021 року, у зв'язку із частковим погашенням податкового боргу.
Згідно даних уточненого розрахунку суми боргу, станом на 29.03.2021 року податковий борг ДП “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)” зменшився та складає 808593,18 грн., до якого ввійшли:
- 595 458,44 грн. - грошові зобов'язання, нараховані платником податків самостійно та підтверджуються деклараціями з податку на додану вартість;
- 124 181,24 грн. - штрафні санкції, донараховані контролюючим органом;
- 88 953,50 грн. - нараховано пеню згідно п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
Таким чином, за розрахунками контролюючого органу, станом на 29.03.2021, за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 808593,18грн.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Як зазначено вище, податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, складається як із самостійно узгоджених платником податкових зобов'язань так і з податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом.
Відповідно із п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У спірному випадку відповідачем самостійно визначалися податкові зобов'язання шляхом подання податкових декларацій з ПДВ у період 2019-2020 роки.
У відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Доказів того, що відповідачем розпочиналася процедура адміністративного чи судового оскарження податкових повідомлень-рішень, якими контролюючим органом визначено грошові зобов'язання, суду не надано
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Контролюючим органом надано розрахунок пені (т.1 а.с.93-97).
У відповідності із п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, наявність у платника податку податкової заборгованості є підставою для звернення контролюючим органом із позовом до суду про стягнення такої заборгованості.
У спірному випадку відповідач заперечував наявність у нього податкової заборгованості за період 2019-2020, оскільки податкові зобов'язання з ПДВ, які визначалися підприємством у поданих деклараціях (по деклараціям, які прийнятті контролюючим органом до уваги при розрахунку податкової заборгованості), були своєчасно та у повному обсязі сплачені.
Надаючи оцінку таким аргументів відповідача слід зазначити те, що дійсно інформація з інтегрованої картки платника податків та наведені розрахунки контролюючого органу свідчать про те, що відповідачем були сплачені податкові зобов'язання, які ним самостійно визначено у поданих деклараціях за період 2019-2020 роки (перелік цих декларацій наведено вище).
В той же час, встановлені обставини справи свідчать про те, що починаючи з 2014 року за підприємством обліковується податковий борг, який не переривався.
У відповідності із п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платників податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У спірному випадку контролюючим органом кошти, які сплачувалися відповідачем на погашення податкових зобов'язань, що самостійно ним визначалися у поданих деклараціях за період 2019-2020 роки, зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових періодів і вказані зарахування відображені в інтегрованій картці платника податку.
Отже, аргументи відповідача про відсутність податкового боргу, з огляду на здійсненні підприємством оплати, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Аргументи відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючим органом визначені грошові зобов'язання (застосовано штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань), не можливо визнати такими, що відносяться саме до відповідача, оскільки в них: невірно зазначено код ЄДРПОУ; зазначено акт перевірки, який не існує, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними оскільки із вказаних податкових повідомлень-рішень (які прийняті контролюючим органом при розрахунку податкового боргу та перелік яких наведено вище) дозволяють ідентифікувати платника податку та грошові зобов'язання, які визначені контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях знайшли своє відображення у облікових даних відповідача.
Щодо аргументів відповідача про недоведеність контролюючим органом факту направлення підприємству податкової вимоги, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначено вище, надані контролюючим органом докази свідчать про те, що починаючи з 2014 року за підприємством обліковується податковий борг, який не переривався. Вказане відповідачем не спростовано.
Контролюючим органом долучено до матеріалів справи копію податкової вимоги від 01.10.2014 №413-25 та копію фіскального чеку.
Вказуючи на недоведеність факту направлення підприємству податкової вимоги, відповідач зазначає те, що з фіскального чеку неможливо зрозуміти кому податкова вимога була направлена.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що якість цього документа, ураховуючи час його виготовлення (2014 рік), не дозволяє чітко визначити адресата отримання. В той же час, суд враховує, що судовими рішеннями в інших справах, предметом спору в яких було стягнення податкового боргу з відповідача за інші податкові періоди, було встановлено обставини, які свідчать про направлення підприємстві податкової вимоги від 01.10.2014 №413-25 (такими справами є: №804/9444/15, №804/2571/16, №804/5808/16, №160/680/19). Отже, обставини направлення податкової вимоги від 01.10.2014 №413-25 встановлені судовими рішеннями та не потребують доказуванню.
Таким чином, встановивши наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, прийнявши до уваги заходи, які вживалися податковим органом щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), та врахувавши повноваження податкового органу, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст..ст.316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі №160/815/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини проголошено 02.12.2021
Повне судове рішення складено 03.12.2021
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк