01 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 932/5977/20(2а/932/720/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2021
у справі № 932/5977/20(2а/932/720/20)
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
25.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 15.04.2020 серії РАП № 296195840.
Позов обґрунтовано протиправністю оскарженої постанови та безпідставністю притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 122 КУпАП. Позивач зазначає, що місце, в якому позивачем припаркований ТЗ та яке визначено в оскарженій постанові, не може вважатися місцем виїзду з прилеглої території, а стоянка на такому місці не перешкоджає руху, оскільки здійснення там руху неможливе з технічних причин.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2021 у справі № 932/5977/20(2а/932/720/20) у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято із порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані підставами позову.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що фотознімки транспортного засобу позивача, які зроблені інспектором з паркування повністю відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП, оскільки вказано географічні координати 48.455046, 35.054002, які у повній мірі підтверджують знаходження транспортного засобу позивача у місці виїзду з прилеглої території, чим порушено пп. «и» п. 15.9 розділу 15 ПДР. Вважає, що з фотознімків чітко встановлено, що транспортний засіб позивача розташований безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково повідомляє, що оскільки транспортний засіб розміщено безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території, замір відстані у цьому випадку, виходячи з природи правопорушення, не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та із матеріалів справи слідує, оскарженою постановою від 15.04.2020 серії РАП № 296195840, прийнятою відповідачем, позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення пп. «и» п. 15.9 ПДР.
Склад адміністративного правопорушення полягав у тому, що 10 березня 2020 року о 16:24 год. транспортним засобом Кіа Sorento, який належить позивачеві здійснено стоянку, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою м. Дніпро вул. Володимира Моссаковського, 8
Заперечуючи вину у порушенні правил дорожнього руху та вважаючи постанову серії від 15.04.2020 серії РАП № 296195840 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив із наявності у діях позивача складу правопорушення, санкція за яке передбачена частиною ч. 3 ст. 122 КУпАП. Суд констатував, що позивачем розміщений ТЗ безпосередньо на виїзді (в'їзді) з прилеглої території, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створює загрозу безпеці руху, а також зменшував оглядовість проїзної частини тим транспортним засобам, які виїжджали з прилеглої території у районі будинку 8 по вулиці Володимира Моссаковського або заїжджали туди.
З таким висновком не погоджується колегія суддів апеляційного адміністративного суду та з цього приводу зазначає про таке.
Як слідує з доводів апеляційної скарги та пояснень позивача, спір точиться навколо того, чи можна вважати виїздом з прилеглої території арку будинку, де була здійснена зупинка транспортного засобу.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП в редакції станом на час вчинення правопорушення порушення правил зупинки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР).
Відповідно до пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Отже, зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і зупинка безпосередньо в місці виїзду є різними видами одного правопорушення порушення правил зупинки транспортного засобу.
Прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них (п. 1.10. ПДР).
У свою чергу, проїзна частина елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.
Визначення поняття «виїзду з прилеглих територій» чи «місця виїзду» Правила дорожнього руху не містять, натомість, з лексичної конструкції зазначеної норми ПДР можна зробити висновок, що у спірних відносинах це є безпосереднім місцем виїзду з прилеглої території у районі будинку 8 по вулиці Володимира Моссаковського.
Тобто, фактично відповідач повинен довести, що позивач розташував автомобіль безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території у районі будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Стаття 279-1 КУпАП містить в собі процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких зафіксовано одночасно географічні координати транспортного засобу: 48.455046, 35.054002 та його місце розташування по відношенню до найближчого нерухомого об'єкта: АДРЕСА_1 .
Із зазначених фотознімків встановлено, що автомобіль позивача розміщений біля арки будинку АДРЕСА_1 , однак долучені до матеріалів справи докази свідчать про те, що таке місце не може вважатися виїздом із прилеглої території, оскільки здійснення руху там неможливе з технічних причин.
Досліджуючи фото таблицю ситуаційного плану розміщення будинку 8 по вулиці Володимира Моссаковського колегія суддів зазначає, що арка будинку біля якої припарковано автомобіль позивача не є фактичним місцем виїзду із прилеглої території, а лише з'єднує пішохідним пандусом вхід до під'їздів цього будинку та зону відпочинку, яка обладнана на даху гаража, прибудованого до будинку.
Отже, колегія суддів вважає хибними висновки відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, що автомобіль позивача розташований безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території будинку АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не порушено вимог пп. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху в частині інкримінованої йому заборони зупинки безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій інспектора по паркуванню, оскільки при складанні постанови останній діяв у межах наданих йому повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2021 у справі № 932/5977/20 (2а/932/720/20) - задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.08.2021 у справі № 932/5977/20 (2а/932/720/20) скасувати, прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 15.04.2020 серії РАП № 296195840.В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко